Справа № 402/836/19
1-кп/405/179/19
11 липня 2022 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі колегії:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 , н/л ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120280000036 від 09.02.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.185 КК України, неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.187, ч.3 ст.185 ч.1 ст.396 КК України,
встановив:
Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.05.2022 обвинуваченим ОСОБА_6 , н/л ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання строком на 60 днів, тобто до 14.07.2022, включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинувачених ОСОБА_6 , н/л ОСОБА_7 під вартою.
В судовому засіданні прокурор вказав про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та н/л ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що останні до затримання не проживали у місті Кропивницький, свідки в судовому засіданні не допитані, тому обвинувачені можуть ухилитися від суду, а також впливати на свідків.
Захисник ОСОБА_4 в суді просила змінити запобіжний захід ОСОБА_7 на домашній арешт, оскільки останній має сім'ю, родину, окрім того вину визнає, ризики, передбачені ст.177 КПК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що домашній арешт зможе належним чином забезпечити належну поведінку, оскільки обвинувачений довгий час перебуває під вартою, має місце проживання і реєстрації.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Заслухавши доводи прокурора, враховуючи думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6 та н/л ОСОБА_7 під вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та н/л ОСОБА_7 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, міцність соціальних зв'язків обвинувачених. Також, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Так, ОСОБА_6 не одружений, не працевлаштований, раніше судимий, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Зареєстрований та проживає в Кіровоградській області, Благовіщенський район, м. Благовіщенське. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.185 КК України, що відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за п.6 ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Кримінальні правопорушення вчинив в період умовно - дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2016 року.
Неповнолітній ОСОБА_7 не одружений, не навчається, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Раніше не судимий. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.185, ч.1 ст.396 КК України, що відносяться до категорії нетяжких злочинів, тяжких та особливо тяжких злочинів, за ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна.
Наведене свідчить про наявність ризиків, встановлених п.1, п.3, п.5 ст. 177 КПК України, які вказують на можливість обвинуваченими у разі застосування до них запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілих, з метою зміни їх показів на свою користь.
Відповідно до ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинувачених ОСОБА_6 та н/л ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Окрім того, судом враховано можливість обвинувачених зникнути з постійного місця проживання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинувачених під вартою, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та н/л ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 08 вересня 2022, включно, так як більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, суд,
постановив:
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 08 вересня 2022 року, включно.
Продовжити неповнолітньому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 08 вересня 2022 року, включно.
Копію ухвалу направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя Світлана Михайлівна Льон