м. Вінниця
14 липня 2022 р. Справа № 120/19957/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Міксс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Міксс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 21.12.2021 року №293857 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн., у зв'язку із чим Приватне підприємство "Міксс" звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою відповідачу встановлено строк на подання відзиву.
09.02.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач порушив вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу). За наслідком встановленого порушення складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 321396 від 18.11.2021 року, що і стало підставою для винесення спірної постанови. Вважає, що, застосовуючи до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки діяло на підставі, в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
13.06.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що доводи та заперечення наведенні у відзиві є безпідставними та необґрунтованими. Тому, просить суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статтей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
18.11.2021 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-30 278 км посадовою особою Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп JANMIL реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ПП «Міксс»
За результатом проведення відповідного контролю виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, про що було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 321396 від 18.11.2021 року, Акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів № 0051921 від 18.11.2021 року та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0059780 від 18.11.2021 року.
Вказані матеріали передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника, тобто відповідачу.
Згідно повідомлення Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, направленого на адресу позивача, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено на 21.12.2021 року.
Так, за результатами розгляду справи відповідачем винесено постанову від 21.12.2021 року № 293857, згідно якої за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн. на підставі абз. 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач з правомірністю вказаного рішення не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
За п. 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Закон України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 № 3353-XII), Закон України, Про автомобільні дороги від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 № 2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 671 від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України № 1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з статтею 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до статті 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до статті 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, як зазначено в абзаці 14 частини 1 статті 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.
Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб'єкта правопорушення.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно зі статтею 33 Закону від 05.04.2001 № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Отже, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів.
В той же час, судом встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної № 32165 від 18.11.2021 року, на підставі якої і перевозився вантаж автомобільним транспортом марки Volvo реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп JANMIL реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобільним перевізником вантажу (на момент зупинки транспортного засобу - 18.11.2021 року) зазначено Приватне підприємство «Міксс», водієм даного транспортного засобу був - ОСОБА_1 .
В межах даного адміністративного позову суд звертає увагу, що наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568) затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Згідно з розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов'язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника. У даному випадку у товарно-транспортній накладній визначено перевізника - Приватне підприємство «Міксс».
Зазначене свідчить про те, що саме позивач був перевізником на момент зупинки транспортного засобу - 18.11.2021 року, що в свою чергу, вказує на необґрунтованість доводів позивача в цій частині.
Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд погоджується з доводами відповідача про законність оскаржуваної постанови, оскільки, позивач у спірних правовідносинах мав статусу автомобільного перевізника, а отже є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв'язку з чим у посадових осіб Укртрансбезпеки існували правові підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 1 частини 1 статті 60 цього ж Закону.
В той же час, матеріали справи не містять відомостей про те, що водій транспортного засобу, надавав представнику Управління укртранспезпеки докази на підтвердження оренди транспортного засобу під час здійснення відповідних заходів контролю, а пред'явив лише основні реєстраційні документи транспортного засобу та товарно-транспортну накладу, в якій перевізником значиться Приватне підприємство «Міксс».
Суд вважає, що надання договору оренди транспортного засобу під час розгляду справи у суді не змінює суті перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, а їх надання згодом не має правових наслідків для визнання неправомірності винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Суд також вважає за необхідне зазначити, якщо позивач, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, вважає, що порушення мало місце перевізником, відмінним від нього, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.03.2021 року у справі №120/4965/20-а, від 20 квітня 2021 року у №120/4966/20-а, від 15 вересня 2021 року №120/8417/20-а.
Окрім того, твердження позивача про здійснення перевезення вантажу з дотриманням вагових параметрів спростовуються довідкою № 0059780 про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 18.11.2021 року та актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0051921 від 18.11.2021 року, в яких зафіксовано повну масу транспортного засобу 40,700 т. при нормативно допустимій 40,000 т. та встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь 11,820 т., при нормативно допустимому 11,000 т.
Що ж до посилань позивача на відсутність у перевізника обов'язку отримувати дозвіл на перевезення подільного вантажу, то суд зазначає, що урахуванням ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення такого вантажу може здійснюватися на підставі документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, тому доводи про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення подільного вантажу, є необґрунтованими та не звільняють позивача від обов'язку здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.
Що стосується доводів позивача про те, що в порушення пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка проводилась однією особою, а не двома, відповідно, в порушення пункту 21 Порядку №1567 акт перевірки підписано однією посадовою особою, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 12, 16 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21 Порядку №1567).
Зважаючи, що рейдова перевірка проводилась однією посадовою особою Укртрансбезпеки, яка склала та підписала за наслідками її проведення акт проведення перевірки №321396 від 18.11.2021 року, суд вважає, що Управлінням Укртрансбезпеки не порушено пунктів 16, 21 Порядку №1567, які дозволяють проведення перевірки однією особою, яка і складає за її наслідками акт перевірки.
На підставі викладеного, враховуючи встановлені під час перевірки факт перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документів про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна