про відмову в забезпеченні адміністративного позову
м. Вінниця
15 липня 2022 р. Справа № 120/4962/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкомбуд", третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог Девелопмент" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкомбуд", третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог Девелопмент" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування п.4 рішення від 16.06.2022 №1219, яким скасовано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 20.12.2019 №158, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування міської ради від 20.12.2019 №265 зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Департаменту архітектури та містобудування міської ради від 13.04.2020 №75/1.
Ухвалою від 07.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України.
14.07.2022 позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії п.4 рішення від 16.06.2022 №1219, яким скасовано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 20.12.2019 №158, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування міської ради від 20.12.2019 №265 зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Департаменту архітектури та містобудування міської ради від 13.04.2020 №75/1 до набрання законної сили судовим рішенням за позовом ТОВ "Юкомбуд" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради.
Аргументуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що Виконавчий комітет в односторонньому порядку змінив об'єкт будівництва з "будівництва багатоквартирних будинків" на житлово-громадську забудову", включивши в зобов'язання ТОВ "Юкомбуд" фінансування проектування та будівництва (реконструкції) додаткового об'єкту - спортивного ядра комунального закладу "Вінницький ліцей №7 ім. Олександра Сухомовського", у зв'язку з чим та в тому числі виникає необхідність у отриманні позивачем нових містобудівних умов та обмежень.
На думку заявника, необхідність вжиття заходів забезпечення позову пов'язана із тим, що оскаржуване у цій справі рішення є очевидно протиправним, оскільки прийнято всупереч положенням ч. 8 ст. 29 "Про регулювання містобудівної діяльності", якою визначено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника, 3) за рішенням суду.
Посилаючись на специфіку своєї господарської діяльності, заявник вказує про те, що виконання оскаржуваного п.4 рішення від 16.06.2022 №1219 призведе до нечинності отриманих дозволів на виконання будівельних робіт, оскільки такі дозволи надавалися на підставі містобудівних умов і обмежень та фактичної неможливості реалізувати проект будівництва. В результаті таких дій відбудеться порушення прав та інтересів не лише позивача, але й громадян, які уклали договори купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості та мають обґрунтовані очікування набути прав власності на квартири в житлових будинках.
В свою чергу, на переконання товариства, протиправне скасування діючих містобудівних умов та обмежень та зобов'язання розробити нові містобудівні умови та обмеження на проектування будівництва, яке вже ведеться позивачем, зобов'язання виготовити відповідну проектну документацію покладає на позивача непомірне фінансове навантаження, необхідність витрачання значних матеріальних ресурсів, що в подальшому призведе до неможливості поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1-3ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначаю про наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до пункту 4 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
Так, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20.
Так, в межах заявленого позову позивач оскаржує п.4 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.06.2022 №1219, яким скасовано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 20.12.2019 №158, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування міської ради від 20.12.2019 №265 зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Департаменту архітектури та містобудування міської ради від 13.04.2020 №75/1, вказуючи при цьому на його очевидну протиправність та виникнення непомірних фінансових втрат ТОВ "Юкомбуд" у разі необхідності розроблення нової проектної документації та отримання нових містобудівних умов та обмежень на будівництво, що вже розпочато.
З приводу наведених аргументів заяви, суд зауважує, що певні рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника та зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення у частині може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Також суд звертає увагу на те, що в заяві позивача про забезпечення позову від 14.07.2022 не наведено належних мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням. Доводи вказаної заяви повторюють доводи позовної заяви та можуть бути перевірені тільки під час судового розгляду справи.
Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року у справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20, від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19.
У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.
Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, непомірного фінансового навантаження, то суд зважає на правову позицію висловлену Верховним Судом в питанні вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21, в яких ВС вказав: "Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше".
Таким чином, виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкомбуд" від 14.07.2022 про забезпечення адміністративного позову у справі №120/4962/22-а - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Томчук Андрій Валерійович