м. Вінниця
14 липня 2022 р. Справа № 120/4541/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
14.06.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2008 виходячи із відсоткового значення розміру пенсії - 79 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 20.06.2022 дану позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 123 КАС України та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання цих вимог суду позивачем 07.07.2022 подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначив, що про невідповідність розмірів пенсії вимогам Конституції України та інших законодавчих актів він дізнався кілька місяців тому із засобів масової інформації та рішень суду на його користь у справах №120/4911/21 від 15.06.2021 та №120/8896921 від 21.09.2021. Поряд із тим позивач зазначив, що немає юридичної освіти, не орієнтується в особливостях пенсійного законодавства, а тому не розумів, що його права порушуються, тобто, що розмір його пенсії не відповідає вимогам законодавства. За таких обставин позивач просить суд визнати причини пропуску ним строку звернення до суду з даним адміністративним позовом поважними та поновити вказаний строк.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд враховує наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні даної справи суд вважає за необхідне застосувати правові висновки, що були викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Зокрема, за висновками даної постанови суду, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує у своїй практиці, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, згідно із згаданою вже правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Разом із тим, Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, обґрунтовуючи свою заяву про усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначив, що не знав та не міг знати про порушення його прав через власну необізнаність в особливостях пенсійного законодавства та відсутністю юридичної освіти.
Водночас, суд вкотре наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Тому, доводу позивача про незнання ним особливостей пенсійного законодавства та відсутність юридичної освіти в межах спірних правовідносин не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які полягають у відмові перерахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.01.2008 виходячи з відсоткового значення розміру 79% сум грошового забезпечення та здійснити належні перерахунки пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру 79 % сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2008 виходячи з відсоткового значення розміру 79 % сум грошового забезпечення, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Разом з тим, до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії з 01.01.2008 виходячи з відсоткового значення розміру 79% сум грошового забезпечення позивач звернувся лише 22.03.2022 (отримав відповідь відповідача 08.04.2022).
Проте, суд вкотре наголошує, що подання такої заяви та отримання відповіді на неї не змінює моменту, з якого починає свій відлік строк звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 14 років від тоді, коли на його думку мав місце факт порушення його прав.
Окремо суд також зазначає про відсутність підстав для застосування норм ст. 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 24.12.2020 по справі № 510/1286/16-а вказані норми підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Втім, таких умов в даному спорі не встановлено.
Відтак, оскільки позивачем не наведено переконливих доводів та не надано належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними.
У свою чергу суд вважає, що пропуск строку звернення до суду охоплюється лише тією частиною позовних вимог, яка виходить за рамки шестимісячного строку до звернення позивача до суду.
Так, суд враховує, що в межах даної справи позивач оскаржує дій відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку його пенсії виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 79 % відповідних сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2008. Тобто, в цьому разі позивач оскаржує триваюче порушення, яке, як він вважає, призводить до обмеження його пенсійних виплат і по даний час. Таким чином, в межах спірних правовідносин визначений у ч. 2 ст. 122 КАС України строк звернення до суду має охоплюватися виключно шестимісячним строком до моменту звернення позивача до суду - 14.06.2022. Отже, в даному випадку заявлені у цій справі позовні вимоги щодо оскарження дій відповідача за період з 14.12.2021 (в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду) необхідно вважати такими, що заявлені позивачем в межах визначеного у ч. 2 ст. 122 КАС України процесуального строку.
Натомість, заявлені у цій справі позовні вимоги за період з 01.01.2008 по 13.12.2021 розгляду не підлягають у зв'язку із пропуском позивачем у цій частині строку звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог що стосуються оскарження дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 79 % відповідних сум грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 13.12.2021 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за відповідний період необхідно повернути позивачеві у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
При цьому, позовні вимоги що стосуються періоду перерахунку пенсії позивача з 14.12.2021 підлягають розгляду судом.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 169, 251, 256, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині позовних вимог що стосуються оскарження дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 79 % відповідних сум грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 13.12.2021 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за відповідний період, - повернути позивачеві у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановляння.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович