про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
13 липня 2022 р. Справа № 120/2516/22-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: Національної академії внутрішніх справ
до: ОСОБА_1
про: стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161, 172 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Відповідно до пп. 5 п. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З матеріалів позову вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, у загальному розмірі 93 698,97 грн. Вказана заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачена, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до положень частини 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено приписами частини 5 статті 74 коментованого Закону у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України №261 від 12.04.2017 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (надалі по тексту також - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (надалі по тексту також - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (надалі по тексту також - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (надалі по тексту також - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (надалі по тексту також - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася (пункт 2 Порядку №261).
Положеннями пункту 3 Порядку №261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
В силу правового регулювання пунктів 4, 5 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
З приписів пункту 8 Порядку №261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Тобто, відповідно до Порядку №261 Академія мала вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, задля того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, могла звернутися до суду.
Так, позивачем не додано доказів, що підтверджують обставини, якими останній обґрунтовує позовні вимоги, чим порушено п. 5 ст. 160 КАС України.
Принагідно, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові від 23 вересня 2021 року по справі № 520/11540/19 Верховний Суд наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Питання строку звернення до суду в справах з аналогічними позовними вимогами було висвітлено у постановах Верховного Суду від 9 грудня 2021 року у справі №560/688/19, від 23 вересня 2021 року у справі №520/11540/19, від 21 січня 2021 року №560/1389/20, від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19.
Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню саме місячний строк звернення до суду.
Згідно копії витягу з наказу ГУ НП у Вінницькій області 05.02.2021 №19 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за підпунктом 7 (за власним бажанням) до відпрацювання трирічного терміну після закінчення навчання.
Листом від 15.02.2021 за №578/01/12-2021 ректора Національної академії внутрішніх справ повідомлено про звільнення ОСОБА_1 , з метою вирішення питання про відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з підготовкою у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання.
В подальшому, після інформування позивача про звільнення співробітника поліції, який не виконав умов контракту, позивач зобов'язаний відповідно до приписів частини п'ятої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 4, 5, 8 Порядку №261 повідомити особу про зобов'язання протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати (компенсувати) МВС витрати на його навчання.
І лише у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється навчальним закладом у судовому порядку відповідно до приписів частини 5 статті 122 КАС України.
Позивачем, в свою чергу не було додано до позовної заяви докази вручення або надсилання повідомлення відповідачу про необхідність відшкодування витрат на його навчання, а також чи було надано відповідачу строк для добровільного відшкодування указаних витрат та чи відмовився він здійснити таке відшкодування, оскільки тільки у такому випадку право позивача вважається порушеним і з метою його захисту КАС України передбачає місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Звертаючись до Вінницького окружного адміністративного суду, позивач додав до позову заяву про поновлення строку звернення до суду, на обґрунтування якої зазначав, що судова практика складалася таким чином, що переважна більшість справ даної категорії вирішувалася загальними судами у порядку цивільного судочинства. Враховуючи зазначене, отримавши з ГУ НП у Вінницькій області інформацію про звільнення відповідача зі служби в поліції до закінчення передбаченого договором трирічного терміну перебування на службі, позивач звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, в межах трирічного терміну подання позовної заяви, встановленого Цивільним кодексом України.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 02.02.2022 провадження у справі за даним позовом закрито, у зв'язку з тим, що справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Після отримання ухвали Калинівського районного суду Вінницької області, оплативши судовий збір, позивач звернувся до Вінницького окружного суду із дотриманням місячного строку. У зв'язку із зазначеним, позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суддя враховує наступне.
До прийняття рішення Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 щодо узагальнення нової практики існувала практика Верховного Суду України від 12.10.2016 (справа № 6-2154цс16), якою аналогічні спори розглядалися у порядку цивільного судочинства та строк позовної давності становив три роки.
Проте, постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 (справа №804/285/16) вирішено відійти від попередньої практики, оскільки указані спори підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Тому, твердження позивача про те, що переважна більшість справ даної категорії вирішувалася загальними судами у порядку цивільного судочинства є безпідставними.
Зауважую, що звернення до Калинівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, в межах трирічного терміну подання позовної заяви, встановленого Цивільним кодексом України, жодним чином не підтверджує поважність причин пропуску місячного строку до адміністративного суду, з огляду на усталеність судової практики в даній категорії справ ще з грудня 2018 року.
Враховуючи дату звернення до суду 15.02.2022 (день прийняття поштового відправлення у відділенні поштового зв'язку), доходжу висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві, визнаються судом неповажними.
При цьому, зазначаю, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
Водночас, нормою ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено спеціальний строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду тривалістю десять днів.
Тому, доходжу висновку, що позивачу необхідно встановити десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску строку.
Позивачу слід врахувати, що поважними причинами, які зумовили пропуск строку визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:
- подання до суду доказів вручення/надсилання позивачем повідомлення ОСОБА_1 про необхідність відшкодування витрат на його навчання, а також доказів надання йому строку для добровільного відшкодування указаних витрат та відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування;
- подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись ст. 169 КАС України, -
1. Визнати неповажними підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду Національної академії внутрішніх справ, вказані в заяві від 14.02.2022, доданій до позовної заяви.
2. Позовну заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, залишити без руху.
3. Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
4. Дану ухвалу направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна