м. Вінниця
14 липня 2022 р. Справа № 120/4198/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю відмови Пенсійного фонду у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у позивача трудової книжки.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 06.06.2022 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що страховий стаж позивача складає 10 років 6 місяців 5 днів. Разом з тим, за результатами розгляду документів до його страхового стажу не було зараховано період з 12.06.1984 року по 01.06.2001 року, оскільки заявником не надано трудову книжку.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 15.03.2022 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення пенсії за віком.
За результатом розгляду звернення позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки зарахований трудовий стажу складає 10 років 6 місяців 5 днів. Та за доданими документами до страхового стажу не було зараховано періоди роботи з 12.06.1984 року по 01.06.2001 року, оскільки згідно рішення суду зобов'язано орендне підприємство міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради видати гр. ОСОБА_1 трудову книжку з відповідними записами, однак заявник трудову книжку не надав для призначення пенсії.
Не погоджуючись з такою відмовою у призначенні пенсії управління Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у ст. 46 Конституції України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 15.03.2022 року, останній досяг необхідного пенсійного віку (60 років), передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено з матеріалів справи, пенсійним органом не було враховано до загального страхового стажу періоди роботи позивача з 12.06.1984 року по 01.06.2001 року, оскільки згідно рішення суду зобов'язано орендне підприємство міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради видати гр. ОСОБА_1 трудову книжку з відповідними записами, однак заявник трудову книжку не надав для призначення пенсії.
Разом з тим, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, пунктом 17 Порядку № 637, передбачена можливість за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
З аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо відсутня трудова книжка або ж, в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Як встановлено у позивача відсутня трудова книжка, оскільки рішенням Вінницького міського суду від 10.06.2013 року у справі № 232/4912/12 зобов'язано Орендне підприємство міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради видати ОСОБА_1 трудову книжку з відповідними записами про роботу та причину звільнення.
Однак, відповідно до листа управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області від 29.10.2014 року № Ко-789, зазначено, що державним виконавцем 16.10.2013 та 23.10.2013 року за не виконання рішення суду на директора орендного підприємства міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради винесено постанову про накладення штрафу.
В подальшому на адресу 1-го відділу ВМВ УМВС України у Вінницькій області державним виконавцем направлено подання про притягнення директора підприємства до кримінальної відповідальності за не виконання рішення суду.
24.05.2013 року слідчим відділом Вінницького ВМ УМВС відкрито кримінальне провадження проти директора орендного підприємства міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради за не виконання рішення суду.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до переконання, що рішення Вінницького міського суду належним чином не виконується, а тому позивач позбавлений можливості надати трудову книжку.
Окремо суд наголошує, що виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Зазначене кореспондується з нормами ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої слідує, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Однак в противагу зазначеному, управлінням до суду не було надано доказів того, що ним було здійснено необхідні заходи щодо отримання відповідних довідок та підтверджуючих документів у орендного підприємства міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради.
Також до суду не було надано відповідних доказів, що управління виконало вимоги порядку № 637, де зазначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
При цьому, вказаним порядком передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тобто, підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо з інших причин, в даному випадку такими є ігнорування зобов'язальної частини рішення Вінницького міського суду щодо видачі трудової книжки позивачу, що в свою чергу призвело до відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії документів було не достатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з'ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформації щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, підставою відмови в призначенні пенсії позивачу слугувало те, що відсутній страховий стаж через неможливість зарахування періоду роботи з 12.06.1984 року по 01.06.2001 року з підстав відсутності трудової книжки.
Суд не погоджується із такими доводами відповідача, адже в матеріалах справи міститься рішення Вінницького міського суду від 10.06.2013 року справа № 232/4912/12 та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2013 року, де встановлено, що позивач з 12.06.1984 року працював муляром 5-го розряду у Вінницькій організації орендарів міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради та був звільнений з роботи наказом від 01.06.2001 року на підставі ст. 40 КЗпП України.
Таким чином, враховуючи норми ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вінницьким міським судом встановлено, що у період з 12.06.1984 року по 01.06.2001 року позивач працював у Вінницькій організації орендарів міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради. Отже, суд не знаходить об'єктивних причин щодо не зарахування даного періоду роботи до загального стажу роботи ОСОБА_1 .
Підсумовуючи зазначене, суд зазначає, що для належного захисту прав позивача, слід зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період з 12.06.1984 року по 01.06.2001 року роботи у Вінницькій організації орендарів міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Таким чином, зважаючи на те, що лист від 11.05.2022 року, яким управління повідомило про відмову у призначенні пенсії за віком не є за своєю суттю рішенням суб'єкта владних повноважень та не створює правові наслідки. У зв'язку з чим, суд визнає протиправними саме дії управління що полягають у не зарахуванні періоду роботи з червня 1984 року по червень 2001 року до загального трудового стажу позивача.
Щодо вимоги позивача про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає про таке.
Положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В даному ж випадку, враховуючи неможливість перевірки судом інформації про те, чи виконано позивачем усі визначені законом умови для призначення пенсії, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального стажу періоду роботи з 12.06.1984 року по 01.06.2001 року у Вінницькій організації орендарів міжгосподарської пересувної механізованої колони облагроради.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесенні витрати на оплату судового збору в сумі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович