Справа № 939/1377/21
Іменем України
23 лютого 2022 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.
за участі секретаря - Рассказової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Бородянка цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Смеречинська Алла Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», на постанову державного виконавця про арешт коштів боржника,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, мотивуючи її тим, що 13 серпня 2021 року Бородянським районним судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з нього (скаржника) на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» заборгованості за оплату з постачання природного газу в розмірі 10692,80 гривні. На підставі вказаного судового наказу головним державним виконавцем Бородянського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Смеречинською А.В. було відкрито виконавче провадження № 67599559 та 20 грудня 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на його ( ОСОБА_1 ) банківському рахунку для отримання пенсійних виплат, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк». Вважав, що зазначена постанова державного виконавця винесена неправомірно, з порушенням його права на соціальний захист, оскільки пенсія є його єдиним засобом до існування. Зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», в рамках вказаного виконавчого провадження може бути відраховано не більш як 20% його пенсії. Державний виконавець отримавши довідку з банку про те, що на банківський рахунок, на який накладено арешт, він ( ОСОБА_1 ) отримує пенсійні виплати, був зобов'язаний зняти арешт, оскільки скасування арешту не перешкоджає проведенню виконавчих дій та реальному виконанню судового наказу у визначений чинним законодавством спосіб. Враховуючи наведене, просив визнати неправомірними дії державного виконавця Бородянського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Смеречинської А.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20 грудня 2021 року в частині накладення арешту на банківський рахунок для отримання пенсійних виплат, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», та скасувати вказану постанову в цій частині.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гамалєєв Ю.В. скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Головний державний виконавець Смеречинська А.В. у судове засідання не з'явилася, відповідно до поданого клопотання просила розглянути справу без її участі. Крім того зазначила, що 18 листопада 2021 року до відділу на виконання надійшов судовий наказ № 939/1377/21 від 13 серпня 2021 року, виданий Бородянським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» заборгованості за оплату з постачання природного газу в розмірі 10692,80 грн та судового збору в розмірі 227,00 гривень. 19 листопада 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67599559 та направлено запити щодо виявлення місця отримання доходів боржника. Згідно відомостей ДФС про осіб-боржників, що працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, інформацію не знайдено, відкритих рахунків не виявлено. Відповідно до відповіді МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Станом на 12 січня 2022 року відповідь на запит до ПФУ, щодо встановлення факту отримання боржником доходів, відсутня. 20 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено до банків учасників обміну для подальшого виконання. 11 січня 2022 направлено вимогу до АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк» щодо наявності стану рахунків у ОСОБА_1 , згідно якої встановлено, що у боржника наявні відкриті рахунки в АТ КБ «ПриватБанк». 12 січня 2022 року виставлено платіжні вимоги та направлено до АТ КБ «ПриватБанк». Згідно Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, або інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання у частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Картки на які боржникам надходять доходи у вигляді заробітної плати або пенсії, не є рахунками із спеціальним режимом використання, призначення яких вказано «Для виплат». 20 січня 2022 року на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в сумі 3035,56 грн, з яких 2515,06 грн перераховано за реквізитами стягувача ТОВ «Київоблгаз Збут», 251,50 грн виконавчого збору та 269,00 грн витрат виконавчого провадження. У матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які документи, або підтвердження про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання. Нормами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника. Оскільки станом на 23 лютого 2022 року відсутні підстави для зняття арешту з рахунків боржника, просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог.
Представник ТОВ «Київоблгаз Збут» у судовому засіданні не заперечувала проти вимог скарги ОСОБА_1 .
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 67599559 щодо виконання судового наказу № 939/1377/21, виданого 13 серпня 2021 року Бородянським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» заборгованості за оплату з постачання природного газу в розмірі 10692,80 грн, 20 грудня 2021 року головним державним виконавцем Бородянського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Смеречинською А.В. винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 8-9).
Як убачається із оскаржуваної постанови, державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Згідно довідки № FCKTBUQVPH008U24 від 29 грудня 2021 року, ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_1 , на яку отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 10).
Відповідно до довідки про доходи № 3778627229419719, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ірпінському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області та отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року складає 21192,42 гривні (а.с. 11).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_1 за період з 2 кварталу 2021 року по 3 квартал 2021 року отримував соціальні виплати з відповідних бюджетів у розмірі: червень 2021 року - 4066,37 грн, липень, серпень і вересень 2021 року - по 134,57 грн (а.с. 12).
04 лютого 2022 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) надало ОСОБА_1 відповідь на його звернення, за якою заявника було повідомлено, що для встановлення спеціального режиму використання рахунку до органу державної виконавчої служби боржнику необхідно надати: 1) довідку з установи (підприємства, організації) про встановлення цивільно-правової підстави для отримання платежів; 2) виписку за рахунком, що підтверджує факт його цільового використання.
У скарзі заявником не зазначено та у судовому засіданні не встановлено, що заявником надано до органу державної виконавчої служби вказані вище документи.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця, в якій зазначається: сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом; стягнення виконавчого збору, витрати виконавчого провадження, штрафи, накладені на боржника під час виконавчого провадження; основна винагорода приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що на які накладається арешт, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника в банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вбачається із постанови про арешт коштів боржника від 20 грудня 2021 року, головним державним виконавцем Бородянського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Смеречинською А.В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 8-9).
Тобто постанова містить вказівку про нерозповсюдження її дії на спеціальні рахунки, арешт яких забороняється.
Таким чином, після отримання цієї постанови, саме банк зобов'язаний відповідно до вимог ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку.
З викладеного вбачається, що у разі зарахування боржнику пенсійних виплат на зазначений поточний рахунок, на який накладено арешт, банк зобов'язаний повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту пенсійних коштів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року в справі № 2010/2-1565/11 (провадження № 61-997ск21) та узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Однак, АТ КБ «Приватбанк», на яке нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало.
Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» не повідомив державного виконавця про наявність передбачених ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» обставин, які унеможливлюють накладення арешту на належні ОСОБА_1 рахунки.
Отже, державний виконавець не мав документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно довідки № FCKTBUQVPH008U24 від 29 грудня 2021 року, ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_1 , на яку отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 10).
Зазначена довідка свідчить про те, що рахунок, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є рахунком боржника, який використовується для зарахування, зберігання грошових коштів і здійснення різних розрахунково-касових операцій.
Отже, під час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки частиною третьою статті 52 цього Закону встановлено, що саме на банк покладено обов'язок перевірити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Оскаржуваною постановою не порушено права скаржника, оскільки у постанові про арешт коштів боржника є застереження про те, що арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
У разі перерахування боржнику пенсії в певному розмірі на поточний рахунок на який накладений арешт, то такий підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих зарахування пенсії та її розміру. Також арешт в розмірі суми може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з пенсійних коштів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Судом не встановлено відомостей, що на момент винесення оскаржуваної постанови державний виконавець мав інформацію, що на відповідний рахунок в АТ КБ «Приватбанк» зараховуються пенсійні кошти і розмір цих пенсійних коштів.
За таких обставин відсутні підстави задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 20 грудня 2021 року в частині арешту коштів за відповідним рахунком, відкритим в АТ КБ «ПриватБанк», а бездіяльність державного виконавця в частині відмови в знятті арешту з пенсійних коштів, що розміщені на вказаному рахунку, ОСОБА_1 не оскаржував.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що дії головного державного виконавця Бородянського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Смеречинської А.В. під час винесення оскаржуваної постанови є законними, а тому підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника від 20 грудня 2021 року в частині накладення арешту на банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , суд не вбачає.
Керуючись ст. 258, 260, 261, 447-451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про арешт коштів боржника відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 13 липня 2022 року.
СуддяМ. Герасименко