Справа № 352/1057/22
Провадження № 2-з/352/20/22
15 липня 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Олійник М.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Разом із позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження рухомого майна, що належить ОСОБА_2 , а саме автомобіля Шкода Октавія держномер НОМЕР_1 , що знаходиться в місці його постійного проживання - АДРЕСА_1 .
Дослідивши заяву, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Під час вирішення питання про забезпечення позову по суті, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник вказує, що предметом позову є стягнення боргу з ОСОБА_2 в сумі 1 023 996,11 гривень.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд звертає увагу, що заявником до заяви про забезпечення позову взагалі не було додано жодного доказу, на підтвердження викладених в ній обставин.
Зокрема, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчиняються дії, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Також не надано доказів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на транспортний засіб Шкода Октавія держномер НОМЕР_1 , а саме лише посилання в заяві на те, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки на даному етапі така заява належним чином не обґрунтована та не доведена.
Одночасно слід роз'яснити заявнику його право на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст.ст. 149-150, 152 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Максим ОЛІЙНИК