Ружинський районний суд Житомирської області
Справа № 291/1129/21
1-кп/291/28/22
Україна
Ружинський районний суд Житомирської області
14 липня 2022 року
Ружинський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
села Бистрик, Ружинського району, Житомирської області,
громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України,
01 серпня 2021 близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2121» державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до технічного 1 паспорту автомобіля (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) серії та номеру НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 , рухався по вулиці Центральна в с. Бистрик (Ружинська ОТГ), Бердичівського р-н, в напрямку до виїзду із вказаного села.
Неподалік будинку №1 вказаної вулиці водій ОСОБА_6 проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, і в порушенні вимог п. 10.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, раптово змінив напрямок свого руху, не переконався у безпечності виконання свого маневру і що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, безпричинно виїхав на праве узбіччя вказаної вулиці по ходу його руху, де правим кликом переднього бамперу керованого ним автомобілем здійснив зіткнення з переднім колесом велосипеда «Согratec» під керуванням малолітнього ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого дистального епіфізіолізу зовнішньої кісточки правої гомілки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які не є небезпечними для життя, але викликають тривалий розлад здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяли потерпілому ОСОБА_8 середнього ступеню тілесне ушкодження, водій ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 надав угоду від 16 червня 2022 року, між законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 у даному кримінальному проваджені про примирення, яку сторони просили розглянути та затвердити.
Згідно угоди, обвинувачений ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.
Частиною 2 ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно угоди про примирення, ОСОБА_6 , як обвинувачений, та законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Сторони погодилися на призначення покарання обвинуваченому за ч.1ст.286-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, враховуючи, що ОСОБА_6 щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду, надавав потерпілому допомогу після вчинення злочину та надавав матеріальну допомогу на проведення медичного огляду та лікування.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою визнав повністю, підтвердив викладені обставини, щиро розкаявся у вчиненому.
Враховуючи, що законний представник малолітнього потерпілого та обвинувачений досягли угоди про примирення, підписали її, при чому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання суд, з'ясувавши думку прокурора, який не заперечував щодо затвердження угоди про примирення, думку законного представника потерпілого та обвинуваченого, які просили затвердити угоду про примирення, розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. 468 - 475 КПК України, та розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Частиною третьою ст.469 цього Кодексу передбачено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнає свою винуватість, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
Згідно ч.5 ст.469 КПК України, угода про примирення може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Законний представник малолітнього потерпілого пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.
Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди про примирення, укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.
Узгоджені сторонами (законним представником малолітнього потерпілого та обвинуваченим) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, умови даної угоди не суперечать вимогам діючого кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.286-1 КК України, а узгоджене покарання обвинуваченому у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, з застосуванням вимог ст.69 КК України, з врахуванням суспільної небезпеки вчиненого та пом'якшуючих покарання обставин (повне визнання вини, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування шкоди потерпілій), відсутністю обтяжуючих обставин, буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів. ого не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
У порядку ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає вирішенню питання про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на проведення експертиз слід відшкодувати за рахунок обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.
Керуючись ст.370,373,374,469,472 - 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про примирення, укладену 16 червня 2022 року між законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 ( п'ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.к. НОМЕР_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі: 4118 грн. (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 88 копійки за проведення судових експертиз .
Зняти арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Бердичівського районного суду Житомирської області від 25.08.2021 р. з автомобіля «ВАЗ 2121» державний номерний знак НОМЕР_4 та повернути його власнику ОСОБА_6 .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляція на протязі тридцяти днів з дня його проголошення з підстав передбачених статтею 394 КПК України до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1 .