Справа № 184/189/21
Номер провадження 2/184/11/22
13 липня 2022 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
представника позивача - Жовтяк О.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Шаврової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області до відповідача із вказаним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.
ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 24.11.2005 року. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦІ України).
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковий кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговуванні картрахунку, яка додається до позову, а Відповідачу надано у користування кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000.00грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановленні Договором.
Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунках заборгованості за договором, а також підтверджується виписками по рахунку.
Таким чином, у порушення п. 6.5 Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання Клієнта вважаються простроченими.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 13.12.2020 року має заборгованість 27863,93 грн., з яких: - 24244,19 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 17190,91 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; - 7053,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 1196,26 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; - 2423,48 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; - 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; - 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача утворену заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача - О.В.Жовтяк підтримала позов та уточнені позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.11.2005 року в розмірі 23689 грн. 98 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, надав відповідь на відзив та письмове пояснення.
Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти позову та уточнених позовних вимог та просять відмовити в їх задоволенні. Надали відзив на позовну заяву та посилаються на те, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 24.11.2005 року. Позивач також зазначає, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України і відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом та надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000 грн. Також позивач зазначає, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 21.1.2.12 сторони нібито дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт нібито зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за нібито домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для карти Універсальна; 84,5% - для карти «Універсальна голд». Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась вказана вище заборгованість. З вказаними позовними вимогами не згодні, вважають їх недоведеними, необґрунтованими та надуманими, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Заперечують проти того, що відповідач нібито погоджувала з позивачем зміни до Умов та Правил надання банківських послуг, у тому числі п. 21.1.2.12, що почали діяти з 01.03.2019 року, і які стосуються зміни розміру процентів на користь позивача в бік їх збільшення. З цього приводу ніякої згоди у неї з позивачем не було і цей факт є вигаданим, таким, що не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» було надано суду першої інстанції «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку», в якій зазначено особисту інформацію щодо неї, а також як вбачається з Анкети - заяви, сторонами була узгоджена конкретна постійна суми кредитного ліміту у розмірі 2000,00 грн. та встановлення плати за користування кредитом: 3% на місяць. Одночасне встановлення фіксованої та змінюваної процентної ставки кредитним договором та законодавством не передбачено.
Позивачем на підтвердження позовних вимог долучені до позовної заяви та невідомі їй Умови та Правила надання банківських послуг, які не містять ніякої дати, викладені російською і нею не підписані на підтвердження того, що саме з зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг вона була ознайомлена та погодилася з ними.
З наданою банком довідці про зміну умов кредитування вбачається, що банк на свій розсуд без узгодження з нею змінював зазначений в Анкеті-заяві кредитний ліміт як в бік його зменшення, так і в бік його збільшення. Також позивачем надана виписка про рух коштів, з якої вбачається , що банк порушував умови надання кредиту та змінював процентну ставку в бік її збільшування. Зокрема, 23.06.201 року позивач незаконно збільшив без узгодження зі мною кредитний ліміт до 5400,00 грн., після чого неодноразове збільшував його, і остання сума встановленого позивачем кредитного ліміту складала вже 25000,00 гри, замість узгоджених 2000,00 грн..
Вказана обставина має суттєве значення, оскільки з наданої банком виписки по рахунку вбачається, що позивач щомісячно списував з її рахунку на свою користь відсотки за користування кредитним лімітом за ставкою 3,6% в той час, коли згідно Анкети - заяви відсотки були узгоджені в розмірі тільки 3% в місяць.
З виписки по рахунку вбачається, що виходячи з узгодженого кредитного ліміту в сумі 2000,00 грн. позивач спочатку до незаконного та самовільного збільшення їй кредитного ліміту нараховував відсотки в розмірі, що не перевищував 60,00 грн. на місяць.
23.06.2011 року позивач з метою отримання додаткового прибутку самовільно, без її відома та всупереч узгодженої суми кредитного ліміту в розмірі в 2000,00 грн. збільшив його до 54000,00 грн. Після чого, не звертаючи уваги на те, що вона як і раніше не перевищувала кредитний ліміт в сумі 2000,00 грн., банк почав нараховувати та списувати відсотки, виходячи з кредитного ліміту в сумі 5400,00 грн. Внаслідок чого розмір списаних з її рахунку відсотків збільшився більш ніж в 2 рази. Сума щомісячних відсотків, що списувалися банком складала більше 120 грн.
13.10.2017 року банк знову збільшив кредитний ліміт вже до 7000,00 грн., внаслідок чого ще більше збільшився розмір відсотків, які позивач безпідставно списував з її рахунку.
18.10.2017 року позивач знов всупереч умов договору збільшив кредитній ліміт та встановив його в розмірі вже до 10000,00 грн., внаслідок чого ще більше став розмір відсотків, які позивач безпідставно списував з її рахунку.
Після чого позивач ще неодноразово всупереч умовам договору змінював розмір кредитного ліміту в бік його збільшення до 120000,00 грн., до 14000,00 грн., до 15450, грн., до 16000,00 грн., до 19500,00 грн. останній раз - до 25000,00 грн.
Зокрема, на час дії встановленого кредитного ліміту в сумі 25000 грн., а саме з лютого 2020 року по грудень 2020 року банк незаконно списав з її рахунку за нібито користування завищеним кредитним лімітом 8353,43 грн. за 9 місяців замість необхідних 540 грн. (2000 грн. х 3% = 60 грн. х 9 мес.), як це передбачено Анкетою-заявою.
Згідно довідки банку про рух коштів з 05.02.2020 року, коли банк самовільно встановив їй кредитний ліміт в розмірі 25000,00 грн., за його користування він щомісячно нараховував та списував з її рахунку грошові кошти за ставкою 3,6% замість узгодженої фіксованої процентної ставки в розмірі 3% щомісячно. І, таким чином, за нібито користування нею кредитним лімітом в розмірі 25000,00 грн. за відсотковою ставкою 3,6% з її рахунку безпідставно були списані грошові кошти на загальну суму 8353,43 грн. замість необхідних 540,00 грн.
Під час самовільно встановленим банком кредитним лімітом в розмірі 19500 грн., який діяв в період з 01.10.2019 року до 05.02.2020 року, за ставкою 3,6% (замість передбаченою анкетою-заявою ставкою 3%) банком за 4 місяці були безпідставно списані з її рахунку кошти за користування кредитним лімітом на загальну суму 2325,06 грн. замість передбачених договором 240 грн., виходячи з розрахунку: 2000 грн. х 3% х 4 міс. = 240 грн. Аналогічно, в усіх інших випадках, коли банк безпідставно збільшував розмір кредитного ліміту та фіксованої процентної ставки, він незаконно списував грошові кошти в розмірі, який в декілька разів перевищував розмір, встановлений домовленістю сторін.
Банк не мав ніяких підстав однобічно в декілька разів збільшувати кредитний ліміт, який відповідно до Анкети-заяви від 24.11.2005 року був обмежений нею сумою 2000,00 грн. Подальше збільшення кредитного ліміту сторонами не узгоджувалося, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як складову кредитного договору, нею не підписані.
Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03.07.2019 року.
Оскільки в її заяві позичальника від 24.11.2005 року зазначена процентна ставка в розмірі 3,0% на місяць, заборгованість по відсоткам за користування кредитом, має бути розрахована із застосуванням відсоткової ставки у розмірі саме 3,0% на місяць, оскільки сторонами був узгоджений розмір відсотків за користування кредитним коштами з базовою ставкою за кредитом 3% на місяць.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умови та Правила щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемними.
Крім того, за користування кредитною карткою банком також з її карткового рахунку списувалися грошові кошти, як комісія, що також підтверджується випискою банку про рух коштів. Але з наданих банком документів не вбачається, що сторонами було узгодження питання щодо стягнення окрім відсотків ще комісії та будь-яких інших платежів за надання банківських послуг.
Позивач безпідставно збільшував вартість наданого їй споживчого кредиту за рахунок безпідставного списування з її банківського рахунку грошових коштів під виглядом комісії.
Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк» вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладенім відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, і невід'ємної частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку вона ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву-Анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, а також що стосується права банку в однобічному порядку змінювати розмір кредитного ліміту всупереч заяви позивача, який обмежив свій кредитний ліміт 2000,00 грн.
Вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин, 24.11.2005 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, щонайбільш сприятливі для задоволення позову. Надана позивачем роздруківка Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг не підписана мною на підтвердження того, що саме з наданим витягом з Умов та Правил надання банківських послуг я була ознайомлена. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка підписана останнім.
Умови та правил надання банківських послуг в Приватбанку , які містяться в матеріалах даної справи не визнаються мною та не містять мого підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.11.2005 року шляхом підписання заяви-анкети.
В даному випадку банком були використані додаткові, не передбачені домовленістю сторін заходи, що збільшили вартість кредиту.
Такими додатковими заходами є зміна банком в однобічному порядку кредитного ліміту, збільшення без узгодження з позичальником розміру відсотків за користування кредитом, про що свідчить довідка банку про зміну умов кредитування та надана банком виписка про рух коштів, а також не узгоджене сторонами нарахування комісії.
Позивач неправомірно списував її грошові кошти на вказані вище додаткові, не передбачені домовленістю сторін заходи, замість погашення заборгованості за тілом кредиту. Вказана заборгованість за тілом кредиту своєчасно не погашалася, оскільки позивач безпідставно та незаконно витрачав її грошові кошти не за призначенням, а саме на додаткові, не передбачені домовленістю сторін різні вигадані ним заходи.
Таке порушення позивачем узгоджених ними умов кредитування знаходиться в прямому причинному зв'язку з безпідставно нарахованою їй заборгованістю.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023- XII). Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №1023- ХІІ споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
На думку відповідача, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Щодо розрахунку, наданого банком, розрахунок, наданий банком, є результатом інтелектуальної діяльності працівника банку, спрямованої на визначення заборгованості позичальника перед банком, або є результатом дії програмного забезпечення банку. Вказаний розрахунок банку не є і не може бути доказом по справі. ВС/КЦС у своїх правових висновках зазначав, що розрахунок заборгованості є письмовим поясненням позиції позивача, яким обґрунтовуються позовні вимоги, а не доказом в значенні, передбаченому ЦПК України. Тому він також не є доказом обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 24.11.2005 року.
При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч.2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.
Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким; що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.
Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку є невід'ємною частиною Договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.
Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто Відповідач неправомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон.
Окрім того, в Анкеті - Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.."
Таким чином, підписавши Анкету - Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту, відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.
Окрім того, Керівні принципи для захисту інтересів споживачів (резолюція №248) прийняті ООН 09.04.1985р. є основним документом, на якому базуються принципи споживчої політики, проте вони не мають обов'язкової сили, хоча і визнані більшістю країн.
Слід звернути увагу, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на споживчий характер кредитування.
Щодо ознайомлення відповідача з Умовами кредитування, позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 24.11.2005 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила (в), що “Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”
Також з анкети - заяви чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00% (36,00% на рік), тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.
Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.
Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача, в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.
Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК України, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання Клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).
Банком було надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).
Суд вважає, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і піддягають встановленню при ухваленні судового рішення..
На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.
Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.
Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.
Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.
Щодо правомірності односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування, відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода укладення договору). Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підпис Позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що Позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього Договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе.
Згідно п. 5.3 кредитного договору, Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.
Відповідно до п. 6.3. Договору в обов'язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку.
Відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку та змінами Умов та Правил надання банківських послуг шляхом отримання інформації через Інтернет. Згідно п. 6.3 Умов та Правил надання банківських послуг, отримання виписок карткового рахунку є обов'язком Клієнта. Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 8.1.). Можливість зміни умов договору також передбачено розділом II Постанови НБУ №705 від 05.11.2014 року, а саме Банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором.
Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ПІ встановлено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Умови про порядок внесення змін до Тарифів та Умов та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто Відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору Відповідача влаштовували умови вищевказаного договору про що свідчить його підпис.
Щодо зміни відсоткової ставки, згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3,00 в місяць або 36,00% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку.
Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявному боргу.
Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та Відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами.
Зокрема згідно п. 5.3 кредитного договору, Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.
Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку.
Відповідно до п. 6.3. Договору в обов'язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку.
Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 8.1. Правил).
Умови про порядок внесення змін до Тарифів по кредиту були закладені з самого початку, тобто Відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору Відповідача влаштовували умови вищевказаного договору про що свідчить його підпис.
Відповідно до п. 6.4 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт зобов'язаний у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів Банку надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.
На сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки Відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.
Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановою №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України.
Стосовно надання підтверджень відправлення повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки, в Банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше трьох років, що позбавляє можливість позивача надати підтвердження відправлення повідомлень не вбачається можливим.
Щодо посилання Відповідача на постанову ВСУ за справою №342/180/17, розглядаючи дану справу, Верховний Суд зазначив, у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам.
Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.
Таким чином, при розгляді судової справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника.
Надані позивачем документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення Відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.
Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем кредитного рахунку, а саме: розрахування у торговельній мережі, приклад: 26.11.2019 Продукти: MAGAZYN 0192, POKROV - 156,60; зняття готівки у банкоматах, приклад: 20.02.2020 Зняття готівки в банкоматі: ОГЗК, їдальня No 8, Покров, вул. Калініна, буд. 51 - 1047,00; поповнення кредитного рахунку, приклад: 27.02.2020 Поповнення карти готівкою у відділенні АТ КБ ПРИBATBAHK м. Покров, вул. Пушкіна, 11 - 1000,00.
Вказані операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання Відповідачем та сплату відсотків за його користування.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, судом також необхідно врахувати наступні постанови Верховного суду:
1)У постанові від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц (reyestr.court.gov.ua/Review/81360215) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обґрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
2)У постанові від 28.03.2019 у справі №428/2873/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/80854464) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком; саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин".
3)У постанові від 06.02.2018 у справі №755/2720/16-ц (reyestr.court.gov.ua/Review/72124540) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якій виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку; при цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.
4)У постанові від 17.04.2019 у справі №666/388/16-ц (reyestr.court.gov.ua/Review/81287537) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що посилання у касаційній скарзі на не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, оскільки з огляду на ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору; а за обставин укладення між сторонами договору приєднання у момент підписання заяви-анкети відповідач мав право вимагати від банку надання умов та правил надання банківських послуг, або відмовитись від укладення кредитного договору у такій формі.
Підсумовуючи викладене вище, суд оцінює надані банком докази та правові висновки, зазначені у постановах ВСУ, у сукупності.
Стосовно викладення умов договору на російській мові, умови та правила надання банківських послуг, які долучені до позовної заяви, затвердженні Наказом Банку №906 С-169 від 23.08.2006р.
Викладення Умов та правил надання банківських послуг на російській мові не суперечить нормам чинного законодавства, а тому Позивач не зобов'язаний надавати до суду редакцію УІП на українській мові, а вказані УІП слід вважати належним доказом по справі.
Окрім того, з підписаних позичальником документів вбачається, що 24.11.2005 року Відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідач висловив свою згоду із тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять укладений між сторонами Договір про надання банківських послуг.
Підписуючи вищевказану анкету-заяву, відповідач підтвердив те, що він ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які йому надані у письмовому вигляді, і що він згодний із ними.
Частиною 1 і 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Укладений 24.11.2005 року відповідачем із ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір на даний час є чинним, вимог про визнання цього договору з тих чи інших підстав, а також про внесення до нього змін чи його розірвання, Позичальник у встановленому порядку не заявляв, а тому, будь-яких законних підстав для незастосування положень цього договору немає, оскільки, відповідно до ст.ст. 627, 628, 629, 630 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Крім того, відповідач, здійснюючи погашення заборгованості, визнавав заборгованість за договором та погоджувався із умовами договору.
Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати, що УІП є неналежним доказом по справі або ж Відповідач їх не розумів під час укладення договору.
Стосовно отримання Відповідачем кредитних коштів та картки, Банком надано до суду виписку по картрахунку, яка є підтвердженням, що Відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що Відповідач частково сплачував заборгованість за договором.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки Відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (Надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
З матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та відповідно виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд вважає, що надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, в заяві - анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору визначено (п.3.2), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а Відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки).
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000.00грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.
Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.
Розрахунок, який здійснив Відповідач, не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.
Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів зазначені в Тарифах. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою.
У зв'язку з цим, суд вважає, що обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі.
Розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою станом на 13.12.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов'язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його Виконання, який в подальшому був перерахований позивачем.
Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.
Суд дає критичну оцінку доводам відповідача та її представника, викладеними ними у відзиві на позов та в судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог позивача, оскільки вони є голослівними, безпідставними та нічим не підтвердженими і спростовуються стабільними поясненнями представника позивача, висловлених в позові, у відповіді на відзив та в судовому засіданні, наданими ним належними та достовірними письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності.
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не приймається судом до уваги.
Одночасно ст. 526 ЦК України наголошу, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав, продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.11.2005 року у розмірі 23689,98 грн..
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 95, 141, 263, 265, 280-289 ЦПК України, суд -
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.11.2005 року в розмірі 23689 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 98 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у виді судового збору в сумі 2270,00 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 липня 2022р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш