Справа № 183/3124/22
№ 1-кп/183/1025/22
15 липня 2022 року Дніпропетровська обл.,
м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62022170030000267 від 08.06.2022 року за обвинуваченням,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької області, м. Донецьк, громадянина України, раніше не судимого, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді командира бойової машини 3 зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_5 , проходячи військову службу за контрактом, у вiйськовому званні «старший сержант», перебуваючи у посаді командира бойової машини 3 зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону вiйськової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, 29 квітня 2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , після чого, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язкiв військової служби, ухилившись від військової служби до 23 червня 2022 року.
На цих підставах органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке кваліфікується як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При цьому, під час судового провадження між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі його захисника - адвоката ОСОБА_4 , з іншого боку 15.07.2022 р. укладено угоду про визнання винуватості, згідно умов якої сторони добровільно погодилися на формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 5 ст. 407 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження та узгодили призначення покарання ОСОБА_5 , за ч. 5 ст. 407 КК України з урахуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 70006 (сімдесят тисяч шість) грн..
В зазначеній угоді передбачені та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, наслідки її невиконання.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала угоду про визнання винуватості з обвинуваченим.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за вище викладених обставин, просив суд затвердити укладену ним угоду про визнання винуватості.
Судом з'ясовано, що він повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Суд, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів .
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК України).
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у самовільному залишенні військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним.
Крім того, обвинуваченому ОСОБА_5 зрозумілі наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, а також характер обвинувачення, в якому він визнав себе винуватим і вид покарання.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлені.
Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та з'явлення із зізнанням,
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, одружений, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, учасник бойових дій, військовослужбовець за контрактом.
Санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від пяти до десяти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Враховуючи наявність двох обставин, що пом'якшують покарання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, приймаючи до уваги особу винного суд вважає правомірним при узгоджені сторонами кримінального провадження в угоді про визнання винуватості покарання обвинуваченому, застосування положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначення більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 5 ст. 407 КК України у виді штрафу.
Отже, зміст укладеної сторонами угоди про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, не суперечить інтересам суспільства, не порушує права, свободи та інтереси сторін, або інших осіб, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з призначенням обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався та підстав для його обрання не має.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 15 липня 2022 р. про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2022 р. за № 62022170030000267, між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 70006 (сімдесят тисяч шість) грн..
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку:
- обвинуваченому, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України, угода не може бути укладена.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Новомосковського міськрайонного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1