Справа № 177/309/22
Провадження № 2/177/398/22
12.07.2022 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою приватного підприємства «ВОСХОД» до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Бідков В'ячеслав Олександрович, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, про визнання протиправними та скасування наказу, скасування державної реєстрації та визнання недійними договорів,-
У провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває вказана цивільна справа.
Ухвалою суду від 19.04.2022 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Від представника відповідача головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 16.06.2022 надійшло клопотання про закриття провадження в справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що звернення ПП «Восход» до Криворізького районного суду Дніпропетровської області в порядку цивільного судочинства обумовлено видачею спірних наказів, чим можуть бути порушені його права на користування земельною ділянкою, а отже, має право приватноправовий інтерес. У той же час, представник відповідача зазначав, що рішення суб'єкта владних повноважень щодо володіння, користування та розпорядження, прийняті у сфері земельних відносин, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації його рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України або за ст. 20 ГК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактичним підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, яке виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. З огляду на викладене, представник відповідача просить закрити провадження у цивільній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому що даний спір є господрсько-правовим.
Представник позивача ПП «Восход» 20.06.2022 надав до суду письмові заперечення на клопотання представника відповідача головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про закриття провадження в справі, вказуючи, що позивач звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання протиправними та скасування наказів, скасування реєстрації земельних ділянок, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Правовідносини, які виникли між позивачем та фізичними особами, що отримали право власності на спірну земельну ділянку, мають приватноправовий характер, тобто, має місце спір про право. Тому вказана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Про це вказували позивачу суди адміністративної та господарської юрисдикції (справа № 160/7532/20 від 15.09.2020 та справа № 904/1287/20 від 15.07.2020. При цьому, сама лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) був або не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої особи. Том, враховуючи, що предмета юрисдикція справи повинна виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, враховуючи ст. 16 ЦПК України, у задоволенні клопотання представника головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі просив відмовити.
Відповідачі та треті особи про розгляд справи повідомлялись, до суду не з'явились, жодних заяв, клопотань пояснень по суті справи не надали.
За даних обставин, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, суть заяви, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, суд вважає за можливе клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі вирішити за відсутності відповідачів та третіх осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.
Суд, дослідивши вимоги заяви, матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Так, за ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини 1 та 3 ст.3 ЦПК України).
За змістом ч.1 ст. 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у ст. 2 та ч. 1 ст. 3 ГК України, відповідно до яких, як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які відносяться до юрисдикції господарських судів.
В обґрунтування необхідності закриття провадження у справі представник відповідача головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області послався на те, що з огляду на положення п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядувана справа відноситься до юрисдикції господарського суду, а отже не може розглядатися в порядку цивільного судочинства.
З такими доводами представника відповідача погодитися не можна, оскільки за змістом п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, у тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування наказу, скасування державної реєстрації та визнання недійними договорів.
Отже, за своєю правовою природою розглядуваний спір не пов'язаний зі здійсненням сторонами господарської діяльності чи укладанням, зміною, розірванням і виконанням правочинів у господарській діяльності в розумінні приписів п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Крім того, вирішуючи клопотання представника відповідача, суд ураховує, що частина відповідачів у справі є фізичними особами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 )
При цьому суд відзначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що останні є фізичними особами-підприємцями, та що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання про закриття провадження таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав передбачених ст. 255 ЦПК України та невірним тлумаченням відповідачем норм цивільно-процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 255, 260, 261, 352, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання представника головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: