Справа № 204/4840/22
Провадження № 1-кс/204/1176/22
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
15 липня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю адвоката ОСОБА_4
за участю підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в режимі відеоконференції клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Муравка Красноармійського (нині Покровського) району Донецької області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який обіймає посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у званні солдата, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, -
14 липня 2022 року до суду надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП у Дніпропетровську області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2022 №57 ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення. Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість, також кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до ст. 17, 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Вимоги ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовій обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України. Проходячи військову службу у вищевказаній посаді, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та скоїв замах на вчинення тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за наступних обставин. В один з днів травня 2022 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з військовослужбовцем військової служби за мобілізацією ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 та з військовослужбовцем військової служби за мобілізацією ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на посаді водія-механіка відділення обслуговування автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 , вступив у попередню змову, направлену на незаконне заволодіння транспортним засобом на території м. Покровська Донецької області. З цією метою, реалізуючи свій спільний злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, 17.05.2022 близько о 07.00 год. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , знаючи, що на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Atego», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_10 , прибули за вищевказаною адресою на автомобілі марки «КАМАЗ» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , де з метою незаконного заволодіння вищевказаним транспортним засобом, розібрали дерев'яну огорожу, тим самим незаконно проникли на територію чужого домоволодіння, власником якого являється ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де почали за допомогою металевого зчеплення приєднувати автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Atego», реєстраційний номер НОМЕР_2 до автомобілю марки «КАМАЗ» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 з метою його подальшого буксирування до розташування їхньої військової частини і виконавши усі дії, які вони вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, які не залежали від їх волі, не закінчили кримінальне правопорушення, оскільки, були затримані на місці події працівниками Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, тому було попереджено матеріальну шкоду власнику автомобіля ОСОБА_10 на суму вартості вищевказаного автомобіля. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у закінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до іншого сховища, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України. У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . 17.05.2022 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України. 18.05.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України. 19.05.2022 відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 липня 2022 року. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, протоколами оглядів та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності. 06.07.2022 слідчим підготовлено клопотання про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, яке вручено стороні захисту та підозрюваним у кримінальному провадженні. Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовжені запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися. Так, в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків та потерпілих, які проживають у м. Покровську Донецької області та які разом із ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків та потерпілих у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України, Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків та потерпіли. Імовірність впливу на свідків та потерпілих за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України. 17.07.2022 строк дії тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні закінчується, однак завершити досудове слідство не є можливим. Вказане кримінальне правопорушення згідно з ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину. Крім цього, для остаточного та беззаперечного доведення вини підозрюваного необхідно виконати наступне: провести слідчі дії з свідками у кримінальному провадженні а саме проведення слідчих експериментів за участі останніх, що на теперішній час ускладнено через те, що на території Донецької області проходять бойові дії та свідки обставин вчинення кримінальних правопорушень перебувають на території інших областей; вирішити питання щодо зміни раніше повідомленої підозри; виконати вимоги ст. ст. 290, 291 КПК України. Проведення вказаних слідчих (розшукових) дій мають суттєве значення для повного дослідження обставин кримінального правопорушення та потребують додаткового часу. Обставинами, що перешкоджали здійснити вказані процесуальні дії раніше, є проведення бойових дій на території Донецької області, тобто частина свідків перебуває в зоні проведення бойових дій з числа військових, з числа цивільних осіб, які покинули межі м. Покровськ Донецької області. Згідно ст. 199 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, має право звернутись з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, та повинен довести, що обставини, які стали підставою для їх обрання продовжують існувати. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, зазначивши, що ризики зазначені слідчим у клопотанні повністю обґрунтовані, а інший запобіжний заход не зможе запобігти наявним ризикам.
Підозрюваний у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та передати його на поруки до військової частини.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання, та обрати інший запобіжний захід такий як особисте зобов'язання або домашній арешт, оскільки ризики жодним чином не обґрунтовані. Підозрюваний має бажання продовжувати вести військову службу та боронити країну, має постійне місце проживання, тісні соціальні зв'язки та не збирається переховуватись.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подане клопотання та надані слідчим матеріали, якими обґрунтовується необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , суд приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
18 травня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України.
19 травня 2022 року ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 липня 2022 року, з триманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , без визначення розміру застави.
Постановою керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_12 від 13 липня 2022 року, строк досудового розслідування кримінального провадження № 12022052410000271 від 17 травня 2022 року, продовжено до 18 серпня 2022 року.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у даному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити нове кримінальне правопорушення.
Проте, у судовому засіданні знайшли своє підтвердження лише два ризики, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки всі вони перебувають у м. Покровську, та деякі з них разом проходять службу з самим підозрюваним.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У судовому засіданні прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам.
Крім того, при розгляді даного клопотання суд враховує той факт, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваного настільки, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти даному ризику.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, тісних соціальних зв'язків, а також враховуючи наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також те, що підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у судовому засіданні не встановлено, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави в межах строку досудового розслідування, тобто до 18 серпня 2022 року.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 34, 81, 110, 131-132, 176-178, 183, 199, 219, 294, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 18 серпня 2022 року.
Утримувати ОСОБА_5 в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_7 , розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалу направити до слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області для виконання.
Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1