14 липня 2022 року м. Рівне
Справа № 949/1041/21
Провадження № 22-ц/4815/503/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року (ухвалене у складі судді Отупор К.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в Дубровицькому районному суді Рівненської області на розгляді перебувало кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, в якому його визнано потерпілим. Ухвалою суду від 16 липня 2021 року встановлено, що відповідач спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки зліва, забій грудної клітки, синця передньої поверхні грудної клітки зліва, що згідно висновку судово-медичної експертизи №157/146 від 26 червня 2019 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Даною ухвалою, суд, закрив кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180110000305 від 17 червня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України та звільнив відповідача ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні. Зазначає, що заявлений у кримінальному провадженні його цивільний позов до ОСОБА_2 було залишено без розгляду. Зауважує, що внаслідок протиправних дій відповідача, йому завдано моральної шкоди, оскільки він отримав тілесні ушкодження та був принижений перед сином. Його побиття на очах у власного сина, завдало йому також тяжких душевних страждань, оскільки було зруйновано всі аспекти і принципи, які він вкладав у виховання сина, значно впав авторитет батька в очах сина, що негативно вплинуло на відносини із сином. Тілесні ушкодження та приниження, які він зазнав, є серйозним ударом для його благополуччя, як людини, оскільки почуття власної гідності та гідності в очах інших людей є важливою моральною цінністю людини. Вважає, що стягнення з відповідача на його користь 100152 грн. моральної шкоди, є співмірним з обсягом його страждань та буде відповідати вимогам розумності та справедливості. Просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 грн. моральної шкоди, яка завдана незаконним діями відповідача (вчиненням кримінального правопорушення).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн..
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що протиправними діями ОСОБА_2 було завдано ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим останньому була завдана моральна шкода. Враховуючи характер та обсяг завданої відповідачем шкоди, ступінь тілесних ушкоджень, виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості, місцевий суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7000 грн. моральної шкоди.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із визначеним до стягнення розміром моральної шкоди, яка необґрунтовано зменшена місцевим судом до 7000 грн.. Покликаючись на обставини та доводи, які наведені ним у позовній заяві, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що у кримінальному провадженні за частиною 1 статті 125 КК України обвинувального вироку стосовно нього не виносилося, а провадження закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. У зв'язку з чим, заперечує щодо тверджень позивача про те, що звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою обставиною та є підтверженням завдання моральної шкоди. Незважаючи на те що така підстава для закриття кримінального провадження, як звільнення від кримінальної відповідальності, не є реабілітуючою, вона не тягне для особи, щодо якої застосовується, жодних правових чи процесуально-правових обов'язків чи обмежень. Вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт завдання йому моральної шкоди. Також зауважує, що місцевим судом безпідставно стягнуто з нього витрати на правову допомогу, оскільки укладений між позивачем та його адвокатом договір про надання правничої допомоги втратив дію ще до звернення до суду із даним позовом.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17 червня 2019 року о 14:00 год., біля входу в торговий центр "Пасаж", що по вул. 1000-ліття Дубровиці, 6, в м. Дубровиця, Рівненської області, ОСОБА_2 зустрів ОСОБА_1 , з яким на грунті давніх особистих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 кулаком лівої руки наніс один удар в груди ОСОБА_1 , чим завдав йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки зліва, забій грудної клітки, синця передньої поверхні грудної клітки зліва, що згідно висновку судово-медичної експертизи №157/146 від 26 червня 2019 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Дані обставини встановлені ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 16 липня 2021 року, яка набрала законної сили, та не заперечуються ОСОБА_2 ..
Зазначеною ухвалою суду, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, було закрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України.
ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Відповідно до частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до частини 1, абзацу 2 частини 3 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно вимог статті 1177 ЦК України, шкода, завдана особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до роз'яснень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди" (з наступними змінами та доповненнями), шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Враховуючи характер та обсяг завданої відповідачем шкоди, ступінь тілесних ушкоджень, наявність прямого умислу щодо їх завдання, характер та обсяг душевних страждань позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 7000 грн..
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по доведенню обставин справи покладено на кожну із сторін, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначено місцевим судом.
Судом першої інстанції у судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи фактично були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки такі доводи були покладені в обґрунтування позовної заяви, яким була надана належна оцінка. Тому, такі доводи не спростовують висновків місцевого суду і зводяться до незгоди скаржника із висновками суду.
Разом з цим, до часткового задоволення підлягає апеляційна скарга ОСОБА_2 , оскільки місцевий суд, стягуючи з останнього на користь позивача витрати на правову допомогу, не звернув уваги на втрату чинності договору про надання правничої допомоги №19-30/8, який припинив свою дію 29.08.2020 року, тобто до подання даного позову. У зв'язку з цим, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. - скасувати.
У стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.