ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18446/21
провадження № 2-др/753/11/22
"30" червня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Каліушка Ф.А.
при секретарі Постаноговій І.О.
за участю:
позивач не з'явився;
відповідач не з'явилась;
представник відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мініної Марини Сергіївни про ухвалення додаткового рішення за наслідком розгляду справи №753/18446/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мініної Марини Сергіївни про зняття арешту з нерухомого майна
09.12.2021 представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мініної М.С. - Горленко А.С., після ухвалення рішення у даній справі, звернувся до суду із завою про ухвалення додаткового рішення, яким просить суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 060,00 грн.
Ухвалою суду від 13.01.2022 було призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами на 02.03.2022.
Судове засідання призначене на 02.03.2022 року не відбулось, оскільки відповідно до розпорядження голови Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року № 2-вс у зв'язку з введенням на території України 24 лютого 2022 року воєнного стану відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з метою збереження життя та здоров'я працівників суду та відвідувачів оголошено здійснення розгляду лише кримінальних проваджень, у яких особи тримаються під вартою та у разі наявності клопотань, що потребують невідкладного розгляду, а також припинено пропуск до приміщення суду усіх відвідувачів, окрім учасників судового процесу за заявами та клопотаннями, що потребують невідкладного розгляду. Згодом судове засідання було призначено на 30 червня 2022 року на 10:30 год.
В судове засідання сторони не прибули, хоча про день, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволення заяви представника приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мініної М.С. - Горленка А.С з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мініної Марини Сергіївни про зняття арешту з нерухомого майна.
15.11.2021 до Дарницького районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про залишення позову - без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).
Ухвалою суду від 24.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мініної Марини Сергіївни про зняття арешту з нерухомого майна - залишено без розгляду.
До заяви про винесення додаткового рішення, представником відповідача до суду надано договір про надання правової допомоги № 10-11/21 від 10.11.2021, копію ордеру серії AA №1159217 від 23.11.2021, копію Акту № 1 приймання - передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 10-11/219 від 10.11.2021 та копію платіжного доручення № 1816 від 06.12.2021 про оплату правової допомоги згідно вищезазначеного договору.
Частиною 5 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Під зловживанням процесуальними правами законом визначено наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (п. 2 ч. 2ст. 44 ЦПК України).
В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.
Згідно з роз'ясненнями, які міститься у п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Суд зазначає, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим стст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки крім тверджень відповідача, нічим не підтверджено.
Оскільки такі факти відповідачем не заявлені, а судом не встановлені, тому у задоволенні заяви представника відповідача слід відмовити.
Керуючись стст. 137, 142, 257, 260, 261 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мініної М.С. - Горленка А.С про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або отримання копії учасниками справи. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.