14.07.2022 Справа №607/5496/22 Провадження №2/607/2137/2022 м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Кунець Н.Р.
за участі секретаря судового засідання Крупи О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 04 травня 2022 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/2 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з 05 травня 2009 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , та у даному шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2021 року розірвано шлюб між ним та відповідачем. Малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із ним та перебуває повністю на його утриманні. Однак, самостійно він не може забезпечити сина усім необхідним. Натомість, відповідач ОСОБА_2 з січня 2021 року покинула сім'ю та усунулася від своїх обов'язків щодо надання матеріальної допомоги синові, тривалий час не надає жодних коштів на його утримання, хоча має постійне місце роботи у Збройних Силах України та має можливість забезпечувати дитину. За вказаних обставин просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2022 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
В судовому засіданні 01 липня 2022 позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали та просили стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Одночасно зазначили, що у прохальній частині позову помилково зазначено прохання стягнути аліменти у розмірі Ѕ частки заробітку відповідача.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Карпа М.М. у судове засідання 14 липня 2022 року не з'явилися, однак адвокат Карпа М.М. подала суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подавала, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 травня 2009 року, який розірвано рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2021 року, ухваленого у цивільній справі №605/265/21.
У даному шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №32 відділом реєстрації актів цивільного стану Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області та 22 вересня 2009 року видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
Малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою ПП Східний масив від 12 липня 2022 року.
ОСОБА_3 , 2009 року народження навчається в 6Б класі Тернопільського навчального-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - медичний ліцей №15 імені Лесі Українки» Тернопільської міської ради, про, що свідчить довідка видана 22 лютого 2022 року директором даного навчального закладу.
Згідно викладених у позові обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, сторони не можуть досягнути згоди з приводу утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 Сімейного кодексу України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Згідно із частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи підтверджується факт проживання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_4 разом з батьком - позивачем ОСОБА_1 , разом із цим, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження її участі в утриманні сина а також того, що за своїм станом здоров'я чи фінансовим становищем вона не може сплачувати аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, беручи до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, не надала суду доказів про перебування у неї на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, а також докази на підтвердження того, що за своїм станом здоров'я чи фінансовим становищем вона не може сплачувати аліменти на малолітнього сина, враховуючи те, що обов'язок щодо утримання дітей покладається рівною мірою на обох батьків, суд приходить до переконання, що з відповідача користь позивача слід стягувати аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
За вимогами ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 89, 141, 264, 265, 268, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992 ( дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп. судового збору
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах сплати платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складене 14 липня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддяН. Р. Кунець