13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 320/2452/20
адміністративне провадження № К/9901/42677/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСА ГРУП» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2020, ухвалене у складі головуючого судді Лиска І.Г., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021, прийняту у складі колегії суддів: Сорочка Є.О. (головуючий), Федотова І.В., Коротких А.Ю.
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АЛЕКСА ГРУП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 № 0007610512.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» зазначило, що висновки податкового органу є безпідставними, оскільки господарські відносини з ТОВ «Стар-Компані Груп» та ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» мали реальний характер. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, отже, оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним, а тому просить його скасувати.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» зареєстровано як юридична особа 25.09.2013 за №10701020000051300, як платник податків зареєстроване у Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
4. На підставі направлення від 09.10.2019 №870, з метою виконання підпункту 75.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 04.10.2019 №358 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стар-Компані Груп» за період з 01.08.2018 по 31.08.2018, з 01.10.2018 по 31.10.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 28.02.2019 та з ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, з 01.04.2019 по 30.04.2019.
5. За результатами перевірки складено акт від 30.10.2019 № 180/10-36-05-12/38912368, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК, внаслідок чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 23 098 362 грн.
6. На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 № 0007610512.
7. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДФС України. Рішенням ДФС України від 17.02.2020 №5944/6199-00-08-05-01-06 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.
8. Уважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 19.10.2020 позовні вимоги задовольнив.
10. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2021 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.
12. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
13. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
15. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
16. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
17. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
18. Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
19. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
20. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
21. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
22. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
23. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
24. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
25. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
26. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
27. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
28. дата отримання платником податку товарів/послуг.
29. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
30. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
31. Нарахування податкового Податковий кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
32. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
33. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
34. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
35. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
36. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
37. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
38. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
39. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
40. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
41. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
VІ. Оцінка Верховного Суду
42. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 02.12.2019 № 0007610512, яке ґрунтується на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Стар-Компані Груп» та ТОВ «ОЛІАС-ЛТД».
43. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
44. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
45. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
46. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
47. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
48. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
49. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
50. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
51. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
52. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
53. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.
54. Так, судами установлено, що між позивачем та ТОВ "ОЛІАС-ЛТД» укладено договори про виконання робіт з технічного обслуговування №22/02/19-О від 22.02.2019, №18/02/19-К від 18.02.2019, №25/02/19-Б від 25.02.2019, №26/02/19-П від 26.02.2019, якими передбачено виконання ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» робіт з технічного обслуговування мереж та систем.
55. У ході виконання даних договорів сторонами укладено договірні ціни, додаткові угоди, податкові накладні, технічні паспорти, зроблені фото логістичних складів, складена технічна документація мереж та систем логістичних складів, на яких надавались послуги з їх обслуговування. Наведені документи наявні в матеріалах справи.
56. Також, з метою придбання у власність ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» засобів промислової хімії, витратних матеріалів та інших товарів в асортименті, між ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» та ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» було укладено ряд договорів поставки: №25/02/19-О від 25.02.2019, №26/02/19-Б від 26.02.2019, №27/02/19-П від 27.02.2019, №22/02/19-К від 22.02.2019.
57. На підтвердження виконання цих договорів, до суду надані специфікації, акти прийому-передачі матеріалу замовнику, податкові накладні та видаткові накладні.
58. Між ТОВ "АЛЕКСА ГРУП" та ТОВ "Стар-Компані Груп" укладалися договори підряду: №03/17-08 від 17.08.2018, №01/18-09 від 18.09.2018, №22/12/18-К від 28.12.2018, №17/01-09 від 01.09.2018, №23/07/18-К від 23.07.2018, №31/26-07 від 26.07.2018, №27/12/18-П від 27.12.2018 відповідно до яких ТОВ "Стар-Компані Груп" зобов'язувалося виконати підрядні роботи на об'єкті (об'єкті будівництва, будівельному майданчику) який визначено відповідно до додатків до договорів.
59. На підтвердження виконання даних договорів позивачем надано договірні ціни, акти здачі-приймання виконаних робіт (КБ-2-в), акти надання послуг, довідки про вартість робіт (КБ-3), копія будівельної Ліцензії ТОВ «Стар-Компані-Груп», фотозвіт здійснення підрядних робіт в будівництві, відеозвіт здійснення підрядних робіт в будівництві та технічна документація, відповідно до якої здійснювались підрядні роботи в будівництві, податкові накладні.
60. Також між ТОВ "АЛЕКСА ГРУП" та ТОВ "Стар-Компані Груп" укладені договори про виконання робіт технічного обслуговування №26/12/18-П від 26.12.2018, №27/12/18-П від 27.12.2018, №25/07/18-Б від 25.07.2018, №27/07/18-О від 27.07.2018, №30/07/18-П від 30.07.2018, №22/12/18-Б від 22.12.2018 відповідно до яких ТОВ "Стар-Компані Груп" зобов'язалося виконати роботи з технічного обслуговування мереж та систем.
61. На підтвердження виконання цих договорів до суду було надано акти надання послуг, договірні ціни, податкові накладні, технічні паспорти, фото логістичних складів, технічна документація мереж та систем логістичних складів, на яких надавались послуги з їх обслуговування.
62. Також, з метою придбання у власність ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» засобів промислової хімії, витратних матеріалів та інших товарів в асортименті, між ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» та ТОВ "Стар-Компані Груп" укладено ряд договорів поставки: №26/07/18-Б від 26.07.2018, №26/12/18-Б від 26.12.2018, №28/12/18-О від 28.08.2018, №31/07/18-П від 31.07.2018, №30/07/18-П від 30.07.2018, №24/07/18-П від 24.07.2018, №29/12/18-К від 29.12.2018, разом з специфікаціями.
63. На підтвердження виконання наведених договорів до суду були надані акти прийому-передачі матеріалу замовнику, податкові накладні та видаткові накладні.
64. Оплата за операціями з ТОВ «Стар-Компані Груп» та з ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначених контрагентів, що підтверджується платіжними дорученнями, виписками по банку та платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи. Оприбуткування позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей від вищевказаних контрагентів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.
65. Ураховуючи сферу дільності позивача суди погодились з доводами позивача про використання наданих послуг у його господарській діяльності та наявність відповідної ділової мети для укладення спірних договорів.
66. Судами попередніх інстанцій установлено, що досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку є належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом.
67. Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
68. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
69. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту.
70. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
71. Колегія суддів уважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
72. Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
73. Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС "Податковий блок" колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.
74. Крім того, суд зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
75. Товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.
76. Наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
77. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підлягають відхиленню посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження відносно контрагента позивача зважаючи на те, що сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 813/1979/15).
78. Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відносно контрагентів позивача не підтверджуються документально та не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
79. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17, від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17.
80. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0370/205/12, від 20 березня 2019 року у справі № 813/1979/15, від 22 липня 2020 року у справі № 620/3925/18, унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.
81. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагент позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
82. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям.
83. Натомість позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.
84. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.
85. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
86. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
87. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
88. Колегія суддів уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.
89. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
90. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
91. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року справі № 320/2452/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко