13 липня 2022 року
м. Київ
справа №580/150/21
адміністративне провадження № К/990/14023/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів місцевих прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів місцевих прокуратур, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів місцевих прокуратур від 23 листопада 2020 року №59 "Про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №710-к про звільнення позивача з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- поновити позивача на посаді прокурора Уманської місцевої (окружної) прокуратури з 30 грудня 2020 року;
- стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2020 року до дня фактичного поновлення на посаді без урахування обов'язкових платежів.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 07 квітня 2022 року, 28 квітня 2022 року та від 10 травня 2022 року касаційні скарги повернуто скаржнику.
06 червня 2022 року касаційна скарга ОСОБА_1 повторно надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху із наданням скаржнику строку у 10 днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням;
- заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та наданням належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини.
Вказану ухвалу скаржник отримав 16 червня 2022 року.
23 червня 2022 року від позивача надійшла касаційна скарга в новій редакції разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обгрунтування вказаної заяви, скаржником зазначено, що 01 березня 2022 року він вперше він звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року. Проте, ухвалою від 07 квітня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику. Вказану ухвалу позивач отримав 19 квітня 2022 року.
Крім того, скаржник зазначає, що звертався до суду апеляційної інстанції із запитом щодо надання інформації про надіслання копії оскаржуваної постанови позивачу. У відповідь на запит скаржник отримав відповідь, що копію оскаржуваної постанови направлено позивачу 14 квітня 2022 року. Однак, вказану постанову суду апеляційної інстанції скаржник так і не отримував.
Повторно касаційну скаргу позивач направив до суду 21 квітня 2022 року. Ухвалою від 28 квітня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику. Повторну касаційну скаргу повернуто скаржнику ухвалою від 10 травня 2022 року, та отримано ним 31 травня 2022 року. 02 червня 2022 року скаржник повторно подав касаційну скаргу.
Також скаржник посилається на запровадження в Україні воєнного стану та нестабільною роботою відділень поштового зв'язку на території Києва та області у березні та квітні.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також, зважаючи на запровадження воєнного стану в Україні повторно подані касаційні скарги після повернення Верховним Судом, без надмірних зволікань та перевищення розумних строків на касаційне оскарження, що свідчить про цілеспрямованість дій позивача щодо касаційного оскарження.
Разом з тим, проаналізувавши касаційну скаргу в новій редакції, Суд встановив, що заявник, посилаючись на положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, просить відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення з органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, прийнятого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суди, відмовляючи у задоволенні позову зазначили, що набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час першого етапу атестації 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з п. 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і п. 5 розділу ІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Так, судами попередніх інстанцій ухвалено судове рішення відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ) у системному зв'язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, сформованому у постановах від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а, від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах №280/4314/20, №160/6596/20, предметом спору якого була правомірність звільнення прокурора з органів прокуратури через неуспішне проходження ним атестації внаслідок не набрання прохідного балу під час складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Так, у справі №200/5038/20-а Суд зазначив, що порівнюючи співвідношення правових норм Закону №1697-VII і Закону №113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, можна сказати, що вони не суперечать одна одній, кожна з них претендує на відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин. Суд зазначив, що існування Закону №1697-VII та Закону №113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час. Так, Закон №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року), а Закон № 113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19 вересня 2019 року (набрав чинності 25 вересня 2019 року, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи). Тобто, Закон № 113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше. Оскільки Закон №113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв'язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
Верховним Судом вказано, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і пов'язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
У касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, що застосовані судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необгрунтованість, помилковість тощо).
Водночас, скаржником жодним чином не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, а посилання на невідповідність Закону №113-ІХ Конституції України та відсутність підстав для його застосування судами з огляду на позбавлення прокурорів їх гарантій мають суб'єктивний характер та особистою оцінкою процедури атестації, запровадженої Законом №113-ІХ.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. З урахуванням вищенаведеного у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів місцевих прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів - відмовити.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова