13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 320/10668/21
адміністративне провадження № К/990/16605/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №320/10668/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Київській області від 29.07.201 №1570-к «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агрозахист Донбас», податковий номер 30048570»;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо проведення 27.08.2021 документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» та складання посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області акту про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (податковий номер 30048570) від 27.08.2021 №938/10-36-07-17/30048570, акту від 27.08.2021 №939/10-36-07-17/30048570 про відмову посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» з ознайомленням з направленням на перевірку, акту від 27.08.2021 №941/10-36-07-17/30048570 про відмову посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» отримувати Акт про відмову з ознайомленням з направленням на перевірку, акту від 27.08.2021 №942/10-36-07-17/30048570 про відмову посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» отримувати та підписувати акт про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки;
- стягнути з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» судові витрати у справі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2021, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області 30.06.2022, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі відповідач визначає підставами касаційного оскарження пункт 2, пункт 3 та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, наводить постанови від 27.04.2022 у справі №140/1846/21 та від 22.02.2022 №420/1846/21, однак не враховує, що дані висновки не були застосовані Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 01.06.2022 у справі №320/10668/21.
Тобто, основними умовами для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанціє з підстави визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України є наявність висновку Верховного Суду, що застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні та наведення нормативного обґрунтування необхідності такого відступлення.
Таким чином, оскільки наведені скаржником висновки Верховного Суду не були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, оскарження з підстави визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України не вбачається за можливе.
Також податкових орган зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, абзацу 2 підпункту 1.4.7.1 пункту 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.
Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом та у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що фактично скарга відповідача в частині наведеного обґрунтування вимог до суду касаційної інстанції, містить лише посилання на фактичні обставини справи та норми податкового законодавства без зазначення того, у чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права, що не є належним обґрунтуванням обраної підстави касаційного оскарження.
До того ж Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо наведених норм права, зокрема у постановах від 31.01.2022 у справі №420/2709/20, від 23.09.2021 у справі №420/5011/20.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 із відсиланням на пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе за умови обґрунтованості підстав передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Отже, оскільки відповідач належним чином не обґрунтовує підстави оскарження судових рішень відповідно до пункту 2 та пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскарження з підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України не вбачається за можливе.
Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, при цьому відповідач не враховує, що суд касаційної інстанції лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №320/10668/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій повернути особі, яка її подала.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк