13 липня 2022 року
м. Київ
справа №560/14492/21
адміністративне провадження № К/990/16455/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 у справі № 560/14492/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні її перерахунку з 01.04.2019 згідно довідки Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.02.2021 №ХС-53765 по рішенню Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 560/3010/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії згідно довідки Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.02.2021 №ХС-53765 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 560/3010/21 із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022, адміністративний позов задоволено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 580/5238/20, № 704/87/17, № 361/4922/17, № 554/492/19, та у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом оскарження в даній справі є дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні її перерахунку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами а - г пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованим, таке посилання має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі.
Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.
Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Що стосується посилань скаржника на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, слід також зазначити, що оцінка наявності підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є вторинною від наявності права на касаційне оскарження судових рішень у справах саме незначної складності.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 у справі № 560/14492/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець