14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 295/9823/21
адміністративне провадження № К/990/5680/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №295/9823/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2021 року (суд у складі судді-доповідача - Стрілецька О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кузьмишина В.М., суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. )
Короткий зміст позовних вимог
1. У 2011 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 15 березня 2011 року визнано неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної основної пенсії та додаткової пенсії з 09 серпня 2010 року у розмірах менших, ніж визначено ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 09 серпня 2010 року по 15 березня 2011 року з урахуванням проведених виплат.
3. Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 липня 2011 року постанову Богунського районного суду м. Житомира від 15 березня 2011 року змінено, зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю , передбачену ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом , з 09 серпня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2013 року постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року та постанову Богунського районного суду м. Житомира від 15 червня 2011 року, залишено без змін.
5. В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 04 липня 2011 року у справі №2-а-851/11.
6. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2021 року, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року в поновленні строку звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України - повернуто заявнику.
7. Рішення судів мотивовані тим, що позивачем пропущено строк на звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України.
8. Не погодившись з вказаною ухвалою та постановою ОСОБА_1 , направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 160/5573/20 та задовольнити заяву.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач станом на момент звернення позивача до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень не виконав постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року по справі № 2-а-851/11. Відтак, на думку касатора, має місце триваюче правопорушення, що виключає можливість застосування строків позовної давності.
10. Верховний Суд ухвалою від 15 квітня 2022 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
13. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
14. У заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 04 липня 2011 року у справі №2-а-851/11 ОСОБА_1 зазначає, що 14.01.2021 року він звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з приводу перерахунку та виплати йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 09.08.2010 року, урахуванням проведених виплат, без обмеження кінцевою датою.
ОСОБА_1 вказує, що листом від 08.02.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило його, що на виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 15.03.2011 року йому здійснили перерахунок та виплату пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, визначеного законом з 09.08.2010 року по 15.03.2011 року.
Проте, позивач вважає, що виплата зазначеної вище пенсії проведена йому в неповному обсязі, що зумовило звернення до суду з цією заявою.
15. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.
За загальним правилом для захисту чи поновлення своїх порушених прав і законних інтересів позивач, на користь якого ухвалено вказане судове рішення, має право подати заяву до суду першої інстанції. Така форма судового контролю з ініціативи учасника справи встановлена статтею 383 КАС України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Частиною 4 статті 383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Таким чином, строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку цієї статті, який є скороченим, починає перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві або ж - порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.
Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 року по справі №9901/598/19.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Дослідивши заяву, подану ОСОБА_1 , копії документів, долучених до неї, судами попередніх інстанцій встановлено, що про порушення прав щодо невиконання постанови суду ОСОБА_1 дізнався 08.02.2021 року з листа від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про що він особисто вказав в заяві.
Із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду заявник звернувся лише 28.07.2021 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого ст. 383 КАС України.
Колегія суддів зауважує, що заявник не надав суду доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту в межах строків встановлених процесуальним законом або їх поновлення.
Правила статей 122, 123 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків їх пропущення є загальними, та підлягають застосуванню у випадку звернення до суду із адміністративним позовом, а не з заявою в порядку статті 383 КАС України.
16. Стосовно посилань касатора на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18 та рішення Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Аналізуючи наведені вище норми та позицію Конституційного Суду України, Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18 дійшов висновку про відсутність строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказаний вище правовий висновок не може бути застосований при вирішенні спірних правовідносин, оскільки стосується саме перерахунку та виплати пенсій за минулий час, а не звернення до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про те, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав у зв'язку із неповним виконанням рішення суду про перерахунок пенсії 08.02.2021, проте із заявою звернувся 28.07.2021, тобто із порушенням встановленого частиною 4 статті 383 КАС України десятиденного строку для подання до суду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суди також зазначили, що всупереч положенням п.п. 7,8 ч. 2 ст. 383 КАС України в заяві відсутня інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження, що унеможливлює визначення судом питання щодо завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
За приписами абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вимогам цієї статті, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення заяви позивача.
Вказана правова позиція відповідає практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №640/10843/19.
Доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому у її задоволенні слід відмовити.
17. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
18. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
19. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
20. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі №295/9823/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик