13 липня 2022 року
м. Київ
справа №826/14010/18
адміністративне провадження № К/9901/33941/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в особі філії «Центр метрології та газорозподільних систем публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», Філія «Центр метрології та ГРС» відповідно) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2020 року (прийняте судом у складі судді Келеберди В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.) у справі за позовом Філії «Центр метрології та ГРС» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - ДАБІ, Департамент ДАБІ відповідно) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2018 року АТ «НАК «Нафтогаз України» в особі Філії «Центр метрології та ГРС» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта «Будівництво 2-ої черги Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в м. Боярка Перший пусковий комплекс, клас наслідків ССЗ, код об'єкта 2211,9, забудовником якого є «НАК «Нафтогаз Україна»;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07 серпня 2018 року № ІV 173182190040;
- зобов'язати відповідача видати позивачу сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво 2-ої черги Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в м. Боярка» Перший пусковий комплекс, клас наслідків ССЗ, код об'єкта 2211.9 на наступні будівлі -
будівля №005 - інженерно-лабораторний корпус;
будівля № 008 - стенд № 5 з лабораторіями температури і тиску;
будівля № 008а - лабораторії хроматографії та приготування сумішей;
будівля №006 - трансформаторна підстанція;
будівля № 555.3 - котельня.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав що ним подано до відповідача заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката відповідно до вимог пункту 24 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (далі - Порядок № 461). Указана норма містить вичерпний перелік необхідних для отримання сертифіката документів, а саме: заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою, наведеною в додатку 9 до цього Порядку. Стосовно подання інших документів законодавством передбачено право ДАБІ на їх витребування, а не обов'язкове їх подання разом з заявою. Однак, відповідачем відмовлено у видачі сертифіката про готовність об'єкта до експлуатації з підстав ненадання позивачем додаткових документів (виконавчої документації), що суперечить частині сьомій статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка містить перелік підстав для відмови у видачі сертифіката, та пункту 27 Порядку № 461, згідно яких підставою для відмови у видачі сертифіката є неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18 березня 2020 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення ДАБІ в особі Департаменту ДАБІ від 07 серпня 2018 року № ІУ 173182190040.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що для отримання сертифіката позивачем подано ДАБІ відповідно до вимог Порядку № 461 всі необхідні документи, а саме: заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та акт готовності об'єкта до експлуатації.
Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанцій дійшов висновку, що задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДАБІ щодо відмови у видачі сертифіката не сприятиме ефективному захисту прав позивача і що такі вимоги охоплюються позовними вимогами, які задоволено судом, а також, що зобов'язання ДАБІ видати позивачу сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив постанову про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що у зв'язку з неподанням позивачем певних документів та виявлення недостовірних відомостей у поданих ним документах, ДАБІ в особі Департаменту ДАБІ прийнято оспорюване рішення від 07 серпня 2018 року № ІV 173182190040 про відмову у видачі йому сертифіката. Отже, зазначене рішення прийнято відповідачем за наявності одночасно двох імперативних правових підстав, що виключають можливість видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта будівництва «Будівництво 2-ої черги Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в м. Боярка Перший пусковий комплекс, клас наслідків ССЗ, код об'єкта 2211,9, забудовником якого є АТ « НАК «Нафтогаз Україна».
При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували зазначені висновки контролюючого органу.
Водночас, відповідачем було надано суду відповідні докази та доведено перед судом правомірність оскаржуваних позивачем дій та рішень ДАБІ в особі Департаменту ДАБІ.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що доводи позивача про те, що ним було подано до Департаменту ДАБІ всі передбачені законодавством документи для отримання відповідного сертифікату, є необґрунтованими з огляду на вищевикладене, а також вказав, що підставою для відмови позивачу у видачі запитуваного ним сертифікату було не тільки неподання певних документів, а й виявлення недостовірних відомостей у поданих ним документах.
АТ «НАК «Нафтогаз» в особі Філії «Центр метрології та ГРС» не погодилося із цими рішеннями та 10 грудня 2020 року звернулося із касаційною скаргою про їх перегляд у касаційному порядку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених:
- у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 826/162/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11072/16 щодо видачі сертифіката та правових підстав для визнання протиправною відмови у його видачі;
- у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/2321/16, від 31 липня 2018 року у справі № 804/5200/17, від 02 листопада 2018 року у справі № 817/1371/17 щодо строків на апеляційне оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2021 року відкрив касаційне провадження.
Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, проаналізувала постанови Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 826/162/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11072/16, від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11072/16, від 10 вересня 2020 року у справі № 806/2321/16, від 31 липня 2018 року у справі № 804/5200/17, від 02 листопада 2018 року у справі № 817/1371/17, висновки яких, на думку скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, вивчила зміст оскаржуваних судових рішень і дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Проте аналіз зазначених позивачем постанов Верховного Суду на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.
Так, Верховний Суд:
- у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 826/162/18 встановив, що відповідачем не наведено жодних обставин щодо невідповідності чи недостовірності даних акта готовності об'єкта до експлуатації вимогам чинного законодавства чи проектній документації, невідповідності об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил. З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивачем з метою прийняття об'єкта в експлуатацію подано відповідну заяву за формою, наведеною у додатку 8 до Порядку № 461, до якої додано акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність доводів відповідача щодо неподання позивачем документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката. Враховуючи подання позивачем всіх необхідних документів, визначених чинним законодавством для отримання сертифікату, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України видати сертифікат;
- у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11072/16 виходив із того, що підставою для відмови у видачі сертифікату через неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката, може бути неподання документів, які обов'язково мають бути подані, згідно із Порядком та/або неподання витребуваної контролюючим органом проектної та виконавчої документації, у разі, якщо контролюючий орган вимагав її надати. Суд дійшов висновку, що у разі відмови у видачі сертифікату через неподання документів, які вимагав контролюючий орган, цей орган зобов'язаний довести, що мав місце факт цієї вимоги. Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено доказів, що відповідач вимагав у замовника надати саме акт огляду влаштування фундаментів, паспортів вентиляційних систем, акт індивідуального випробування вентиляційного обладнання. Отже, відмова у видачі сертифікату позивача з посиланням на те, що замовник не надав зазначені документи є необґрунтованою.
Тоді як у справі, на судові рішення в якій подано цю касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив, що у зв'язку з неподанням позивачем певних документів, а також і виявлення недостовірних відомостей у поданих ним документах, ДАБІ в особі Департаменту ДАБІ прийнято оспорюване рішення від 07 серпня 2018 року № ІV 173182190040 про відмову у видачі йому сертифіката. Отже, зазначене рішення прийнято відповідачем за наявності одночасно двох імперативних правових підстав, що виключають можливість видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта будівництва «Будівництво 2-ої черги Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в м. Боярка Перший пусковий комплекс, клас наслідків ССЗ, код об'єкта 2211,9, забудовником якого є АТ «НАК «Нафтогаз Україна». При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували зазначені висновки контролюючого органу. Водночас, відповідачем було надано суду відповідні докази та доведено перед судом правомірність оскаржуваних позивачем дій та рішень ДАБІ в особі Департаменту ДАБІ.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що доводи позивача про те, що ним було подано до Департаменту ДАБІ всі передбачені законодавством документи для отримання відповідного сертифікату, є необґрунтованими з огляду на вищевикладене, а також вказав, що підставою для відмови позивачу у видачі запитуваного ним сертифікату було не тільки неподання певних документів, а й виявлення недостовірних відомостей у поданих ним документах.
Підсумовуючи викладене, можна узагальнити, що у зазначених скаржником на порівняння справах суд дійшов висновку про те, що позивачем подано всі документи, передбачені законодавством для отримання сертифікату, а відповідачем не наведено жодних обставин щодо невідповідності чи недостовірності даних акта готовності об'єкта до експлуатації вимогам чинного законодавства чи проектній документації, невідповідності об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил. Тоді як у справі, на судові рішення у якій подану цю касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив, що підставою для відмови було, зокрема і зазначення недостовірних відомостей в наданих позивачем документах.
Отже, правовідносини у справі, в якій оскаржено рішення суду апеляційної інстанції, та правовідносини у справах, в яких ухвалено постанови Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 826/162/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11072/16, не є подібними, що виключає касаційний перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.
Висновки Верховного Суду у постанові, на яку в касаційній скарзі зроблено посилання в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, не є іншими, ніж висновки викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.
Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ №№ 826/162/18, 826/11072/16 обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів. Сформовані Верховним Судом правові позиції щодо застосування правових норм при розгляді справ цієї категорії повинні враховуватися судом відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС стосовно встановлених обставин у справі.
Що стосується доводів позивача про те, що апеляційним судом оскаржувана постанова ухвалена без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/2321/16, від 31 липня 2018 року у справі № 804/5200/17, від 02 листопада 2018 року у справі № 817/1371/17, щодо обчислення строку на апеляційне оскарження, то вони є безпідставними, оскільки в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції таке питання не вирішувалося, отже і не могли бути застосовані висновки зазначених вище постанов Верховного Суду.
Скаржник, як видно зі змісту касаційної скарги, фактично висловлює свої заперечення щодо ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження (у якій вирішено питання поновлення строку на апеляційне оскарження), що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Проте можливість включення таких заперечень передбачена частиною третьою статті 293 КАС у в порядку апеляційного провадження, позаяк в касаційному провадженні такої норми не передбачено.
Не свідчать ці доводи і про порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судових рішень в порядку статті 353 КАС.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З огляду на викладене, керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України,
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в особі філії «Центр метрології та газорозподільних систем публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі за позовом Філії «Центр метрології та ГРС» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії, з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Судді: С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець