13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/838/20
адміністративне провадження № К/9901/17832/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №640/838/20
за позовом приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року (суд у складі головуючого судді - Федорчука А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Федотова Н.М.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило:
1.1. визнати протиправним та скасувати акт Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2918/1510/НП/АВ від 25 жовтня 2019 року;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2918/1510/НП/АВ/ТД-ФС/645 від 20 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 7 886 970,00 грн.
2. В обґрунтування позову зазначено, що у Представництва Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія управління персоналом» «Центр дистанційного навчання «Криворізький інститут» (далі - Представництво) немає необхідності дотримуватися кадрових вимог щодо забезпечення провадження освітньої діяльності для закладів вищої освіти відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених Кабінетом Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187. Представник позивача стверджував, що Представництво не здійснює освітньої діяльності у галузі вищої освіти, не має освітніх програм, а є виключно центром дистанційного навчання, що надає консультаційні послуги та забезпечує організаційно-інформаційну діяльність. Також у Представництві відсутні будь-які навчальні структурні підрозділи, у тому числі кафедри, де могли б працювати викладачі.
Позивач вказав, що договори цивільно-правового характеру про надання консультаційних послуг укладені Представництвом з фізичними особами в рамках чинного законодавства України на підставі вільного волевиявлення сторін та не можуть на власний розсуд інспектора Держпраці розглядатися як фактичний допуск до роботи фізичних осіб без укладання з ними трудових договорів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН2918/1510/НП/АВ/ТД-ФС/645 від 20 грудня 2019 року.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем не наведено ані в акті інспекційного відвідування, ані у судовому засіданні конкретні докази, що позивачем допущено до виконання робіт працівника без укладання трудового договору та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення. У задоволенні позову відмовити.
6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі касатор зазначив частину першу статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме: від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 1840/2505/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 823/1167/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 620/3913/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 0840/3690/18, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, а також у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №160/8039/18.
Обов'язок укладання Представництвом з 60 виконавцями трудових угод встановлений вимогами ст.ст.21, 24 КЗпП України. На думку касатора, укладення договорів підряду, які регулюються вимогами Цивільного кодексу України, є порушенням трудового законодавства України та позбавляє робітників права на соціальний пакет.
7. Верховний Суд ухвалою від 07 червня 2021 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
8. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
9. У період з 11 жовтня 2019 року по 25 жовтня 2019 року інспекторами Держпраці Дуднік О.М. та Клімчуком О.В. було проведено інспекційне відвідування у Представництві Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія управління персоналом» «Центр дистанційного навчання «Криворізький інститут».
10. Результати вказаного інспекційного відвідування оформлені Актом №ДН2918/1510/НП/АВ від 25 жовтня 2019 року.
11. У вказаному Акті зазначено, що протягом 2018-2019 років між Представництвом Приватного акціонерного товариства «МАУП» «ЦДН «Криворізький інститут» з 60 фізичними особами були укладені цивільно-правові договори про надання послуг. Всі фізичні особи (60 осіб), які за договорами є виконавцями, протягом 2018-2019 років отримувати винагороду за актами прийому наданих послуг.
12. Дослідивши вказані договори, інспектори прийшли до висновку, що предметом цивільно-правових договорів, укладених між Представництвом Приватного акціонерного товариства «ВНЗ «МАУП» «ЦДН «Криворізький інститут» та фізичними особами, є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні виконувати систематично певні трудові функції в Представництві відповідно до економічного напрямку Академії при здійсненні господарської діяльності.
Штатні працівники Представництва за розподілом посадових обов'язків виконують лише адміністративні функції, хоча основним напрямком економічної діяльності Представництва є вища освіта.
Професія, за якою працювали фізичні особи за договором цивільно-правового характеру відповідно до кваліфікаційних характеристик не носить разовий характер, тому в даному випадку Представництво мало законні підстави на укладання (строкового) трудового договору.
У зв'язку з наведеним, інспектори Держпраці прийшли до висновку, що керівником Представництва фактично допущено до роботи 63 працівника без укладення трудових договорів, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказане є порушенням вимог частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
13. 28 жовтня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис про усунення виявлених порушень №ДН2918/1510/НП/АВ/П, яким зобов'язано позивача у строк до 15 листопада 2019 року усунути виявлення порушення частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
14. 20 грудня 2019 року на підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було прийнято постанову про накладення штрафу №ДН2918/1510/НП/АВ/ТД-ФС/645, якою на Представництво Приватного акціонерного товариства «ВНЗ «МАУП» «ЦДН «Криворізький інститут» накладено штраф 7 886 970,00 грн.
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
17. Як вбачається зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанцій, основним питанням, яке підлягає вирішенню в рамках касаційного розгляду цієї справи є наявність у позивача обов'язку оформлення трудових відносин із 63 працівниками за умови існування укладених цивільно-правових угод про надання послуг.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації). Не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.
Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у даній категорії справ (постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року по справі №813/2875/18, від 20 січня 2022 року по справі № 815/657/18 та ін.)
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача було досліджено цивільно-правові договори, укладені між позивачем та 63 особами, у яких позивач доручив виконавцям виконати конкретний обсяг робіт.
Суди, дослідивши вказані цивільно-правові договори, встановили, що всі вони є однотипними.
Так, згідно умов одного з договорів про надання послуг №251 від 02 вересня 2019 року, який укладений між Представництвом Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» «Центр дистанційного навчання «Криворізький інститут» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець), замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цим договором послуг за плату (надалі - послуги).
Послуги надаються за цим договором протягом строку з 02 вересня 2019 року по 24 вересня 2019 року.
У пункті 2.1 договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання консультаційних послуг.
Вартість вказаних послуг складає у розмірі 406,80 грн.(п. 3.1 договору).
Здавання-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом здавання-приймання. Акт про надані послуги готу замовник і передає для підписання виконавцю.
Згідно завдання за договором про надання послуг №251 від 02 вересня 2019 року за цим договором виконавець зобов'язується надати консультацію за темою: морально-гуманістичні витоки соціальної роботи у вітчизняній теорії та практиці; теоретичний аналіз системи соціальної роботи; структура і механізм функціонування системи соціальної роботи; принципи та методи соціальної роботи у строк, зазначений у договорі, організовуючи виконання роботи на власний розсуд. Замовник зобов'язувався прийняти кінцевий результат роботи за актом здавання-приймання наданих послуг та здійснити оплату за цим договором.
24 вересня 2019 року між сторонами складено та підписано акт здавання-приймання наданих послуг за цивільно-правовим договором №251 від 02 вересня 2019 року, яким підтверджується як факт виконання умов цивільно-правового договору, так і відсутність у замовника претензій до якості наданих послуг.
Аналогічні за змістом документи (договори, акти) наявні у матеріалах справи й щодо укладання Представництвом аналогічних за змістом договорів про надання послуг з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_7 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 .
Вказане спростовує твердження касатора про те, що укладені між позивачем та зазначеними вище особами цивільно-правові угоди не містять вказівки на кінцевий результат наданих послуг, що є обов'язковою умовою таких угод.
За умовами укладених договорів Виконавці організовують виконання робіт на власний розсуд і несуть відповідальність за їх якість. На Виконавців не розповсюджується дія правил трудового розпорядку, встановлених Замовником, що є визначальним при наданні правової оцінки зазначеним договорам, щоб кваліфікувати відносини, що склались між їх сторонами як цивільно-правові
У Акті інспектори Держпраці зазначили, що терміни на виконання робіт згідно вищевказаних договорів систематично подовжувались та переукладались на нові терміни з одними і тими ж виконавцями. Вказані обставини, на думку інспекторів, свідчать про постійний характер домовленостей між Представництвом та виконавцями.
Проте, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, вказані висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки у Представництва з виконавцями на підставі вказаних вище цивільно-правових мало місце надання послуг відповідно до поставлених завдань та у визначені строки.
Зокрема, судами встановлено, що ОСОБА_18 надавав консультаційні послуги у лютому 2018 року (3 дні), у березні 2018 року (2 дні), у квітні і в травні 2018 року не надавав, у червні 2018 року (2 дні), у липні, серпні і вересні 2018 року не надавав, у жовтні 2018 року (6 днів), у листопаді не надавав, у грудні 2018 року (2 дні), у січні 2019 року не надавав, у лютому 2019 року (2 дні).
Схожа ситуація й у інших виконавців, а саме:
- ОСОБА_53 надала консультаційні послуги лише 16 днів у вересні у період з 02 вересня 2019 року по 17 вересня 2019 року;
- ОСОБА_14 надавав консультаційні послуги у січні 2018 року (2 дні), у лютому 2018 року не надавав, у березні 2018 року (2 дні), у квітні 2018 року (2 дні), у травні 2018 року (5 днів), у червні, липні, вересні 2018 не надавав, у жовтні 2018 року (17 днів), у листопаді 2018 року (5 днів), у грудні 2018 року (18 днів), у січні 2019 року (16 днів), у лютому та березні 2019 року не надавав, у квітні 2019 року (10 днів), у травні 2019 року (31 день, у червні 2019 року (24 дні), у липні, серпні 2019 року не надавав, у вересні (29 днів).
Наведені обставини, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, свідчать те, що вказані відносини між позивачем та вказаними виконавцями не мали постійного та систематичного характеру, договори не переукладалися (не продовжувалися) на нові терміни, а періодично укладалися нові з одними і тими ж особами, що не заборонено чинним законодавством.
Суди також встановили, що, в залежності від складності консультацій, відповідно до договорів про надання послуг встановлювалася різна вартість таких робіт, що індивідуально передбачалося в договорах (у кожному договорі визначена сума, яка підлягає оплаті у випадку надання виконавцем послуг).
Стосовно виконавців ОСОБА_42 та ОСОБА_45 , суди зазначили, що останні згідно умов договорів організовували та проводили рекламні акції серед абітурієнтів, що також не може вважатися постійною роботою.
Виконавець ОСОБА_54 надавав юридичні послуги, потреба в яких була у чітко визначений період, а не постійно.
Виконавець ОСОБА_13 надавала послуги, що пов'язані з адміністративно-господарськими питаннями; ведення кадрової документації;
- ОСОБА_15 - послуги з адміністративно-господарських питань;
- ОСОБА_16 - послуги з ведення бухгалтерської документації, ведення документації по оплаті студентів за навчання;
- ОСОБА_17 надавала послуги, що пов'язані з адміністративно-господарськими питаннями, ведення кадрової документації;
- ОСОБА_22 - послуги з адміністративно- господарських питань; ОСОБА_46 надавала послуги з ведення бухгалтерської документації, ведення документації по оплаті студентів за навчання;
- ОСОБА_55 надавала послуги з адміністративно-господарських питань;
- ОСОБА_29 - послуги з адміністративно- господарських питань, обслуговування і наладка комп'ютерної мережі.
Суди, дослідивши матеріали справи, встановили, що Представництво Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія управління персоналом» «Центр дистанційного навчання «Криворізький інститут» є відокремленим структурним підрозділом ПрАТ «ВНЗ «МАУП».
Представництво не здійснює освітню діяльність. Забезпечення організаційного процесу дистанційного навчання студентів проводиться не на постійній основі, а, переважно, в окремо визначені періоди.
Специфіка роботи центру дистанційного навчання полягає в гнучких умовах співпраці зі студентами та Факультетом дистанційного навчання Академії, що передбачає необхідність виконання різних завдань (різної роботи), пов'язаних з адміністративно-господарськими питаннями.
Оскільки в різний період часу необхідно було виконувати різну роботу, між Представництво та виконавцями ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_55 , ОСОБА_29 укладалися саме договори цивільно-правового характеру.
Суди встановили, що в окремі періоди такі послуги вказаними фізичними особами взагалі не надавалися.
Зокрема, ОСОБА_29 надавав послуги з обслуговування і наладки комп'ютерної мережі, не мав свого робочого місця, не підпорядковувався внутрішньому трудовому розпорядку, а налагоджував комп'ютерну мережу для проходження студентами дистанційного навчання виключно в певні періоди, а також за необхідності проводив ремонт та заміну обладнання.
Щодо послуг з ведення бухгалтерської документації, які надавалися ОСОБА_16 та ОСОБА_46 в окремі періоди 2018-2019, суди встановили, що такі не були тотожні обов'язкам бухгалтера на підприємстві.
Оскільки Представництво є відокремленим структурним підрозділом, бухгалтерія централізована в ПрАТ «ВНЗ «МАУП», бухгалтерські звіти складалися та подавалися директором, а, відповідно до зазначених договорів, фізичні особи здійснювали архівацію та підготовку до зберігання фінансової документації (за необхідності), перевірку первинної документації бухгалтерського обліку, надавали допомогу керівнику в підготовці до здачі фінансової звітності, консультували з питань ведення бухгалтерського обліку.
19. Стосовно виконавців ОСОБА_25 , ОСОБА_33 та ОСОБА_45 суди встановили, що із вказаними виконавцями Представництвом було укладено трудові договори, що підтверджується відповідними наказами.
Цими договорами передбачено посади, які передбачали виконання визначених трудових функцій в діяльності підприємства та підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку. Такі особи на постійній основі виконували покладені на них посадовими інструкціями обов'язки, про що ставилися відповідні відмітки у табелі виходу на роботу працівників.
Водночас, нормами чинного законодавства не заборонена робота за сумісництвом, в т.ч. на підставі цивільно-правового договору.
Суди встановили, що оплата за всіма договорами цивільно-правового характеру здійснювалася на підставі актів приймання-передачі послуг. При цьому, завданням до кожного договору чітко визначалися консультаційні послуги, які бажає отримати замовник.
Доводи касатора про те, що між сторонами згідно вказаних цивільно-правових угод не мало місця відносини саме цивільно-правового характеру, а мали трудові відносини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку фізичні особи, з якими укладені договори, виконували за цивільно-правовою угодою певні роботи за винагороду, де оплачувався не процес праці, а результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт.
20. Стосовно виконавців ОСОБА_56 , ОСОБА_57 та ОСОБА_58 , які під час інспекційного відвідування перебували за фактичним місцем здійснення діяльності позивача, суди встановили, що останні надавали послуги Представництву у жовтні 2019 року, в той час як відповідачем запитувались у позивача документи лише до вересня 2019 року.
Факт перебування зазначених осіб на території здійснення діяльності позивача, за відсутності належних доказів виконання ними трудових обов'язків, не свідчить про виникнення трудових відносин та не підтверджує фактичного допущення зазначених осіб до роботи.
Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про те, що договори цивільно-правового характеру, що укладалися в рамках чинного законодавства України на підставі вільного волевиявлення сторін, не можуть на власний розсуд інспектора Держпраці розглядатися як фактичний допуск до роботи фізичних осіб без укладення з ними трудових договорів, без наявності на те всіх необхідних ознак.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для притягнення Представництва Приватного акціонерного товариства «ВНЗ «МАУП» «ЦДН «Криворізький інститут» до відповідальності за порушення вимог частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, відповідальність за які передбачена частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.
Відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу №ДН2918/1510/НП/АВ/ТД-ФС/645 від 20 грудня 2019 року підлягає скасуванню.
21. Стосовно доводів касатора про те, що суди при розгляді справи застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 1840/2505/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 823/1167/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 620/3913/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 0840/3690/18, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, а також у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №160/8039/18, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту вказаних вище постанов, Верховний Суд застосував подібний підхід щодо розмежування поняття цивільно-правового договору та трудового договору. Проте, виходячи із обставин конкретної справи та аналізу відповідних цивільно-правових договорів, у кожному окремому випадку дійшов висновку про наявність чи відсутність ознак трудових відносин між роботодавцем та працівником.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17 предметом цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, були послуги головного інженера, прораба та бригадирів. Суд, аналізуючи вказані договори, дійшов висновку, що їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат.
Аналогічні висновки мали місце також у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 1840/2505/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 823/1167/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 620/3913/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 0840/3690/18, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 04 вересня 2020 року у справі №160/8039/18.
Колегія суддів звертає увагу, що у вказаних вище справах мала місце ситуація, коли у цивільно-правових договорах не було визначено конкретний обсяг робіт та строки їх виконання. Як правило, такі договори продовжувались практично відразу після їх закінчення, що в сукупності давало Суду підстави для висновку про фактичне виконання особами трудових обов'язків.
Разом з тим, у справі, що розглядається, суди за результатами дослідження наданих цивільно-правових договорів, дійшли висновку про договірний характер відносин між Представництвом Приватного акціонерного товариства «ВНЗ «МАУП» «ЦДН «Криворізький інститут» та 63 особами - Виконавцями за договорами.
Вказане свідчить про відсутність підстав для застосування наведеної вище практики Верховного Суду при вирішенні спірних правовідносин та спростовує доводи касатора в цій частині.
22. Стосовно решти доводів заявника, то останні по суті зводяться переоцінки доказів та встановлених по справі обставин, що, в силу положень статті 341 КАС України, не може бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.
23. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
24. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
25. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
26. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року по справі №640/838/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій