13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 340/3666/20
адміністративне провадження № К/9901/10172/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 340/3666/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суд від 15 жовтня 2020 року (прийняте у складі головуючого судді Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Чепурнова Д.В., суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Кіровоградській області №110130004695 від 10.07.2020 року в частині визначення страхового стажу судді, без врахування 5 років стажу роботи за юридичною професією та в частині обрахунку розміру щомісячного грошового утримання судді із загального відсотку від суддівської винагороди;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняти рішення про зарахування до її страхового стажу судді п'яти років стажу (досвіду) роботи за юридичною професією на посаді юрисконсульта ВАТ "Смілянський машинобудівний завод" та на посаді старшого юрисконсульта та головного юрисконсульта Кіровоградського Головного відділення "Промінвестбанк" України (після реорганізації Кіровоградського центрального відділення "Промінвестбанк" України) із визначенням загального відсотку в розмірі 88% суддівської винагороди;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити їй перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20.06.2020 року, виходячи з обрахунку стажу судді 24 роки 09 місяців 07 днів, з урахуванням відсотку від суддівської винагороди в розмірі 88 %, з урахуванням раніше виплачених сум.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що призначаючи їй довічне грошове утримання судді у відставці ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправно не зарахувала до страхового стажу, який дає право на відставку та довічне утримання п'ять років стажу (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права, який вимагався законом для призначення на посаду судді станом на дату її призначення. На думку ОСОБА_1 такі дії відповідача спричинили зменшення гарантованого Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 15 жовтня 2020 року Кіровоградський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 110130004695 від 10 липня 2020 року в частині визначення страхового стажу судді без урахування п'яти років стажу (досвіду) роботи за юридичною професією та в частині обрахунку розміру щомісячного грошового утримання судді із загального відсотка від суддівської винагороди.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу судді ОСОБА_1 п'яти років стажу (досвіду) роботи за юридичною професією на посаді юрисконсульта ВАТ "Смілянський машинобудівний завод" та на посаді старшого юрисконсульта та головного юрисконсульта Кіровоградського Головного відділення "Промінвестбанк" України (після реорганізації - Кіровоградського центрального відділення "Промінвестбанк" України) із визначенням загального відсотку в розмірі 58% суддівської винагороди.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 липня 2020 року, виходячи із обрахунку стажу судді - 24 роки 09 місяців 07 днів та з урахуванням відсотку від суддівської винагороди в розмірі 58%, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді.
Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що право на зарахування стажу роботи за спеціальністю п'ять років мають судді, яких було призначено на посаду судді місцевого або апеляційного господарського суду вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про господарські суди» від 04 червня 1991 року № 1142-XII на день їх призначення.
Також судом зазначено, що з 18 лютого 2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII). Оскільки позивача звільнено з посади судді після 18 лютого 2020 року, тому на нього розповсюджуються положення саме статті 142 Закону №1402-VIII.
Стаж позивачки на посаді судді становить 24 роки 09 місяців 07 дні, тому розмір її довічного грошового утримання повинен складати 58 % суддівської винагороди. Перерахунок слід здійснити з дати звернення з відповідною заявою, 01 липня 2020 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 12 січеня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнив частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року - зміни в частині визначення дати з якої необхідно здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та вважати вірною дату « 20 червня 2020 року», замість « 01 липня 2020 року».
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року - залишив без змін.
6. Апеляційний суд змінюючи рішення суду першої інстанції мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, проте зробив помилковий висновок про необхідність поновлення порушеного права починаючи з 01 липня 2020 року.
Враховуючи те, що відповідач здійснив неправильний розрахунок стажу позивачки при призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання з 20 червня 2020 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що порушене право ОСОБА_1 підлягає поновленню саме з цієї дати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 22 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суд від 15 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року в частині визначення відсотків довічного грошового утримання та в цій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, зазначивши належний позивачці розмір відсотків - 88.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення попередніх інстанцій в частині визначення відсотків довічного грошового утримання судді у відставці є незаконними та підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.
Позивачка вважає, що право на відставку та отримання довічного утримання і визначення його розміру визначається за тими правилами, які були чинними на момент виникнення такого права. Оскільки право на відставку у ОСОБА_1 виникло у 2018 році, тому розмір довічного утримання має встановлюватись за законодавством, що діяло на той час.
8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
10. 06 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів ОСОБА_1 . Вважає, що призначення спірного довічного грошового утримання судді у відставці повинний здійснюватися у розмірі відсотків від заробітної плати працюючого судді, як це передбачено приписами частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII.
Верховний Суд ухвалою від 12 липня 2022 року касаційну скаргу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 13 червня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 16 червня 2020 року №1841/0/15-20 позивачку звільнено з посади судді господарського суду Кіровоградської області з зв'язку з поданням зави про відставку.
Наказом Господарського суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року №72-к ОСОБА_1 відраховано із штату суддів Господарського суду Кіровоградської області 19 червня 2020 року, у зв'язку з поданням заяви про звільнення у відставку.
09 липня 2020 року позивачка звернулась з заявою до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про призначення їй довічного грошового утримання. До вказаної заяви, серед іншого, додано довідку №67 від 18 червня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання такого утримання. Так, згідно наданого розрахунку стаж судді Макаренко Т.В. складає 24 роки 9 місяців 7 днів.
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №110130004695 від 10 липня 2020 року позивачу визначено довічне грошове утримання, виходячи зі стажу на посаді судді - 19 років 9 місяців 9 днів у розмірі 50 %.
Вважаючи протиправним зменшення робочого стажу, який дає ОСОБА_2 право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зменшення відсоткового розміру такого утримання, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
З приводу доводів про необхідність застосування при перерахунку довічного грошового утримання судді з 20 червня 2020 року відсоткового показника грошової винагороди судді у розмірі 88%, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
14. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
15. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
16. Разом з цим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
17. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
18. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
19. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
20. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку із вищевикладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
21. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, рішення про відставку позивача з посади судді прийнято Вищою радою правосуддя 16 червня 2020 року.
22. На час виникнення спірних відносин у цій справі, питання розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII.
Так частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Колегія суддів дійшла висновку, що за загальним правилом право судді на відставку та її умови визначаються за законом, що діє на час подання заяви про відставку. Право судді на щомісячне довічне грошове утримання та його умови визначаються за законом, що діє на час подання заяви про призначення такого утримання. Винятки з цього правила можуть бути зумовлені, зокрема, непередбачуваністю змін до законодавства, порушенням гарантій незалежності суду та іншими обставинами, що зачіпають саму суть права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 липня 2021 року по справі 200/9113/20-а.
23. З огляду на зазначений висновок, колегія суддів відхиляє доводи позивачки про те, що вона набула право на відставку у 2018 році і тому до неї при визначенні розміру відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді необхідно застосовувати правову норму, що діяла на той час та надавала їй право на отримання вказаного утримання в розмірі 88%.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20 та від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20.
24. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на межі перегляду та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд не переглядає судові рішення в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки п'яти років стажу роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Враховуючи, що стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 24 роки 9 місяців 7 днів, розмір такого утримання позивачки, повинен становити 58% (50% за 20 років + 8% за 4 роки) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції в не змінній частині та постанова суду апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин при дотриманні норм процесуального права; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в не зміненій частині та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 340/3666/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій