13 липня 2022 року
м. Київ
справа №160/10545/21
адміністративне провадження № К/990/16106/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 160/10545/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним рішення відповідача від 02.06.2021 № 212950005691 про відмову у призначенні пенсії позивачці відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та частини першої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- визнати за позивачкою право на призначення пенсії за пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та частини першої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії відповідно до за пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та частини першої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до вимог частини п'ятої статті 45 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та призначити позивачці, пенсію відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та частини першої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до вимог частини п'ятої статті 45 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 02.06.2021 № 212950005691 про відмову в призначенні пенсії, яким відмовлено позивачці в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1;
- зобов'язано відповідача призначити позивачці пенсію на пільгових умовах по Списку № 1 з 02.06.2021.
28.06.2022 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 160/10545/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: А.А. Єзеров
Л.В. Тацій