12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 814/2172/16
касаційне провадження № К/9901/30388/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 (суддя - Біоносенко В. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Бойко А.В., судді - Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі № 814/2172/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «МГЗ») до Миколаївської митниці ДФС (далі у тексті - Митниця, Миколаївська митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
24.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду із адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 24.08.2016 №504010000/2016/000016/2, від 24.08.2016 №504010000/2016/000017/2, від 24.08.2016 №504010000/2016/000018/2, від 25.08.2016 №504010000/2016/000019/2, від 29.08.2016 №504010000/2016/000020/2, від 31.08.2016 №504010000/2016/000022/2, від 31.08.2016 №504010000/2016/000023/2, від 01.09.2016 №504010000/2016/000024/2, від 01.09.2016 №504010000/2016/000025/2, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 17.08.2016 №504010000/2016/00038, від 24.08.2016 №504010000/2016/00039, від 24.08.2016 №504010000/2016/00040, від 25.08.2016 №504010000/2016/00041, від 29.08.2016 №504010000/2016/00042, від 31.08.2016 №504010000/2016/00044, від 31.08.2016 №504010000/2016/00045, від 01.09.2016 №504010000/2016/00047, від 01.09.2016 №504010000/2016/00048, а також зобов'язання відповідача прийняти і подати для виконання Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «МГЗ» надмірно сплачених сум з податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) у сумі 1 265 075, 13 грн та ввізного мита у сумі 329 758, 91 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подано відповідачу належні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Такі документи ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, яка підлягає сплаті продавцю, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами чинного законодавства, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). При цьому, зміст спірних рішень не відповідає вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України, в них відсутнє належне обґрунтування коригування митної вартості, а вказані відповідачем підстави суперечать положенням частини шостої статті 54 Митного кодексу України та не стосуються основних документів та відомостей, які містять числові значення митної вартості. Тому, відповідачем необґрунтовано та протиправно відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) та скориговано заявлену митну вартість.
У запереченнях на позов відповідач зазначив, що позивачем здійснено можливе заниження Товариством митної вартості товарів та вказує, що митним органом було встановлено, що ціна товару, який декларувався позивачем, суттєво відрізняється від ціни на той же товар, який декларувався іншими особами. На запит митного органу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не надало достатніх документів, які б підтверджували митну вартість товарів, не пояснило зменшення ціни товару на 60 доларів США, не надало документів, підтверджуючих страхування товару, тоді як таке страхування у даному випадку (переміщення небезпечних товарів) є обов'язком позивача.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2016, яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, задовольнив позов частково: визнано протиправними та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.08.2016 №504010000/2016/000016/2, від 24.08.2016 №504010000/2016/000017/2, від 24.08.2016 №504010000/2016/000018/2, від 25.08.2016 №504010000/2016/000019/2, від 29.08.2016 №504010000/2016/000020/2, від 31.08.2016 №504010000/2016/000022/2, від 31.08.2016 №504010000/2016/000023/2, від 01.09.2016 №504010000/2016/000024/2, від 01.09.2016 №504010000/2016/000025/2, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 17.08.2016 №504010000/2016/00038, від 24.08.2016 №504010000/2016/00039, від 24.08.2016 №504010000/2016/00040, від 25.08.2016 №504010000/2016/00041, від 29.08.2016 №504010000/2016/00042, від 31.08.2016 №504010000/2016/00044, від 31.08.2016 №504010000/2016/00045, від 01.09.2016 №504010000/2016/00047, від 01.09.2016 №504010000/2016/00048; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди увалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством України документи для підтвердження ціни товару, а Митниця не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту.
Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.08.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки: декларантом на додатковий запит Митниці не надано у повному обсязі всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості, що вимагались Митницею; позивачем не надана інформація щодо списання коштів та не надано жодного документа про наявність сплаченої неустойки та можливих збитків, які відповідно до положень до частини 5 статті 58 Митного кодексу України повинні включатись до митної вартості, також надані декларантом платіжні доручення за контрактом від 03.12.2015 не завірені уповноваженими особами банку, що не дало можливості прирівняти його до банківського документа про здійснення оплати, інвойси та доручення підписані не ідентифікованими особами (відсутні посада, прізвище, ім'я, по-батькові), а суб'єкт господарювання має надавати лише належні документи для перевірки та підтвердження зазначеної митної вартості товару.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін з підстав того, що: по спірних поставках Митниця не навела жодних обґрунтувань, що само лише зазначення у рішенні про коригування митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.07.2022 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 12.07.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 03.12.2015 ТОВ "МГЗ" уклало контракт №RF/RD/01-16/15-517 із ОАО "Единая торговая компания" (г. Стелитамак, РФ) на поставку гідроксиду натрію сумарним обсягом близько (+/-) 48 000 тон, на загальну орієнтовну суму 20 000 000 доларів США (+/-).
Відповідно до п.2.2 Контракту ціна за 1 тону товару розраховується за формулою середнє котирування FOB MED Low агентства ICIS за два місяця, що передували періоду відвантаження з 21 числа першого місяця до 20 числа другого місяця мінус 60 доларів США.
Розрахована ціна зазначається в специфікації, що підписується кожного разу до 25 числа місяця, який передує відвантаженню.
Так, пунктом 3.2 Контракту передбачено, що вантажовідправником по цьому контракту можуть бути ОАО "Химпром" (м. Новочебоксарск, РФ), ОАО "Каустик" (м. Волгоград, РФ), ООО «Новомосковський хлор» (м. Новомосковськ, РФ), ЗАО «Транснефтехим» (м. Москва, РФ), ОАО «БСК» (м. Стерлитамак, РФ), а також будь-які інші відправники на розсуд продавця.
24.06.16 ТОВ "МГЗ" та ОАО "Единая торговая компания" підписали специфікацію №6 про визначення ціни на гідроксид натрію (сода каустична) на поставку 4000 +/- 5% тон у серпні 2016 року - 270 доларів США , які протягом кінця серпня-початку вересня 2016 року ОАО "Единая торговая компания" поставило на адресу позивача на загальну суму 1 080 000, 00 доларів США (270, 00 доларів за тону). При цьому, відповідно до інвойсів №V-132 від 06.08.2016, №V-8134 від 08.08.2016, №V-136 від 10.08.2016, №V-137 від 10.08.2016, №V-135 від 10.08.2016, №V-139 від 16.08.2016, №V-140 від 16.08.2016, в якості вантажовідправника зазначено ОАО "Каустик" (РФ).
У подальшому, позивачем 17, 24, 25, 26, 30 серпня 2016 року та 01.09.2016 до Миколаївської митниці були подані електронні митні декларації відповідно: №504010000/2016/001756 про оформлення 139, 316 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 37 615, 32 доларів США, №504010000/2016/001803 про оформлення 345, 287 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 93 227, 49 доларів США, №504010000/2016/001805 про оформлення 312, 700 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 84 429, 00 доларів США, №504010000/2016/001812 про оформлення 232, 460 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 62 764, 20 доларів США, №504010000/2016/001816 про оформлення 104, 169 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 28 125, 63 доларів США, №504010000/2016/001849 про оформлення 71, 322 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 19 256, 94 доларів США, №504010000/2016/001846 про оформлення 74, 138 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 20 017, 26 доларів США, №504010000/2016/001864 про оформлення 390, 516 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 105 439, 32 доларів США, №504010000/2016/001870 про оформлення 94, 488 т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 25 511, 76 доларів США, які надійшли від ОАО «Каустик» (РФ).
Разом з деклараціями Товариством надано відповідачеві: контракт від 03.12.2015 №RF/RD/01-16/15-517, специфікацію № 6, інвойси, накладні СГМС, копії МД країни відправлення, сертифікати походження товару. Під час митного оформлення зазначеної партії товару ТОВ "МГЗ" визначив його митну вартість відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 270 доларів США за тонну.
На етапі перевірки митної вартості, відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за основним (першим) методом у зв'язку з тим, що подані декларантом документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, документальне обґрунтування зниження ціни на 60 доларів США), не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано договір (угоди) з третіми особами, бухгалтерську документацію щодо рівня ціни на соду каустичну, гідроксид натрію, в залежності від її якості.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, Миколаївська митниця повідомленнями від 24.08.2016 № 24289, від 24.08.2016 №24303, від 24.08.2016 №24312, від 25.08.2016 №24331, від 26.08.2016 №24343, від 25.08.2016 №24331, від 30.08.2016 № 24418, від 30.08.2016 №24411, від 01.09.2016 № 24457, від 01.09.2016 № 24477, витребувала у позивача для підтвердження митної вартості: 1) бухгалтерську документацію - щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, зниження на 60 доларів США тощо); 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями; 3) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) додаткові документи відповідно до ч. 3,4 ст. 53 Митного кодексу України.
На виконання зазначених повідомлень, позивач надав Миколаївській митниці документи, що підтверджують заявлену вартість товару: інформацію біржових котирувань за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту від 24.06.2016, 01.07.16, 08.07.2016, 15.07.2016 та лист підтвердження ідентичності підпису керівника № 277 від 23.12.2015, а також повідомив: 1) що копії МД країни відправлення булі надані; 2) що попередня оплата товару не здійснювалась, оскільки відповідно до договору оплата здійснюється протягом 18 календарних днів з дня відвантаження товару; 3) ТОВ "МГЗ" та ОАО "Единая торговая компания" не страхували товар, а відповідно до базису поставки СРТ жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов'язань з обов'язкового страхування, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару; 4) договори на продаж товару з третіми особами ТОВ "МГЗ" не укладались, оскільки Товариство є безпосереднім кінцевим споживачем товару; 5) формування ціни шляхом зменшення її на 60 доларів є результатом комерційних переговорів і регламентується п.2.2. контракту.
Однак, Миколаївська митниця не взяла до уваги зазначені пояснення ТОВ "МГЗ" та дійшла висновку, що Товариством не надано документи, які підтверджують митну вартість товару.
Миколаївською митницею прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.08.2016 №504010000/2016/000016/2, від 24.08.2016 № 504010000/2016/000017/2, від 24.08.2016 № 504010000/2016/000018/2, від 25.08.2016 №504010000/2016/000019/2, від 29.08.2016 №504010000/2016/000020/2, від 31.08.2016 № 504010000/2016/000022/2, від 01.09.2016 № 504010000/2016/000024/2, від 01.09.2016 № 504010000/2016/000025/2, відповідно до яких, скореговано ціну 400,5040 доларів США за тону, а рішенням від 31.08.2016 №504010000/2016/000023/2 - 459,80 доларів США за тону.
Разом з цим, Миколаївською митницею прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2016/0038 від 17.08.2016, №504010000/2016/00039 від 24.08.2016, №504010000/2016/00040 від 24.08.2016, №504010000/2016/00041 від 25.08.2016, №504010000/2016/00042 від 29.08.2016, №504010000/2016/00044 від 31.08.2016, №504010000/2016/00045 від 31.08.2016, №504010000/2016/00047 від 01.09.2016, №504010000/2016/00048 від 01.09.2016, у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження вартості у зв'язку з наданою знижкою в 60 доларів США; не надано документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування, витрат на доставку товару), договір (угоду, контракт) з третіми особами.
При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. (ст.64 МК України). За основу для коригування митної вартості Миколаївською митницею були взяті митна декларація від 26.07.2016 №807010001/2016/615 та від 17.06.2016 №110010000/2016/3763.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При цьому, положеннями частини сьомої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною дванадцятою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до частин тринадцятої - п'ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, в силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що Товариство подало усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору (контракту). Крім того, судами також встановлено, що позивачем включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено числові значення усіх складових митної вартості товарів, підтверджено та обґрунтовано документально усі складові митної вартості товарів, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що Товариство під час проведення консультацій письмово повідомляв відповідача, що страхування товару не здійснювалося, жодним документом підтвердити те, що позивачем не страхувався товар під час перевезення, ніж поясненням самого позивача неможливо, тому, вимога надати будь-який документ про відсутність договору страхування на товар, є безпідставною. Натомість, відповідачем, як владним органом, не спростовано це твердження позивача, не надано такий договір або зазначено його реквізити, за таких обставин, неможливо стверджувати про відсутність числових значень складових митної вартості щодо сплати за страхування, оскільки під час судового розгляду встановлено, що такої сплати не здійснювалось.
Крім того, вірними є висновки судів щодо того, що "-60 доларів США", передбачені п.2.2 Контракту не є знижкою, оскільки ціна FOB MED Low (ICIS) не є звичайною ціною продажу цього товару ОАО "Единая торговая компания", а є операндами у формулі ціни за Контрактом, де "FOB MED Low" - зменшуване, а "-60 доларів США" - від'ємник. Індекс "FOB MED Low" не має ніякого зобов'язального значення для учасників торговельних відносин. Це усереднений результат щодо ціни на товар на світових ринках, за відомостями агентства ICIS. Інші рейтингові агентства, біржі, торговельні системи, можуть надавати відмінні від нього котирування.
Обрання сторонами Контракту "FOB MED Low" агентства ICIS за базову операнду у формулі обрахунку ціни товару, є результатом домовленості сторін за договором, про що позивач повідомляв відповідачу.
Надання переваги сторонами договору плаваючої ціни на товар відповідає практики ділового обігу та обумовлено волатильністю цін на соду каустичну на світових ринках.
Крім того, враховуючи, що ТОВ "МГЗ" не продає придбану за Контрактом соду каустичну іншим особам, а безпосередньо використовує її у своєму виробництві, цілком природно, що у нього не має та не може бути договорів з третіми особами з цього приводу.
Щодо ненадання документів, необхідних для підтвердження митної вартості - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то судами обґрунтовано зазначено, що вказані документи відповідно до ч.3 ст.53 МК України подаються за наявності їх у декларанта, а з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "МГЗ" надав біржові котирування агентства ICIS, повністю виконавши цей пункт вимоги митниці. Також, позивачем було надано митниці безпосередньо контракт, а також Специфікацію №6 із постачальником, де чітко визначена ціна у розмірі 270,00 доларів США з тону. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною зазначеною у інвойсах та немає розбіжностей між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки, при цьому, зазначена митна вартість в 270 ,00 доларів США за тону, повністю співпадає з митною вартістю, яку задекларовано АО «Каустик» під час експорту з території Російської Федерації, що підтверджується експортними митними деклараціями з відмітками митниці РФ.
За таких обставин, суди, задовольняючи в цій частині позов, дійшли вірних висновків, що у Миколаївської митниці не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки позивач надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.
Крім того, ненадання позивачем безпосередньо під час митного оформлення бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості, то суди правомірно погодились із доводами позивача, що оскільки платіж за товар здійснювався з відстрочкою платежу, то таких документів не могло бути у Товариства на момент митного оформлення товару, що узгоджується із положеннями до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Обґрунтовано визнано безпідставними посилання скаржника на окремі неточності в наданих позивачем до митного органу документах (відсутність ПІП особи, яка підписала інвойс; порушення строків здійснення оплати та відсутність відомостей про нарахування неустойки тощо), оскільки вказані неточності не впливають на числові показники митної вартості заявленого товару. Нарахування неустойки за порушення термінів оплати товару є правом сторони договору, нереалізація якого не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.
Так, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, тому належними є висновки судів щодо того, що позивачем були надані митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивною можливістю застосування першого методу, які не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
З огляду на все вищевикладене, оскаржувані рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №504010000/2016/000016/2 від 24.08.2016, №504010000/2016/000017/2 від 24.08.2016, №504010000/2016/000018/2 від 24.08.2016, №504010000/2016/000019/2 від 25.08.2016, №504010000/2016/000020/2 від 29.08.2016, №504010000/2016/000022/2 від 31.08.2016, №504010000/2016/000023/2 від 31.08.2016, № 504010000/2016/000024/2 від 01.09.2016, №504010000/2016/000025/2 від 01.09.2016, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2016/0038 від 17.08.2016, №504010000/2016/00039 від 24.08.2016, №504010000/2016/00040 від 24.08.2016, №504010000/2016/00041 від 25.08.2016, №504010000/2016/00042 від 29.08.2016, №504010000/2016/00044 від 31.08.2016, №504010000/2016/00045 від 31.08.2016, №504010000/2016/00047 від 01.09.2016, №504010000/2016/00048 від 01.09.2016 прийняті не у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова