13 липня 2022 року
Київ
справа № 620/10692/21
адміністративне провадження № К/990/17499/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі № 620/10692/21 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БАТЬКІВЩИНА» до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
11.07.2022 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Чернігівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 08.07.2022.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 01.02.2022, повний його текст складено 03.02.2022, відповідно, останнім днем для його оскарження було 07.03.2022, проте, касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 08.07.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього.
ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, а Рада суддів України визнала воєнний стан об'єктивною причиною для поновлення строку.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Суд встановив, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 16.02.2022, проте, Верховний Суд ухвалою від 21.02.2022 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Суд визнав, що скаржник, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, довільно ототожнює поняття необхідності відступлення від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з нерелевантністю їх застосування судом до спірних правовідносин та нормативно-правового обґрунтування відступлення не наводить. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 16.05.2022.
Вдруге касаційну скаргу подано 08.07.2022, тобто майже через два місяці з дня отримання копії ухвали суду про повернення вперше поданої касаційної скарги.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України в межах строку на касаційне оскарження судових рішень або у максимально стислий строк після отримання копії ухвали суду від 21.02.2022.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, 17.05.2022 №341/2022 з 25.05.2022 на 90 днів (23.08.2022).
Колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо касаційну скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання належним чином оформленої касаційної скарги.
Скаржник у касаційній скарзі не зазначає, яким чином введення воєнного стану вплинуло на пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, враховуючи, що вперше касаційну скаргу було подано у строк, встановлений законом, а підставою для її повернення стало неналежне оформлення касаційної скарги, тобто, обставини неможливості реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у порядку, встановленому законом, через введення воєнного стану скаржником не доведені.
Колегія суддів вважає, що недотримання ГУ ДПС вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення скарги заявникові не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій зазначити інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, який ГУ ДПС обґрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статті 42 ПК України та пункту 79.2 статті 79 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.08.2019 у справі №520/8681/18, від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18 (провадження №К/9901/8921/19), відповідно до яких обов'язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень від податкових органів. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Проаналізувавши такі доводи, є підстави вважати, що вони викладені безвідносно до висновків апеляційного суду та обставин цієї справи. Зокрема, суд встановив, що документальна позапланова невиїзна перевірки позивача розпочалась 06.05.2021, тобто до отримання ним повідомлення про проведення перевірки від 21.04.2021 №26/ж4/25-01-07-07-09 та копії наказу від 21.04.2021 №620-п, які отримані позивачем лише 11.05.2021, про що прямо зазначено в акті перевірки.
Приведена скаржником постанова Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №520/8681/18 містить висновок про те, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. При цьому висновок про відсутність порушень з боку ГУ ДПС процедури проведення перевірки сформовані на підставі встановлених обставин у справі, які визнані такими, що свідчать про ухилення платника податків від отримання кореспонденції, у зв'язку з чим були застосовані положення пункту 42.4 статті 42 ПК України щодо встановлення моменту, з якого направлена кореспонденція вважається врученою платнику податків.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформулювала висновок про те, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава). Аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Приведене скаржником обґрунтування здебільшого стосується застосування судом апеляційної інстанції пункту 79.2 статті 79 ПК України у редакції, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, що, однак, не узгоджується з правовим змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень про задоволення позову і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, у якій викласти підстави для касаційного оскарження судового рішення з урахуванням таких мотивів.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 167, 328, 329-330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі № 620/10692/21 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко