13 липня 2022 року
м. Київ
справа №560/9799/21
адміністративне провадження № К/990/16168/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі № 560/9799/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні обрахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 31.07.2008 № 420, від 31.07.2010 № 345 та від 23.10.2020 №VN- 2338/2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити обрахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 31.07.2008 № 420, від 31.07.2010 № 345 та від 23.10.2020 №VN-2338/2, починаючи з 01.06.2020.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2021, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2022, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату від 31.07.2008 № 420 та від 31.07.2010 № 345; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату від 31.07.2008 № 420 та від 31.07.2010 № 345, починаючи з 29.01.2021. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 20.03.2018 у справі № 527/1655/17, від 23.04.2019 у справі № 376/149/18, від 24.10.2019 у справі № 376/1020/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16, від 30.09.2019 у справі № 754/11370/16-а, подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом оскарження в даній справі є дії органу Пенсійного фонду України щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами а - г пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника касаційної скарги на положення підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованим, через те, що такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі.
Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі наявні посилання скаржника, крім іншого, і на підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме: неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що судове рішення, яке ухвалене у цій справі судом першої інстанції та залишене без змін постановою апеляційного суду, є остаточним, не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім виключних випадків, передбачених КАС України. Наявність таких виключних випадків має бути доведена заявником касаційної скарги, а такі обставини - об'єктивно існувати, в іншому випадку касаційний перегляд остаточного судового рішення може призвести до порушення принципу юридичної визначеності.
Наведене відповідає висновкам ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 20.01.2022 у справі «Вєлєв проти України», в пункті 34, якого Суд зазначив: «… що в результаті скасування остаточної ухвали на користь заявника його щомісячна пенсія була встановлена у меншому розмірі. З огляду на свої висновки у зв'язку зі скаргою за пунктом 1 статті 6 Конвенції Суд вважає, що скасування остаточної ухвали у спосіб, несумісний з принципом юридичної визначеності, позбавило заявника впевненості в обов'язковості судового рішення та можливості отримати грошові кошти, які він законно очікував отримати згідно з цією ухвалою».
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі № 560/9799/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець