14 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2892/22 пров. № А/857/7189/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року (головуючий суддя Кедик М.В., м.Львів) у справі №380/2892/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
04.02.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в зарахуванні до загального та пільгового страхового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоду роботи у відокремленому підрозділі шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01.02.2020 по 08.10.2021 та відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати Головне управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоду роботи у відокремленому підрозділі шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01.02.2020 по 08.10.2021 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 18.12.2021.
Позов обґрунтовує тим, що позивач 17.12.1969 р.н., 14.01.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Постановою Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій. На підставі вказаної постанови за принципом екстериторіальності документи позивача про призначення пенсії за віком було скеровано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. В січні 2022 позивач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 1300-6208-8/8458 від 24.01.2022 та копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 21.01.2022 № 133950008399. Згідно з вказаним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звертає увагу, що за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та порушення строків сплати страхових внесків законодавством передбачено відповідальність страхувальника, а не працівника.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2022 № 133950008399 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального та спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком № 1 період роботи з 01.02.2020 по 08.10.2021 у відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2022 про призначення пенсії за віком, із врахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивач звернувся 14.01.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та пакетом документів. Згідно з поданими документами загальний (страховий) стаж позивача становить 31 рік 01 місяць 24 дні, в тому числі пільговий стаж - 7 років 05 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу, виданих на ОСОБА_1 , за період з 01.02.2020 по 08.10.2021 відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля» не сплачено страхові внески (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а тому вказаний період роботи не зараховано до страхового та пільгового стажу. Отже, позивач не має права на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю встановленого законодавством спеціального стажу роботи (10 років). Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
14.01.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення від 21.01.2022 № 133950008399 про відмову у призначенні пенсії, у якому вказано, що до загального страхового та пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.02.2020 по 08.10.2021 згідно з наданими індивідуальними відомостями про застраховану особу відсутня сплата страхових внесків за цей період. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Колегія суддів зазначає, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (14.01.2022), позивачу виповнилось 52 роки. При цьому, в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2022 № 133950008399 про відмову у призначенні пенсії зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період з 01.02.2020 по 08.10.2021, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля».
Згідно з ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Апеляційний суд вказує, що позивач з 21.02.2019 по 08.10.2021 працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля», що підтверджується долученою до матеріалів справи копією трудової книжки НОМЕР_1 . При цьому, колегія суддів звертає увагу, що спору щодо належності робіт на яких працював позивач до Списку № 1 немає.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періодів роботи в відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля», через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. За умови підтвердження пільгового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач діяв протиправно, не врахувавши до страхового стажу позивача періоду з 01.02.2020 по 08.10.2021 у відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля». Таким чином, позивач має право на зарахування до загального та спеціального (пільгового) стажу періоду з 01.02.2020 по 08.10.2021 у відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля».
Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до позивача належить застосувати такий спосіб захисту, як визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2022 № 133950008399 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до загального та спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком № 1 період роботи з 01.02.2020 по 08.10.2021 у відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля».
При цьому апеляційний суд вважає за можливе застосувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» серія A. 303-A від 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року у справі № 380/2892/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний