14 липня 2022 рокуСправа № 500/9245/21 пров. № А/857/6472/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Гриньків І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року ( ОСОБА_2 , м.Тернопіль, повний текст складено 7 лютого 2022 року), -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - Головне управління) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у не вчиненні будь-яких дій направлених на повернення незаконно отриманих грошових коштів, не виготовлені висновку щодо повернення помилково та зайво сплачених грошових коштів по сплаті єдиного внеску з відповідного бюджету та не подання даного висновку до Управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області (далі - УДКСУ), яке здійснює казначейське обслуговування даних коштів;
зобов'язати внести зміни в інтегровану картку платника податків шляхом виключення відомостей щодо помилково нарахованих та сплачених 23283,99 грн грошових коштів по сплаті єдиного внеску та 55508,36 грн боргу по сплаті єдиного внеску, яка обліковується станом на даний час;
зобов'язати Головне управління подати УДКСУ висновок про повернення позивачу помилково нарахованих та сплачених грошових зобов'язань зі сплати ЄСВ у розмірі 23283,99 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління щодо не подання висновку до органів ДКСУ про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн. Зобов'язано Головне управління подати висновок до органів ДКСУ про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого боргу з єдиного соціального внеску в сумі 21030,90 грн. Зобов'язано Головне управління виключити з облікових даних ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі із посиланням на окремі обставини справи вказує, що з метою обрахунку конкретної суми надмірної сплати єдиного внеску контролюючому органу необхідно привести у відповідність інтегровану картку платника податків шляхом виключення з обліку тих сум єдиного внеску, які перебувають у статусі нарахованих, оскільки без вчинення таких дій суми сплаченого єдиного внеску не є надміру сплаченими, а отже підстави для їх повернення відсутні. Зазначає, шо позовна вимога про повернення позивачу стягнутих коштів в розмірі 23283,99 грн є передчасною, оскільки скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску не є підставою для скасування боргу чи приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків по цьому платежу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача був відсутній обов'язок по сплаті єдиного внеску, а тому при примусовому стягненні коштів з заробітної плати позивача на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) відбулось надмірна сплата єдиного внеску.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , перебував на податковому обліку в контролюючого органу як фізична особа-підприємець з 22.07.2008 по 17.12.2019.
14.05.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області була виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54-У (далі - Вимога), у відповідності до якої заборгованість позивача станом на 08.07.2019 зі сплати єдиного внеску становила 21030,90 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №500/1360/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, визнано протиправною та скасовано Вимогу.
Під час розгляду справи №500/1360/20 здійснювалось відрахування з заробітної плати позивача на підставі постанови державного виконавця від 04.12.2019 у виконавчому провадженні №60796078, винесеною з примусового виконання оскаржуваної Вимоги.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення зайво утриманої з заробітної плати грошової суми зі сплати єдиного внеску, однак відповідач листом від 06.08.2021 №11273/6/19-00-24-04/ НОМЕР_1 відмовив йому, посилаючись на те, що скасування судом Вимоги не є підставою для скасування боргу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Частинами другою, третьою, четвертою статті 8 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з підпунктом 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Пунктом 13 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
«Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів» затверджений наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) 16.01.2016 № 6 (зареєстровано в МЮУ 05.02.2016 за № 193/28323; далі - Порядок №6; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
У пункті 3 Порядку №6 визначено, що надміру сплачені суми єдиного внеску - це суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону).
Рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України. Повернення коштів здійснюється у випадках надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок на підставі заяви платника про таке повернення, яка подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
Пунктом 7 Порядку №6 встановлено, що у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках:
невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
недостовірність викладеної у заяві платника інформації; подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
На підставі висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.
Таким чином, з наведених вимог Порядку №6 вбачається, що органи доходів і зборів не наділені повноваженнями на повернення помилкового сплаченого єдиного внеску. Проте, контролюючий орган, після надходження відповідної заяви платника, за наявності підстав, зобов'язаний у строк, встановлений Порядком, сформувати та подати до управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Як уже встановлено вище, судовими рішення визнано протиправною та скасовано Вимогу. Проте, ще до ухвалення судових рішень із заробітної плати ОСОБА_1 були стягнуті кошти у розмірі 21030,90 грн за зобов'язаннями по Вимозі. Звертаючись до відповідача із заявою про повернення стягнених коштів позивач отримав відмову.
У свої позовних вимогах ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача внести зміни в інтегровану картку платника податків шляхом виключення відомостей щодо помилково нарахованих та сплачених 23283,99 грн грошових коштів по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та 5508,36 грн суми боргу по сплаті єдиного внеску, яка обліковується станом на даний час та подати УДКСУ висновок про повернення ОСОБА_1 помилково нарахованих та сплачених грошових зобов'язань зі сплати єдиного внеску в розмірі 23283,99 грн.
З аналізу інтегрованої картки платника податків та встановлених судом першої інстанції обставин справи видно, що при примусовому виконанні Вимоги з позивача було стягнуто кошти у розмірі 21030,90 грн, а відтак 2253,09 грн (23283,99-21030,90=2253,09) не можна віднести до коштів, які стягнуті з позивача щодо сплати єдиного соціального внеску
Також, судом встановлено, що сума недоїмки в розмірі 5508,36 грн нарахована контролюючим органом за ІІ-ІІІ квартал 2019, після винесення Вимоги та відповідачем не стягувалася.
Беручи до уваги висновки Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1360/20 суд також вважає, що вказаний борг у сумі 5508,36 грн обліковується відповідачем протиправно, оскільки у цей період роботодавцем позивача продовжувалася сплата єдиного внеску.
Отже загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по єдиному внеску яка підлягає виключенню з облікових даних складає 26539,26 грн (21030,90 грн+5508,36 грн).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 шляхом зобов'язання відповідача привести облікові дані позивача у відповідність шляхом виключення із них відомостей про наявність у останнього боргу по сплаті єдиного внеску у розмірі 26536,26 грн та зобов'язання подати до органів ДКСУ висновок про повернення надміру стягнених грошових коштів за Вимогою, яка скасована у судовому порядку.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 14 липня 2022 року.