12 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/771/22 пров. № А/857/8980/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року (головуючий суддя: Мартиць О.І., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складення повного тексту судового рішення - 24.05.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
встановив:
ОСОБА_1 , 03.02.2022 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14 грудня 2021 року № 0032433-1303-1915;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області списати безнадійний податковий борг за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500» в сумі 85274,44 грн, який виник 04 лютого 2018 року, а також нараховану пеню на цей податковий борг в сумі 73772,91 грн, про що внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків та облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів відносно платника податків ОСОБА_1 .
Обґрунтовує позов тим, що податковий борг за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500» в сумі 85274,44 грн виник 04 лютого 2018 року і на протязі 1095 днів, тобто, до 04 лютого 2021 року не стягнутий, а 05 лютого 2021 року вказаний податковий борг став безнадійним податковим боргом, який відповідно до вимог пункту 101.1. статті 101 Податкового кодексу України підлягає списанню разом з пенею, нарахованою на такий податковий борг.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Представник позивача Покотило Ю.В., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача Мурована І.Я. апеляційну скаргу заперечила, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області в період з 26.08.2016 по 01.09.2016 проведено документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб платника податків - громадянина ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 08.09.2016 № 3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 .
На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2016 № 0047221302, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у розмірі 89667,04 грн, в тому числі 71733,63 грн - основного платежу та 17933,41 грн - штрафних (фінансових) санкції.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2016 № 0047221302 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 819/1443/17 відмовлено у задоволенні позову.
Львівським апеляційним адміністративним судом 24.01.2018 у справі № 876/11377/17 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.09.2016 № 0047221302 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4392 гривні 60 коп. (основний платіж - 3514 гривень 08 коп., штрафна санкція - 878 гривень 52 коп.), а в задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 - без змін.
Відповідач, 21.10.2020 виніс податкове повідомлення-рішення № 0001750709 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 85274,44 грн та в якості підстави такого збільшення грошового зобов'язання в податковому повідомленні рішенні відповідачем зроблено посилання на акт перевірки від 08.09.2016 № 3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 та постанову Верховного Суду від 08.05.2018 № К/9901/25547/18.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2020 № 0001750709 позивач оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі № 500/3634/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 № 0001750709.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 500/3634/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі № 500/3634/20 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, 14.12.2021 винесено оскаржувану у цій справі податкову вимогу від 14.12.2021 № 0032433-1303-1915.
Позивач звернувся до контролюючого органу з заявою від 18.12.2021 в якій просив списати безнадійний податковий борг за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500» в сумі 85274,44 грн, який виник 04 лютого 2018 року, а також нараховану пеню на цей податковий борг в сумі 73772,91 грн.
Листом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21.01.2022 № 826/6/19-00-07-08-13/1705 позивачу відмовлено у списанні вказаного податкового боргу з посиланням на те, що податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 № 0001750709 згідно ІКП узгоджено 26.11.2021, тому сума боргу не підлягає списанню.
Не погодившись з відмовою відповідача у списанні податкового боргу та вважаючи протиправною податкову вимогу від 14 грудня 2021 року № 0032433-1303-1915 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у спірних правовідносинах встановлено правомірність винесення Головним управлінням ДПС у Тернопільській області податкової вимоги від 14.12.2021 № 0032433-1303-1915 після неодноразового оскарження позивачем одних і тих же грошових зобов'язань, які встановлено згідно судового рішення, яке набрало законної сили у справі № 500/3634/20, та правомірне застосування контролюючим органом механізму визначеного підпунктом 60.1.5. пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України та пункту 60.4. статті 60 Податкового кодексу України, відсутні правові підстави для визнання податкового боргу безнадійним та підстав для його списання відповідно до вимог пункту 101.1. статті 101 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).
Підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України встановлено щоквартальне здійснення списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577).
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку № 577 визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.
За приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577, у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
З системного аналізу наведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку № 577). У всіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Застосування вказаних правових норм узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 813/4430/16, постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 820/6713/17.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний» розуміється: 101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг у позивача виник у зв'язку з винесенням відповідачем 21.10.2020 податкового повідомлення-рішення № 0001750709, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», правомірність якого підтверджене судовим рішенням, яке набрало законної сили, зокрема, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 500/3634/20.
Тобто, податковий борг стягується за рішенням суду, яке набрало законної сили та в силу приписів статті 129-1 Конституції України є обов'язковим до виконання.
В силу приписів пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України податковий борг позивача не може вважатись «безнадійним», адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що зазначений податковий борг не є «безнадійним», а тому відсутні правові підстави для списання такого боргу податковим органом.
Крім цього, оскільки встановлено, що відсутні правові підстави для списання податкового боргу, оскільки такий не є безнадійним, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, покликання позивача, на те, що нарахована пеня в розмірі 73772,91 грн (а. с. 60-61) також підлягає списанню є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПК України).
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п. 56.15 ст. 56 ПК України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз. 4 п. 56.18 56 ПК України).
Згідно з абзацом 2 пункту 57.3. статті 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (пункт 59.1. статті 59 Податкового кодексу України)
За приписами пункту 59.3. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки підстав для списання податкового боргу у спірних правовідносинах не має, податкова вимога Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.12.2021 № 0032433-1303-1915 винесена після неодноразового оскарження позивачем одних і тих же грошових зобов'язань, правомірність нарахування яких, встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі № 500/3634/20, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, а тому не має підстав для стягнення судових витрат на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд --
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року у справі № 500/771/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 14.07.2022.