06 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 341/20/17 пров. № А/857/4661/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України,
на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2022 року (суддя - Мергель М.Р., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Галич, дата складання повного тексту - не зазначена),
в адміністративній справі №341/20/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України,
про визнання протиправною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
У січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, в якому просила: 1) визнати протиправною та скасувати постанову винесену 22.12.2016 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області №261/1009/02-43/2016 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу в розмірі 8500 гривень.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17.02.2017 року замінено первісного відповідача - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на належного відповідача - головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Мандрика І.І..
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Мандрика І.І. від 22 грудня 2016 року №261/1009/02-43/2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за допущення порушення, передбаченого ч.8 ст.96 КУпАП України та провадження у справі закрито.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 року апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Мандрика І.І. - залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2017 року - без змін.
Однак, постановою Верховного Суду від 14.11.2019 року касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області - задоволено частково. Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у цій справі - скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В період нового судового розгляду справи №341/20/17 ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2020 року зупинено провадження у цій справі до завершення ліквідаційної процедури Державної архітектурно-будівельної інспекції України та встановлення правонаступників.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13.01.2022 року поновлено провадження у цій справі, а також замінено відповідача - головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Мандрика І.І. на правонаступника Державну інспекцію архітектури та містобудування України.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02.02.2022 року адміністративний позов - задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 22 грудня 2016 року №261/1009/02-43/2016 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, прийняту головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Мандриком Ігорем Івановичем. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною восьмою статті 96 КУпАП - закрито.
З цим рішенням суду першої інстанції від 02.02.2022 року не погодився відповідач Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) і оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції не було в повному обсязі з'ясовано всі обставини, які мають значення для вирішення справи, надано неналежну оцінку наданим доказам, рішення суду ухвалено з прямим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ДІАМ не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права, зокрема і Державної інспекції містобудування, Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції. Суд першої інстанції залучивши до справи ДІАМ в якості відповідача порушив норми процесуального права. Також просить врахувати скаржник, що суд касаційної інстанції не прийняв у справі, що розглядається, рішення по суті, а направив її на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на конкретні обставини, які не були дослідженні, а суд першої інстанції в результаті нового розгляду прийняв оскаржуване рішення та не досліджував обставини, на які були вказані касаційною інстанцією. Вказує скаржник і на порушення судом процесуальних норм, що виявилось у проведенні судового розгляду по суті та винесення оскаржуваного рішення без виклику сторін. Також звертає увагу апелянт і на те, що суд при вирішення вказаної справи не вірно застосував норми КУпАП та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не врахував норми Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553. Враховуючи декларативну природу документа, в який позивачем внесено недостовірні дані, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що орган держархбудконтролю під час реєстрації декларації володів інформацією про наявність в ній даних, про які вказано у п.17 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466. Виявлення факту внесення замовником недостовірних даних у декларацію відбулося в результаті проведення планової перевірки додержання містобудівного законодавства на об'єкті «будівництво станції технічного обслуговування, магазину автозапчастин і автогаражу в м. Бурштин, вул. С.Бендери» відповідно до наказу ДАБІ №685 віл 7.8.09.2016. Вказує скаржник, що під час проведення перевірки на об'єкті позивача були складені акт, протокол та припис від 15.12.2016, тому саме цю дату потрібно вважати датою, коли органу держархбудконтролю стало відомо про факт порушення містобудівного законодавства, а саме внесення замовником недостовірних даних у декларацію про початок виконання будівельних робіт, отже саме з 15.12.2016 починає перебіг строк притягнення до відповідальності. Судом першої інстанції не вірно застосовано положення ст.38 КУпАП, адже орган держархбудконтролю при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт здійснює лише дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру, перевіривши її на повноту, яка достатня для реєстрації. Відповідальність за достовірність законом повністю покладається на замовника будівництва. Вважає апелянт помилковою позицію суду першої інстанції, що триваючим правопорушенням є лише виконання будівельних робіт без відповідної декларації, а в свою чергу виконання будівельних робіт на підставі недостовірної декларації таким не є. З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачкою, носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача обов'язок зазначення у декларації про початок виконання будівельних робіт достовірних даних не виконано, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності в межах строків, визначених у ст.38 КУпАП. Вважає скаржник, що посадова особа органу держархбудконтролю притягаючи ОСОБА_1 до відповідальності, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений нормами діючого законодавства, документи ним були складені обґрунтовано, на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження було надано та без порушень законних прав позивача в процесі їх вчинення.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 02.02.2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відносно позивача ОСОБА_1 головним інспектором будівельного нагляду Управління ДАБІ в Івано-Франківській області Мандриком І.І. винесено постанову про адміністративне правопорушення від 22 грудня 2016 року №261/1009/02-43/2016, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 8500,00 грн. на підставі ч.8 ст.96 КУпАП (а.с. 3).
Вказана постанова від 22.12.2016 року винесена за результатам розгляду акта перевірки від 15.12.2016 року у сфері містобудівної діяльності, протоколу про адміністративне правопорушення від 15.12.2016 року, припису від 15.12.2016 року та матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.8 ст.96 КУпАП (а.с. 34-40).
Із змісту вказаної постанови від 22.12.2016 року видно, що ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона (як замовник будівельних робіт) внесла недостовірні дані в декларацію про початок виконання будівельних робіт по будівництві станції технічного обслуговування, магазину автозапчастин і автогаражу в м. Бурштині Івано-Франківської області по вул. Бандери, яка зареєстрована в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 29.07.2016 року за номером ІФ 083162130003, а саме: витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.05.2015 року, індексний номер витягу 38957360, номер запису про право власності 1008122 від 12.06.2013 року та свідоцтво про право власності від 12.06.2016 року індексний номер 38956957 з призначенням земельної ділянки (для ведення особистого селянського господарства), чим порушила норми ч.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за що передбачена ч.8 ст.96 КУпАП.
Не погодившись із наведеною вище постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Положення частини шостої статті 36 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачають, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Приписами частини 6 статті 96 КУпАП (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів І категорії складності, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.8 ст.96 КУпАП діяння, передбачені частиною шостої цієї статті, вчинені щодо об'єктів ІІІ категорії складності, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, уповноважений орган (посадова особа), як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За приписами частин першої і другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд враховує, що із матеріалів справи видно, що підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення згідно оскаржуваної постанови від 22.12.2016 року стало внесення недостовірних даних в декларацію про початок виконання будівельних робіт по будівництву станції технічного обслуговування, магазину автозапчастин і автогаражу в м. Бурштині Івано-Франківської області по вул. Бандери, яка зареєстрована в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 29.07.2016 року за номером ІФ 083162130003.
Отже, в ході розгляду справи з'ясовано, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення полягала у тому, що при поданні 29.07.2016 року декларації про початок виконання будівельних робіт по будівництву станції технічного обслуговування, магазину автозапчастин і автогаражу в АДРЕСА_1 , позивач внесла у вказану декларацію недостовірні дані.
Таким чином, наведеними матеріалами справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності чітко зафіксовано дату вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.96 КУпАП, а саме - 29 липня 2016 року.
Разом з тим, ч.1 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Зазначена стаття визначає присічні строки притягнення особи до відповідальності, а саме: не більше двох місяців з дня вчинення правопорушення та не більше двох місяців з дня виявлення правопорушення (в разі якщо воно носить триваючий характер).
Колегія суддів зазначає, що триваючими адміністративними правопорушеннями є порушення, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
У даному ж випадку дії ОСОБА_1 , в яких відповідач вбачає ознаки адміністративного правопорушення, відбулись 29.07.2016 року шляхом внесення недостовірних даних в декларацію. В подальшому часі ці дії не продовжувались. З моменту вчинення таких дій порушення вважається закінченим.
З цього приводу суд першої інстанції вірно вказав, що порушення, передбачене ч.8 ст.96 КУпАП, не є триваючим та є вчиненим у момент наведення недостовірних даних у декларації і подання такої до контролюючого органу.
Частиною 7 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення можливе за наявності такої умови як факт закінчення встановленого законом двомісячного строку притягнення особи до відповідальності, перебіг якого розпочинається з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Судом встановлено, що у розглядуваній справі датою ймовірного вчинення ОСОБА_1 порушення за ч.8 ст.96 КУпАП являється 29 липня 2016 року, тобто день реєстрації в Управлінні ДАБІ в Івано-Франківській області декларації із відповідними відомостями.
Водночас, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення прийнята 22 грудня 2016 року, тобто після закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, що виключає можливість накладення на позивача адміністративного стягнення.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що оскільки вказане вище порушення є закінченим на момент його вчинення 29.07.2016 року і не являється триваючим порушенням, тому факт виявлення такого порушення лише 15.12.2016 року не впливає на перебіг строку притягнення особи до адміністративної відповідальності (накладення стягнення).
Тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження підлягає закриттю у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням встановленого та вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України судом першої інстанції сформовано правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржена позивачем постанова у справі про адміністративне правопорушення від 22.12.2016 року №261/1009/02-43/2016 підлягає скасуванню за закінченням встановленого законом двомісячного строку для притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження у цій справі - закриттю.
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують.
Відносно доводів апеляційної скарги в частині щодо неналежності відповідача ДІАМ України, то колегією суддів такі відхиляються з урахуванням наступного.
Статтею 4 КАС України визначено, що відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, відповідачами (як суб'єктами владних повноважень) в адміністративній справі можуть бути: - органи державної влади та органи місцевого самоврядування; - посадові чи службові особи цих органів; - інший суб'єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно статті 217 КУпАП, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, є відповідний Орган (в особі конкретної посадової особи (працівника цього Органу)). Тому, посадові особи (працівники) відповідних Органів при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені цих Органів, а не від свого імені.
Отже, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення (як і при оскарженні дій чи бездіяльності конкретної посадової особи (працівника відповідного Органу) по справі про адміністративне правопорушення повинен бути відповідний Орган (як то орган Національної поліції, орган Державної прикордонної служби України, орган доходів і зборів, орган державного архітектурно-будівельного контролю, митний орган і т.д.).
Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що спірна постанова від 22.12.2016 року була винесена головним інспектором будівельного нагляду Управління ДАБІ в Івано-Франківській області Мандриком І.І., як уповноваженою посадовою особою органу державної влади.
Ухвалою суду першої інстанції від 13 січня 2022 року постановлено замінити відповідача - головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Мандрика І.І. на правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України.
Таким чином, відповідач Державна інспекція архітектури та містобудування України являється належним відповідачем у справі.
Апеляційний суд також зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в результаті нового розгляду прийняв оскаржуване рішення та не досліджував обставини, на які були вказані касаційною інстанцією, а також в частині проведення судового розгляду по суті та винесення оскаржуваного рішення без виклику сторін та в частині невірного застосування норм матеріального права, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. До того ж, як зазналось вище, за наявності підстав для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2022 року в адміністративній справі №341/20/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 13.07.2022 року