13 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/25/22 пров. № А/857/7813/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 300/25/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції - Кафарський В.В.,
час ухвалення рішення - 21.04.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 21.04.2022 року
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною відмови та зобов'язання відповідача провести перерахунок з 01.05.2021 призначеної позивачу пенсії по віку за Списком 2 з врахуванням заробітної плати, яку позивач отримував працюючи на посаді моториста цементувального агрегату у ТОВ «Обнафторемонт» у період 15.05.2001 по 31.12.2004, на підставі довідки про заробітну плату від 26.03.2021 № 686, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача 2 у зарахуванні заробітної плати, яку позивач отримував у ТОВ «Обнафторемонт» у період з 15.05.2001 по 31.12.2004 на підставі довідки про заробітну плату від 26.03.2021 № 086. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії згідно ст. 40 Закону України № 1058-VI від 07.05.2021 від 07.05.2021, з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що обчислення стажу, набутого на території будь-якої з держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, та заробіток за певні періоди роботи здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають. Орган пенсійного фонду у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, оскільки в довідці про заробітну плату від 26.03.2021 № 086, зазначено, що в період з 2001 по 2004 роки відрахування до Пенсійного фонду Російської Федерації не проводились, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за вислугу років на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) (а.с. 10).
Позивач 07.05.2021 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно ст. 40 Закону України № 1058 з врахуванням заробітної плати вказаної у довідці про заробіток для обчислення пенсії від 26.03.2021 № 086 за період роботи з травня 2001 по травень 2006 року, виданої ТОВ «Обнафторемонт», яка була долучена до заяви (а.с. 16-18).
У зв'язку із впровадженням екстериторіальності дане звернення направлено на опрацювання до відповідача 2, яким прийнято рішення про перерахунок позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 01.05.2021 відповідно до поданої заяви від 07.05.2021 з урахуванням довідки від 26.03.2021 № 086, однак до розрахунку заробітної плати взято заробітну плату позивача за період з 01.01.2005 по 15.05.2006, оскільки у вищезазначеній довідці зазначено, що за період з 2001 по 2004 роки відрахувань до Пенсійного фонду Російської Федерації не здійснювалось.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати пенсії без урахуванням заробітної плати за період роботи на посаді моториста цементувального агрегату у ТОВ «Обнафторемонт» з 15.05.2001 по 31.12.2004, позивач звернувся до суду із позовом для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок відсутності у пенсійного органу відомостей про застраховану особу (позивача), тобто сплати страхових внесків, на що покликається відповідач у відзиві на позовну заяву, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи у ТОВ «Обнафторемонт» з 15.05.2001 по 31.12.2004, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту. Також вказав, що зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до стажу, суд першої інстанції не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому відповідач має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування спірного періоду роботи до спеціального стажу.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
У пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Згідно п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Спірні правовідносини врегульовані Законом № 1058, яким визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг.
Відповідно до ст.1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п.п.3, 4 п.п.4.1, 4.3, 4.4 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1058 якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Крім того, суд звертає увагу, що питання пенсійного забезпечення регулюються двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), згідно із ст. 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань “відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди”. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Ст. 5 Угоди встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Таким чином, норми Закону № 1058 без обмежень розповсюджуються на громадян України, що набули трудовий стаж на території держав-учасниць вказаної Угоди.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Згідно абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню до пільгового відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Постановою Міністерства праці і соціального розвитку Російської Федерації № 69 від 10.10.2003 затверджено Інструкцію заповнення трудових книжок.
Згідно п.п.2, 45 Правил ведення і зберігання трудових книжок, виготовлення бланків трудової книжки і забезпечення ними роботодавців, затв. постановою Уряду Російської Федерації № 225 від 16.04.2003 «Про трудові книжки», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника. Відповідальність за організацію роботи з ведення, зберігання, обліку та видачі трудових книжок і вкладишів до них покладається на роботодавця. Відповідальність за ведення, зберігання, облік і видачу трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (Розпорядженням) роботодавця. За порушення встановленого цими Правилами порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.
Наведені положення узгоджуються також із п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», а також із положеннями Закону № 1058, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Кодексу законів про працю України та постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.
Відповідно до п.п. 3 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Вказаним додатком затверджена форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії. В ній, зокрема, вказується орган, що видав довідку, особа, якій довідка видана, суми заробітної плати та період, за який вона нарахована, а також підстава видачі довідки (назви первинних документів). Суд зазначає, що довідка від 26.03.2021 № 686 містить всі ключові реквізити, які визначені додатком 5 Порядку № 22-1. Зокрема, в ній помісячно вказано заробітну плату позивача на даному підприємстві, довідки містить інформація про сплату страхових внесків, містить назву первинних документів, на підставі яких її видано, довідка підписана генеральним директором і головним бухгалтером та скріплена печаткою підприємства. Таким чином, відсутні підстави не брати до уваги вказану довідку при перерахунку пенсії.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно відомостей з трудової книжки позивача, він з 15.05.2001 по 15.05.2006 працював мотористом цементувального агрегату у ТОВ «Обнафторемонт».
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить записи про роботу позивача в ТОВ «Обнафторемонт» в період з 15.05.2001 по 15.05.2006, які завірені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень, ні інших помарок, які б давали підстави сумніватись у його правдивості. Таким чином, записами у трудовій книжці позивача підтверджено його період роботи у спірний період у вказаному підприємстві.
Як було встановлено судом першої інстанції, підставою для незарахування заробітної плати позивачу, яку ним отримувалась у ТОВ «Обнафторемонт» у період з 15.05.2001 по 31.12.2004, стала інформація зазначена у довідці 26.03.2021 № 086 про те, що за спірний період відрахування до пенсійного фонду Російської Федерації не проводились.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону № 1058, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Згідно ст. 7 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів, встановлено, що оподаткування трудових доходів працівників сторонами працевлаштування здійснюється в порядку і розмірах, встановлених законодавством сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування.
Згідно ст. 11 Федерального Закону РФ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі загальнообов'язкового пенсійного страхування, страхувальник подає в органи ПФ РФ по кожній застрахованій особі, (включаючи осіб, які уклали договори цивільно-правового характеру, про винагороди за якими відповідно до законодавства Російської Федерації про податки і збори нараховуються страхові внески) відомості про суму заробітку (доходу) на який нараховувалися страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 17 вищезазначеного Федерального Закону за ненадання у встановлені строки відомостей необхідних для здійснення індивідуального (персоніфікованого) обліку в системі обов'язкового пенсійного страхування, або надання неповних і (або) недостовірних відомостей до страхувальників застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення 10 відсотків належних за звітний рік платежів в ПФ РФ.
Колегією суддів також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 по справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 по справі № 688/947/17, згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків. Позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача 2 у зарахуванні заробітної плати, яку позивач отримував у ТОВ «Обнафторемонт» у період з 15.05.2001 по 31.12.2004 на підставі довідки про заробітну плату від 26.03.2021 № 086 на посаді моториста цементувального агрегату є обґрунтованими.
Щодо зазначення позивачем номера довідки 686 замість 086, то апеляційний суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи інших довідок не міститься, тому вказане є опискою.
Стосовно висновків суду першої інстанції про повторний розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії з врахуванням висновків суду, то колегія суддів не погоджується з такими та зазначає наступне.
Ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому суд вважає, що зобов'язуючи суб'єкт владних повноважень виконати свої безпосередні обов'язки в порядку, встановленому законом, суд не втручається в дискреційні повноваження державного органу.
Під час розгляду даної справи суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій відповідача 2 стосовно обрахунку розміру пенсії при її призначенні без врахування даних довідки ТОВ «Обнафторемонт» про заробітну плату від 26.03.2021 № 086, у зв'язку з чим, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням вказаної довідки.
Щодо строку, з якого слід провести перерахунок пенсії, апеляційний суд враховує вимоги ч.4 ст. 45 Закону № 1058 та зазначає, що такий перерахунок необхідно здійснити з 01.05.2021.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки відповідачами у справі були Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, суд вважає за необхідне стягнути пропорційно по 454 грн. сплаченого позивачем судового збору з кожного з відповідачів.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 300/25/22 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ - 21318350) у зарахуванні заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував у ТОВ «Обнафторемонт» у період з 15.05.2001 по 31.12.2004 на підставі довідки про заробітну плату від 26.03.2021 № 086.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) провести перерахунок та виплату пенсії по віку за Списком №2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) з врахуванням заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував у ТОВ «Обнафторемонт» у період з 15.05.2001 по 31.12.2004 на підставі довідки про заробітну плату від 26.03.2021 № 086, з врахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ - 21318350) та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) по 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. сплаченого позивачем судового збору.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 13 липня 2022 року.