13 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 607/4290/22 пров. № А/857/8942/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2022 року про повернення позовної заяви (судді Сташків Н.М., постановлену в письмовому провадженні у м. Тернопіль) у справі № 607/4290/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування постанови про закриття справи №1442-ДК/0276 По/08/01/-21 від 19 листопада 2021 року,-
ОСОБА_1 30.12.2021 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в якому просить постанову старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Ромашок Максима Вікторовича від 19.11.2021 року №1442-ДК/0276 По/08/01/-21 про закриття справи скасувати, а провадження у справі стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 1 частини 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.53 КУпАП.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 607/4290/22 та ухвалою суду від 01.07.2022 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2021 позивач звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якому просив: постанову старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Ромашок Максима Вікторовича від 19.11.2021 року №1442-ДК/0276 По/08/01/-21 про закриття справи скасувати, а провадження у справі стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 1 частини першої ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.53 КУпАП, а протоколи від 04.11.2021 №1442-ДК/0268/П/07/01/-21 та №1442-ДК/0269/П/07/01/-21 визнати протиправними; визнати незаконним та скасувати Повідомлення про сплату шкоди від 19.11.2021 року №1442-ДК/0135 ШК/11/01/-21, Розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (крім земель житлової та громадської забудови) додаток до повідомлення від 19.11.2021 року №1442-ДК/0135 ШК/11/01/-21 та Повідомлення про сплату шкоди від 19.11.2021 року №1442-ДК/0136 ШК/11/01/-21, Розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (для земель житлової та громадської забудови) додаток до повідомлення від 19.11.2021 року №1442-ДК/0136 ШК/11/01/-21, складені старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Ромашок Максим Вікторович.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.01.2022 даний адміністративний позов передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.03.2022 позивач подав до Тернопільського окружного адміністративного суду письмову заяву про усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання нової позовної заяви (нова редакція), у якій просив постанову старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Ромашок Максима Вікторовича від 19 листопада 2021 року №1442-ДК/0276 По/08/01/-21 про закриття справи - скасувати, а провадження у справі стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 вказану адміністративну справу передано на розгляд Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування постанови про закриття справи №1442-ДК/0276 По/08/01/-21 від 19 листопада 2021 року залишено без руху і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків терміном п'ять днів із дня отримання копії ухвали.
23.05.2022 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області постановив ухвалу про повернення позовної заяви, що є предметом даного апеляційного оскарження. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач, у визначений судом строк вимоги суду не виконав, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунув.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.
Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування постанови про закриття справи №1442-ДК/0276 По/08/01/-21 від 19 листопада 2021 року залишено без руху і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків терміном п'ять днів із дня отримання копії ухвали.
Вказану ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2022 позивач ОСОБА_1 не отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (аркуш справи 51-52).
Згідно витягу з наказу командира військової частини А7033 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №35 призвано на військову службу відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» з 26.02.2022 справи та посади прийняв та приступив до виконання службових обов'язків сержанта ОСОБА_1 стрільця третього відділення роти контрдиверсійної боротьби ВОС-100915 шпк «солдат» з посадовим окладом 2730 гривень на місяць.
Заяву про усунення недоліків 19.05.2022 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області подав представник позивача.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-IX від 15 березня 2022 року затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2212-IX від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2263-IX від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров'я громадян та об'єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Статтею 3 вищевказаного Закону передбачено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру: - Генеральний штаб Збройних Сил України; - Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; - види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; - окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; - окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; - органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно із приписами пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, який перебуває в складі Збройних Сил України та не отримував ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (аркуші справи 51-52), також суд повинен був розглянути питання про зупинення провадження у справі з підстав встановлених статтею 236 КАС України, оскільки витяг з наказу командира військової частини А7033 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №35 доданий представником позивача до заяви про усунення недоліків, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 317, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 607/4290/22 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль