Справа № 560/1448/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
14 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (ГУ ПФУ у Хмельницькій області) в якому просила:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо не зарахування позивачу до стажу судді половину навчання в Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка за період з 01.09.1975 року по 31.05.1980 року, що становить 2 роки 4 місяці 15 днів та зменшення загального проценту щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 92% до 88%;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №968250875374 від 12.10.2021;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати позивачу до стажу судді 2 роки 4 місяці 15 днів навчання в Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка за період з 01.09.1975 року по 31.05.1980 року, та здійснити перерахунок і виплату з 30.09.2021 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 92% від суддівської винагороди судді Хмельницького окружного адміністративного суду згідно довідки № 102/21/04-12 від 28.09.2021 виданої Хмельницьким окружним адміністративним судом, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя №1937/0/15-21 від 07.09.2021 позивач звільнена у відставку.
Наказом № 251-П від 21.09.2021 позивач відрахована зі штату Хмельницького окружного адміністративного суду.
Так, 30.09.2021 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням №968250875374 від 12.10.2021 ГУ ПФУ в Хмельницькій області позивачу призначено з 30.09.2021 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди судді Хмельницького окружного адміністративного суду згідно довідки № 102/21/04-12 від 28.09.2021 виданої Хмельницьким окружним адміністративним судом.
15 грудня 2021 року позивач письмово звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка за період з 01.09.1975 року по 31.05.1980 року, та здійснити перерахунок й виплату щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням половини навчання з моменту виникнення права.
Листом від 31 грудня 2021 року № 13078-12032/Л-03/8-2200/21 відповідач повідомив позивача про те, що відсутні підстави для збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за інші періоди роботи (навчання), крім за період роботи безпосередньо на посаді судді. Враховуючи, що стаж на посаді судді становить 39 років, щомісячне довічне грошове утримання обчислено в розмірі 88 % суддівської винагороди (50% - за 20 років + 38% - за 19 років (19 років х 2%)). Підстави для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 92% суддівської винагороди відсутні.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (Закон №1402-VIII).
Часиною 1 ст. 142 Закону №1402-VIII визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
У пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 с.126 Конституції України).
При цьому, відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Таким чином, визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
Тобто, при здійсненні перерахунку позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці, відповідач повинен керуватися ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII.
Так, відповідачем здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці позивача, виходячи із грошового утриманні діючого судді на такій же посаді, однак при визначенні такого розміру, відповідач не враховував набутий позивачем стаж, який зараховується до стажу роботи на посаді судді, що призвело до протиправного зменшення утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Із матеріалів справи слідує, що на момент обрання позивача на посаду судді питання визначення стажу, який дає право на відставку, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України “Про статус суддів” №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ) від 15.12.1992 та Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” №584/95 від 10.07.1995.
Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №2862-ХІІ “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус суддів”, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” №584/95 від 10.07.1995 (у редакції, чинній на день обрання позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Тобто, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Із розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного (довічного) грошового утримання працюючому судді та судді у відставці ОСОБА_1 ,що міститься в матеріалах справи, слідує, що стаж на посаді судді становить 39 років.
Згідно диплому серії НОМЕР_1 слідує, що в період з 1975 по 1980 позивач навчалась на денній формі в Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка половина цього періоду складає - 2 роки 4 місяці 15 днів).
Таким чином, до стажу роботи позивача на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Отже, позивач має загалом 41 рік стажу, який враховується як стаж на посаді судді при визначенні права на відставку та розміру довічного грошового утримання, а тому колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII розмір його довічного грошового утримання має складати 92 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Крім того, у апеляційній скарзі позивачем не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.