Справа № 560/17162/21
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
13 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Хмельницької обласної прокуратури щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 , заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 29 жовтня 2021 року у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Хмельницьку обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток та компенсацію за невикористані відпустки, виплату матеріальних допомог на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань) позивачу ОСОБА_1 , за період 26 березня 2020 року по 29 жовтня 2021 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків та зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач вважає, що з 26.03.2020 по 29.10.2021 Хмельницькою обласною прокуратурою, безпідставно не приведено розмір її посадового окладу до встановленого статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" розміру та, як наслідок, не доплачена їй заробітна плата, з урахуванням надбавок і премій та інші передбачені платежі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивачка, відповідно до записів у трудовій книжці, працювала з 02.03.1998 в органах прокуратури, зокрема, з 08.06.2018 прокурором Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області.
Згідно наказу Хмельницької обласної прокуратури №1255-к від 21.10.2021 ОСОБА_1 звільнена з 29.10.2021 із посади прокурора Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ від 19.09.2019 у зв'язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
При цьому, як зазначає позивачка, що відповідачем з 27.03.2020 до 29.10.2020, у тому числі після звільнення, не приведено розмір посадового окладу її до встановленого ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" розміру та, як наслідок, недоплачено заробітну плату, що також призвело до зменшення розміру нарахування та виплату відпускних, нарахованої та виплаченої компенсації за невикористані відпустки, у тому числі при звільненні, допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
Так, заробітна плата позивачці за період роботи в органах прокуратури, починаючи з 01 липня 2015 року, виплачувалась із урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
За приписами ст.81 Закону "Про прокуратуру" №1697-VII, заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
На думку позивачки, відповідач, у порушення вимог Закону України "Про прокуратуру», не виплатив позивачу заробітну плату у повному обсязі, що й зумовило звернення до суду із позовом.
Позивачка звернулася до Хмельницької обласної прокуратури із заявою, в якій просила провести перерахунок її заробітної плати за період з 26.03.2020 по день звільнення у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", у тому числі і компенсацій за невикористані відпустки, з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Листом від 12.11.2021 №21-550 вих.21 відповідач зазначив, що норми Закону №113 не визнано неконституційними, оплата праці прокурорів регіональних, місцевих і військових прокуратур з 26.03.2020 і до початку роботи обласних та окружних прокуратур продовжує здійснюватися згідно з постановою Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників органів прокуратури.
Вказано, що позивачка працювала на посаді прокурора Шепетівської місцевої прокуратури. Так як, накази про призначення або переведення її до окружної прокуратури відсутні, нарахування та виплата заробітної плати у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не вбачається можливим, а тому відсутні підстави для перерахунку її заробітної плати за період з 26.03.2020 по день звільнення у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", у тому числі і компенсацій за невикористані відпустки, з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернулась з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно у повній відповідності до вимог абз. 3 п. 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та не порушив право позивача на оплату праці.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Згідно із ч.1 ст.81 Законом № 1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст. 81 Закону № 1697-VІІ передбачалось, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (в подальшому розмір окладу змінювався). Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора регіональної прокуратури - 1,2. В подальшому з 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а в подальшому посадовий оклад був збільшений до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (Закон № 113-IX від 19.09.2019).
Після прийняття Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", були прийняті Закон України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Так, Законом № 79-VIII доповнений розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України , зокрема, п. 26, який передбачив, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури визначалась постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" із урахуванням відповідних змін.
Постановою КМУ № 505 було надати право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. Також передбачено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Частиною другою статті 152 Конституції України і частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, починаючи з 26.03.2020 позивач має право на заробітну плату у розмірах, яка визначена ст..81 Закону України "Про прокуратуру".
Заперечуючи таке право позивача, відповідач посилається на те, що у зв'язку із прийняттям Закону України №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" були внесені зміни до Закону України "Про прокуратури", зокрема, у частині 1 статті 7 Закону України "Про прокуратуру" слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні". Законом №113-ІХ також передбачено, що переведення на посаду в обласні, окружні прокуратури відбувається лише у разі успішного проходження ними атестації. До переведення на посади обласних, окружних прокуратур оплата праці прокурорів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату працівників органів прокуратури. З цих підстав відповідач вказує на те, що після ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 1-223/2018(2840/18) ним правомірно нараховувалась заробітна плата позивачу, якого не було переведено до обласної, окружної прокуратури у встановленому законом порядку, виходячи з положень постанови КМУ №505.
З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити те, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання оплати праці прокурорів (справа № 1-223/2018(2840/18)), виходив з того, що заробітна плата, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. У свою чергу, спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України "Про прокуратуру".
Таким чином, враховуючи те, що до Закону України "Про прокуратуру" не вносилися зміни (у тому числі Законом №113-ІХ) щодо умов оплати праці прокурорів до їх переведення до обласної, окружної прокуратури у встановленому законом порядку, то суд вважає, що відповідач неправомірно нараховував та виплачував позивачу заробітну плату із застосуванням положень постанови КМУ №505, а не виходячи із положень Закону України "Про прокуратуру".
Крім цього, запроваджені Законом №113-ІХ такі умови оплати праці, на період реформування органів прокуратури (п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113-ІХ), на думку суду апеляційної інстанції, є явно дискримінаційними враховуючи те, що Законом України "Про прокуратуру" передбачений єдиний правовий статус прокурорів в незалежності від будь-яких ознак чи обставин, а отже існування різних умов оплати праці в однакових умовах, лише у зв'язку із зміною назви прокуратури та проходження атестації, не може відповідати принципу верховенства права.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Хмельницької обласної прокуратури щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 , заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 29 жовтня 2021 року у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язання Хмельницької обласної прокуратури нарахувати заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток та компенсацію за невикористані відпустки, виплату матеріальних допомог на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань) ОСОБА_1 , за період з 26 березня 2020 року по 29 жовтня 2021 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків та зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та прийшов до помилкового висновку висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Хмельницької обласної прокуратури щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 , заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 29 жовтня 2021 року у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов'язати Хмельницьку обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток та компенсацію за невикористані відпустки, виплату матеріальних допомог на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань) ОСОБА_1 , за період з 26 березня 2020 року по 29 жовтня 2021 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків та зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.