Справа № 560/19764/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
13 липня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 13.06.2002 по 01.05.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити призначення й виплату ОСОБА_1 з 15.11.2021 пенсію по державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у Довідці Чемеровецької селищної ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, вислуга, ранг, надбавка за вислугу років) №70 від 12.11.2021 та Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців підряд перед зверненням на пенсію) №71 від 12.11.2021.
В обґрунтування позову позивач вказує, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як одержувач пенсії по інвалідності, згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 закону України "Про державну службу". Рішенням від 19.11.2021 відмовлено в переведенні на вказаний вид пенсії, оскільки Законом не передбачено призначення пенсії по інвалідності. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу", просить позов задовольнити.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2021 №415 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про державну службу".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 13.06.2002 по 01.05.2016.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 15.11.2021 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати, зазначені у довідках про складові заробітної плати Чемеровецької селищної ради від 12.11.2021 №70 та №71.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" по ІІ групі інвалідності.
Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.09.1983, позивач з 13.06.2002 по 30.04.2016 працювала на посадах державної служби.
15.11.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Листом від 29.11.2021 відповідач повідомив, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2021 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015. також у листі зазначено, що періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 13.06.2002 по 30.04.2016 на посаді головного спеціаліста з бухгалтерського обліку та звітності Юрковецької сільської ради, з 01.05.2006 по 30.04.2016 - головного бухгалтера Юрковецької сільської ради не зараховується до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в переведенні на пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статтею 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
При цьому, п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно п.8 р. XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, який діяв на час проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
У пункті 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, входить до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 по справі №735/939/17.
Враховуючи наведене, період роботи позивача з 13.06.2002 по 01.05.2016 в Юрковецькій сільській раді підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, колегія суддів зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 19.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ від 19.12.1993) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частини дев'ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).
Якщо особі з інвалідністю I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).
Таким чином, позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців. Тому, суд апеляційної інстанції переконаний, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) ознаками такої типової справи визначено:
а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність;
б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України;
в) предмет спору - вимога зобов'язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.
Також зазначено, що Висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723. На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, можуть впливати відмінності в обставинах справи, зокрема щодо стажу позивача.
Суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу” у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31 січня 2018 року.
Предметом спору типової справи №822/524/18 була вимога щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію, а не нараховувати та виплачувати пенсію.
За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов'язання управління Пенсійного фонду України призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ “Про державну службу” у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту права позивача, порушеного оскаржуваною відмовою відповідача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 15.11.2021 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати, зазначені у довідках про складові заробітної плати Чемеровецької селищної ради від 12.11.2021 №70 та №71.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.