Справа № 120/605/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
14 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії МВС України у Вінницькій області щодо ОСОБА_1 розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.11.2021 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року;
- зобов'язано Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії МВС України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні;
- в решті позовних вимог відмовлено;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2025 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії МВС України у Вінницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач вказує, що ним з'ясовано, що первинне установлення 3 групи інвалідності 29.08.2003, тобто між оглядами МСЕК пройшло понад два роки, при повторному огляді у 2020 році позивачу установлено II групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності, що перевищує установлений Порядком та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 (далі - Порядок № 850) дворічний термін.
Отже, між оглядом вперше і встановлення 3 групи інвалідності та повторним оглядом, яким встановлено II групу інвалідності пройшов тривалий час, а саме 17 років.
При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Відповідач зазначає, що пунктом 7 Порядку № 850 передбачено перелік документів, які працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби.
На думку відповідача, позивач до заяви про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності за формою згідно з додатком до цього Порядку № 850 та умов не надав постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, що суперечить вимогам Порядку №850.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач в період з 20.10.1978 року (наказ № 167 о/с від 19.10.1978 р.) по 28.04.1989 року (наказ № 52 о/с від 30.04.1989 р.) проходив службу в органах внутрішніх справ управління внутрішніх справ Вінницького обласного виконавчого комітету, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, виданої на ім'я позивача.
Відповідно до довідки, виданої та підписаної командиром ОБ ДАІ УВС Київського облвиконкома капітаном міліції А.П. Чучук, у період з 02.11.1986 року по 02.02.1987 року ОСОБА_1 на підставі наказу МВС СССР №0189 від 30.06.1986 р був відкомандирований до окремого батальйону ДАІ УВС Київського облвиконкома, перебував на посаді виконуючого обов'язки державтоінспектора та приймав участь у 30 кілометровій зоні по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. За час служби характеризувався позитивно. Отримав дозу радіоактивного опромінення 5,14 мілірентген.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.08.2020 року серії 12ААБ № 831399, 20.08.2020 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку із втратою 70% (сімдесят) ступені втрати працездатності із захворюванням пов'язаного з виконання службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безтерміново.
04.11.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що у 2020 році йому встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану із захворюванням із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Листом відповідача № 318/22-2021 від 24.11.2021 року позивача повідомлено, що згідно п. 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 815, до заяви про виплату грошової допомоги у разі встановлення інвалідності додаються:
оригінал довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (у випадку повторного огляду МСЕК копії довідок до всіх оглядів);
копія постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
довідки, що підтверджують відсутність або здійснення виплат згідно з іншими законами (пункт 5 Порядку).
Також у листі відповідач зауважив, що при перевірці документів брав до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Правилами організації з діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції від 18.06.2015 № 1000/5 (далі - Правила) Інструкції з діловодства в окремих органах державної влади та інші нормативно-правові акти. Згідно пункту 8 розділу Х зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Підсумовуючи наведене відповідач у листі вказав, що направлення до МВС України матеріалів та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги можливе лише у разі отримання, передбачених Порядком документів, оформлених належним чином.
Так, за вих. № 3-55/28 від 15.12.2021 року було направлено адвокатський запит на ім'я відповідача з проханням розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2021 року та прийняти відповідне рішення.
На вказаний адвокатський запит, листом № 364/22-2021 від 24.12.2021 року проінформовано, що 24.11.2021 року за № 318/22-2021 Ліквідаційною комісією МВС України у Вінницькій області засобами поштового зв'язку направлено відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення йому інвалідності. У відповіді зазначено, що заявником подано неповний пакет документів, що унеможливлює прийняття позитивного рішення щодо виплати йому одноразової грошової допомоги. Тобто, направлення до МВС України матеріалів та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги можливе лише у разі отримання, передбачених Порядком документів, оформлених належним чином.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у розгляді його заяви про виплату одноразової грошової допомоги. У листах відповідях на заяву позивача відсутні конкретизовані підстави невідповідності поданих документів вимогам Порядку №850, що позбавляє відповідача оскаржити конкретні дії чи підстави відмови. Посилання на норми Правил №1000/5 також є помилковими. Окрім того, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у мотивувальній частині даного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (втратив чинність 7 листопада 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вказаної норми Закону України "Про міліцію" Кабінетом Міністрів України 21.10.2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 (надалі - Порядок № 850).
02.07.2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію", пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Пунктом 1 Порядку № 850 визначено, що ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 5 Порядку № 850 за наявності в працівника міліції або членів його сім'ї права на отримання одночасно одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України “Про міліцію”, та встановлених іншими законами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.
Згідно з п. 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Відповідно до п. 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Як свідчать матеріали справи, мотивами відмови у листі відповідача № 318/22-2021 від 24.11.2021 року зазначено, що надані позивачем документи щодо виплати одноразової грошової допомоги не засвідчені в установленому порядку як того вимагає п. 8 розділу Х визначених Правил організації з діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції від 18.06.2015 № 1000/5(далі - Правила).
Надаючи оцінку вказаному листу, суд звертає увагу, що п. 1 Правил передбачено, що ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).
Відповідно до п.8 Розділу 10 глави Документування управлінської інформації розділу X цих Правил:
Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки “Для копій”.
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка “Копія”.
А тому є помилковими посилання апелянта на наведені положення Правил, оскільки такі правила регулюють вимоги щодо створення саме управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, а не порядок засвідчення копій фізичними особами, які звертаються до відповідних установ.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта щодо неможливості виплати допомоги у зв'язку зі спливом встановленого Порядком двохрічного строку з моменту первинного встановлення ступеню інвалідності, оскільки у листі від 24.11.2021 та 24.12.2021 таких підстав не зазначено, відповідного рішення чи висновку про відмову у виплаті допомоги з таких підстав відповідачем теж не приймалося.
Крім того, у відповіді від 24.11.2021 та 24.12.2021 відповідачем не зазначено яких саме документів не подано позивачем, а лише у відзиві зазначено про відсутність постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у розгляді його заяви про виплату одноразової грошової допомоги. У листах відповідях на заяву позивача відсутні конкретизовані підстави невідповідності поданих документів вимогам Порядку №850, що позбавляє відповідача оскаржити конкретні дії чи підстави відмови. Посилання на норми Правил №1000/5 також є помилковими.
Що ж стосується зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає.
Порядком № 850 передбачений механізм призначення та виплати одноразової допомоги. В даному випадку суд не вважає за можливе зобов'язувати відповідача прийняти конкретне рішення про виплату допомоги, оскільки відповідачем не давалася оцінка підставам для виплати чи відмови у виплаті допомоги, а лише не прийнято документи до розгляду з мотивів подання неповного переліку документів та неналежного їх оформлення.
А тому, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у мотивувальній частині даного рішення.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3700 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Власюком А.В. укладено Договір про надання правової допомоги від 07.07.2021 № 61.
Згідно з пунктом 1.1. цього Договору адвокат зобов'язується надати клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту (представлення) інтересів останнього в органах державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків та у суді.
Відповідно до п.п. 2.2 адвокатом надано такі юридичні послуги з оплатою у фіксованому розмірі:
- консультація - 500 грн.;
- адвокатський запит з додатками - 350 грн.;
- складання заяв з додатками - 350 грн. (2 шт.);
- складання позовної заяви з додатками - 2500,00 грн.
Разом 4050,00 грн
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 17.01.2022 року за договором про надання правової допомоги від 07.07.2021 № 61 клієнт визнає, що договір належним чином виконано адвокатом під час надання консультації, складання адвокатського запиту з додатками, складання позовної заяви з додатками та представлення інтересів у Вінницькому окружному адміністративному суді в подальшому. За надання правової допомоги у справі, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 4050,00 грн., що зазначено в договорі.
Згідно з квитанцією № 13 від 17.01.2022 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 4050,00 грн за надання правової допомоги на підставі договору від 07.07.2021 № 61.
Надаючи оцінку вартості адвокатських послуг, суд також звертає увагу позивача, що у мотивувальній частині позву ним вказано, що витрати на правничу допомогу складають 3700 грн.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Судова колегія зазначає, що відповідачем не подавалось до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню в розмірі 2025 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.