Справа № 560/17181/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
05 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,
представника позивача: Ткаченко Д.В.,
представника відповідача: Мініх І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" до Щиборівської сільської ради про визнання протиправним та скасування пункту 2.3 Рішення №1 від 29.06.2021 р. в частині,
ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Щиборівської сільської ради, в якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 2.3. Рішення №1 від 29 червня 2021 року сьомої сесії сільської ради восьмого скликання Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області «Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів», в частині встановлення з 01 січня 2022 року ставки земельного податку для земель водного фонду, які використовуються для рибогосподарських потреб (код 10.07), для юридичних осіб, в розмірі п'яти відсотків нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, вказаної (ставки) в Додатку 1 до Положення про плату за землю на території Щиборівської сільської ради, що є Додатком 3 до Рішення №1 від 29 червня 2021 року сьомої сесії сільської ради восьмого скликання Щиборівської сільської ради Хмельницького району.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунутвання доводів апеляційної скарги зазначає, зокрема, про те, що спірне рішення відповідача є регуляторним актом в розумінні ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка включає в себе, з-поміж іншого, підготовку аналізу регуляторного впливу до оприлюднення проекту регуляторного впливу, та оприлюднення аналізу разом з повідомленням про оприлюднення та проектом регуляторного акта, з метою одержання зауважень та пропозицій від громадськості. Апелянт вказує на те, що відповідачем перед прийняттям рішення №1 від 29 червня 2021 року саме в тій редакції, що розміщена на сайті відповідача, як остаточна редакція, яка прийнята на сесії, не підготовлено аналіз регуляторного впливу, не здійснено оприлюднення аналізу регуляторного акта щодо ставок земельного податку, які затверджені саме прийнятим Рішенням №1, а саме ставки земельного податку від 0,200 - до 10,000 від НГО, не проведено належним чином їх (ставок земельного податку від 0,200 - до 10,000) обговорення перед прийняттям 29 червня 2021 року, з метою одержання зауважень і пропозицій від платників земельного податку. Крім того, відповідачем прийнято спірне рішення без проведення експертизи проекту такого рішення Державною регуляторною службою України, чим порушено порядок його прийняття. Зазначені обставини, на думку апелянта, не враховано судом першої інстанції та помилково до спірних відносин застосовано положення Податкового кодексу України, а не ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).
Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2021 відповідачем здійснено повідомлення про оприлюднення проекту рішення Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області «Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів на 2022 рік».
У повідомленні вказано, що на виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, виконавчий комітет Щиборівської сільської ради повідомляє про оприлюднення проекту рішення «Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів на 2022 рік». Зауваження та пропозиції будуть прийматись в письмовому вигляді від громадян, суб'єктів господарювання, їх об'єднань протягом місяця (до 25 червня 2021 року) за вказаними у повідомленні поштовою адресою або електронною поштою.
Також вказано, що з проектом рішення та аналізом регуляторного впливу можна ознайомитись на інформаційному стенді в приміщенні сільської ради та на офіційному сайті за посиланням.
Отже, 25.05.2021 відповідачем оприлюднено:
- проект рішення сьомої сесії сільської ради восьмого скликання «Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів», яке набирає чинності з 01.01.2022;
- аналіз регуляторного впливу проекту рішення Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області «Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів на 2022 рік».
У таблиці «Аналізи втрат до місцевого бюджету» (розділ І Аналізу) вказано, що у разі прийняття рішення про місцеві податки та збори на 2022 рік очікуваний обсяг надходжень від плати за землю (ставки земельного податку) від 0,1 % - до 1,5% - в сумі 3758,3 тис. грн. Дана сума ідентична сумі очікуваного обсягу надходжень у разі прийняття рішення в 2022 році згідно таблиці «Прогнозні показники результативності» Розділу VIII Аналізу, як один із показників результативності дії регуляторного акта.
При цьому, у проекті рішення «Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів», зокрема, для земель водного фонду за цільовим призначенням «для рибогосподарських потреб» (код 10.07) для земельних ділянок, що перебувають в користуванні юридичних осіб і знаходяться за межами населених пунктів, зазначено ставку 5 % нормативної грошової оцінки.
29 червня 2021 року Щиборівською сільською радою (сьома сесія восьмого скликання) прийнято Рішення №1 «Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів» від 29 червня 2021 року.
Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Рішення №1 затверджено Положення про плату за землю на території Щиборівської сільської ради (додаток 3 Рішення №1). Рішення №1 вступає в силу 01.01.2022.
Відповідно до п.5 Положення ставка земельного податку справляється у розмірі згідно додатку за земельні ділянки до даного Положення.
Додатком 1 Положення затверджено ставки земельного податку, відповідно до яких, зокрема, ставка земельного податку для земель водного фонду, за цільовим призначенням «для рибогосподарський потреб» (код цільового призначення 10.07) встановлено у розмірі 5 відсотків нормативної грошової оцінки для юридичних осіб, за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативно грошову оцінку яких не проведено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням сільської ради та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з п. 24 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до ст.6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право, зокрема:
- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;
- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Відповідно до статті 9 вказаного Закону кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Статтею 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Згідно з ч. 1 статті 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. При представленні на пленарному засіданні сесії ради проекту регуляторного акта голова відповідальної постійної комісії доповідає висновки цієї постійної комісії про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону, а також пропозиції уповноваженого органу разом з рішенням постійної комісії щодо їх врахування.
Відповідно до статті 36 вказаного Закону регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу або проект регуляторного акта не був оприлюднений.
Судом першої інстанції встановлено, що аналіз регуляторного впливу проекту рішення про встановлення податків і зборів на 2022 рік з проектом такого рішення відповідач оприлюднив у встановленому законом порядку.
Будь-яких зауважень та пропозицій щодо аналізу регуляторного впливу позивачем до відповідача не подавалось.
Отже, обставин, передбачених у ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", за наявності яких регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, в даних спірних правовідносинах не встановлено.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що спірні правовідносини у справі охоплюються сферою дії Податкового кодексу України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.12.3, пп. 12.3.1, 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктами 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Стаття 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV) визначає, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (абз. 2 цієї статті).
Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 1160-IV регуляторний акт - це:
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
Стаття 3 Закону № 1160-IV визначає, що дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що оскаржуване рішення сільської ради за своєю сутністю, юридичною природою і предметом регулювання є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування. При цьому, приналежність спірного рішення міської ради про встановлення місцевих податків та зборів до нормативно-правових актів з питань оподаткування місцевими податками та зборами прямо передбачена пп. 12.5 п. 12 ст. 12 ПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом оскаржуваного рішення міської ради воно виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів ПК України, закріплених у його ст. 12, визначає елементи податку, зокрема, об'єкт оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Встановлення ставок місцевих податків та зборів є законодавчо закріпленим у ПК України обов'язком відповідної ради, яка згідно із ст. 76 Закону № 280/97-ВР несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України.
У будь-якому разі, незалежно від виконання відповідною радою свого обов'язку щодо прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, правовідносини стосовно їх справляння та порядку адміністрування не залишаються неврегульованими і регламентуються відповідними положеннями ПК України, які можуть бути змінені лише шляхом внесення законодавцем змін до цього Кодексу й застосовуються безпосередньо та без здійснення аналізу їх регуляторного впливу.
Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з наведеного у ст. 1 Закону № 1160-IV визначення регуляторного акту, останній має свої власні, специфічні й притаманні лише йому ознаки, зокрема, такий акт або його окремі положення спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання шляхом встановлення, зміни чи скасування норм права саме у цих правовідносинах
Спірні правовідносини у цій справі охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів п. 1.1 ст. 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
При цьому згідно зі ст. 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Колегія суддів враховує, що до складу податкового законодавства України віднесено й рішення, зокрема, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, як це визначено п. 3.1 ст. 3 ПК України, однак зауважує, що у будь-якому випадку такі рішення повинні бути прийняті за правилами, встановленими цим Кодексом і це прямо передбачено вказаною вище нормою.
Такі рішення органів місцевого самоврядування визначені законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (п. 12.5 ст. 12 ПК України) і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як ПК України, так і Закон № 1160-IV.
При цьому бланкетних або відсильних норм права, які б встановлювали обов'язок застосування у податкових правовідносинах спеціальних правових процедур, передбачених Законом № 1160-IV, Податковий кодекс не містить.
Зі змісту спірного рішення встановлено, що ним визначено ставки земельного податку для земель водного фонду, що свідчить про те, що таке рішення прийнято з метою упорядкування податкових відносин і виконує функцію наповнення місцевого бюджету, а тому не врегульовує жодних господарсько-виробничих, організаційно-господарських та/або внутрішньогосподарських відносин за участю позивача у розумінні ст. 3 Господарського кодексу України, а отже господарських відносин загалом.
З урахуванням зазначеного вище, судом першої інстанції відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України обгрунтовано враховано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати КАС від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи та дійшов правильного висновоу про відмову в задоволенні позову.
Водночас, доводи апелянта про те, що в аналізі регуляторного впливу не вказані конкретні відсоткові ставки податку, проте в оприлюдненому проекті рішення розмір ставки земельного податку, який цікавить позивача, визначений у 5%, не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, ставка земельного податку в розмірі 5% нормативної грошової оцінки на земельні ділянки за межами населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, відповідає положенням ст.277 ПК України.
Посилання апелянта на листи Державної регуляторної служби України (згідно яких саме ДРС вправі висловлювати позицію щодо віднесення акта чи іншого документа до категорії регуляторного акту) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не є нормативно-правовими актами, а мають лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм, які пілягають застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 14 липня 2022 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.