Провадження № 22-ц/803/4264/22 Справа № 185/10863/19 Головуючий у першій інстанції: Болдирєва У.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
05 липня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
при секретарі Сахарову Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона займає посаду голови правління ОСББ «Іскровська 24». Відповідач на загальних зборах у присутності мешканців будинку висловлював на її адресу образливі слова, такі як «бере откати», «ворує», «аферистка», «воровка». Крім того, відповідач відвідував квартири деяких мешканців будинку, де розповідав, що вона всіх обкрадає і її треба усунути з посади голови ОСББ. ОСОБА_1 вважає, що діями відповідача серед мешканців будинку розповсюджена стосовно неї неправдива інформація, чим порушені її немайнові права. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію: « ОСОБА_1 воровка, аферистка», яку розповсюджував відповідач 06 жовтня 2019 року на загальних зборах співвласників ОСББ «Іскровська 24» (протокол №8), які відбувалися на прибудинковій території другого під'їзду будинку АДРЕСА_1 , а також серед мешканців будинку АДРЕСА_1 , про що 20 жовтня 2019 року складений акт комісією ОСББ «Іскровська 24»; зобов'язати відповідача спростувати поширену відносно неї недостовірну інформацію « ОСОБА_1 воровка, аферистка» шляхом озвучення відповідачем на найближчих зборах ОСББ «Іскровська 24», які відбудуться за адресою АДРЕСА_1 на прибудинковій території після набрання законної сили рішенням суду у даній справі наступного тексту спростування: « ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме про те, що вона є воровкою, аферисткою».
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з неї на користь відповідача судових витрат в розмірі 6000,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.
За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
До матеріалів справи на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано копію договору про надання юридичних послуг від 04.03.2020 року, укладеного з адвокатом Савченком С.А. (а.с. 78 т.1); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Савченка С.А. №2242 від 24.01.2011 року (а.с. 80 т.1); ордер на надання правової допомоги серії ДП №1130/013 від 18.05.2020 року (а.с. 81 т.1); копію квитанції до прибуткового касового ордера від 04.03.2020 року про сплату адвокату Савченку С.А. 5000,00 грн. (а.с. 79 т.1); копію квитанції до прибуткового касового ордера від 04.12.2020 року про сплату адвокату Савченку С.А. 1000,00 грн. (а.с. 220 т.1); акт приймання-передачі виконаних робіт щодо надання юридичних послуг від 19.03.2021 року, погоджений між відповідачем та адвокатом Савченком С.А. (а.с. 4 т.2); розрахунок наданих адвокатських послуг від 19.03.2021 року (а.с. 5 т.2).
Згідно змісту розрахунку наданих адвокатських послуг від 19.03.2021 року, адвокатські послуги згідно договору від 04.03.2020 року були виконані наступним чином: участь адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції 18.05.2020 року, 08.07.2020 року, 09.10.2020 року, 24.11.2020 року, 03.02.2021 року (3000,00 грн.); ознайомлення адвоката з матеріалами справи; подання клопотання про витребування доказів 16.03.2020 року, подання заяви про відвід складу суду 20.05.2020 року, подання клопотання про витребування доказів 24.06.2020 року, подання клопотання про долучення документів до матеріалів справи 09.07.2020 року, виконання адвокатського запису 09.10.2020 року, подання відзиву на позовну заяву 13.10.2020 року; подання клопотання про витребування доказів 30.10.2020 року, подання заяви про відвід складу суду 24.11.2020 року, складання додаткової угоди до договору про надання юридичних послуг від 04.03.2020 року, подання клопотання про витребування доказів 05.01.2021 року, подання клопотання про долучення документів 05.01.2021 року, подання відзиву на позов (письмові пояснення) 05.01.2021 року (а.с. 5 т.2).
Однак, матеріалами справи не підтверджується ознайомлення адвоката Савченка С.А. 04.03.2020 року з матеріалами справи, відповідна заява та розписка представника відповідачу у справі відсутні. Крім того, складання адвокатом додаткової угоди до договору про надання юридичних послуг від 04.03.2020 року не є самостійною послугою з надання професійної правничої допомоги.
Отже, при визначенні розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням наданого відповідачем розрахунку наданих адвокатських послуг, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Савченком С.А. у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи, на загальну суму 5333,33 грн. (6000,00 грн. / 18 пунктів наданих послуг згідно розрахунку х 16 документально підтверджених пунктів наданих послуг).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечувала щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, зокрема, про неспівмірність наданих послуг зі складністю справи.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги неподання відповідачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (із зазначенням витраченого часу на кожну надану послугу та погодинної вартості таких послуг), колегія дійшла висновку, що понесені ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5333,33 грн. не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягають зменшенню та стягненню на користь відповідача у розмірі 5000,00 грн.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішенні підлягає зміні в оскаржуваній частині в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судових витрат з 6000,00 грн. на 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Разом з тим, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем надано копію додаткової угоди до договору про надання юридичних послуг від 09.05.2022 року, у пункті 3.1 якої погоджено, що замовник виплачує виконавцю суму в розмірі за домовленістю 2000,00 грн. в якості доплати в зв'язку зі збільшенням обсягу правової допомоги по цивільній справі. Також суду апеляційної інстанції представлено розрахунок наданих адвокатських послуг від 09.05.2022 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера від 09.05.2022 року про сплату адвокату Савченку С.А. 2000,00 грн., копію акту приймання-передачі виконаних робіт щодо надання юридичних послуг від 15.06.2022 року.
Згідно змісту розрахунку наданих адвокатських послуг від 09.05.2022 року, адвокатські послуги згідно додаткової угоди від 09.05.2022 року в Дніпровському апеляційному суді по справі були виконані наступним чином: складання відзиву на апеляційну скаргу - 1000,00 грн., участь в судовому засіданні - передоплата 1000,00 грн., а всього 2000,00 грн.
У вказаному вище розрахунку також відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням витраченого часу на кожну надану послугу та погодинної вартості таких послуг.
Матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Савченком С.А. зазначених вище послуг, а саме до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також вказаний адвокат приймав участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції 05.07.2022 року.
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги заперечення сторони позивача про неспівмірність наданих послуг зі складністю справи; враховуючи, що в суді апеляційної інстанції згідно змісту апеляційної скарги, переглядається рішення суду першої інстанції лише в частині розподілу судових витрат на правничу правову допомогу, тобто є справою незначної складності, колегія дійшла висновку, що понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2000,00 грн. не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягають зменшенню та стягненню на користь відповідача у розмірі 800,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині частині стягнення з позивачки на користь відповідача судових витрат в розмірі 6000,00 грн.
Тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, - не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в оскаржуваній частині.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року в оскаржуваній частині в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат - змінити з 6000,00 грн. на 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова