Провадження № 22-ц/803/3288/22 Справа № 189/68/20 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.
15 червня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,
при секретарі Сахарову Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини,-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він та відповідачка проживали без реєстрації шлюбу з 2010 року по лютий 2014 року за адресою проживання позивача, а саме АДРЕСА_1 . За час спільного проживання у позивача та відповідачки народився син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03 січня 2014 року в результаті сварки відповідачка завдала позивачеві тілесні ушкодження, у зв'язку з чим останній був вимушений звернутися до лікарні за медичною допомогою. Після лікування ОСОБА_1 повернувся додому до сім'ї. А вже в середині лютого 2014 року відповідачка забрала їхню спільну дитину та разом з речами виїхала у невідомому напрямку. Через деякий час позивачу стало відомо, що відповідачка разом з їхнім малолітнім сином проживає по АДРЕСА_1 . До весни 2016 року позивач інколи мав можливість бачитись з дитиною, так як відповідачка постійно чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Наприкінці весни 2016 року відповідачка сама виїхала з Покровського району, в результаті пошуків позивач знайшов сина і він проживав з ним до 04.03.2017 року. Позивач зазначає, що 04.03.2017 року відповідачка приїхала до нього та попросила взяти в нього сина на два дні, щоб з ним побути, оскільки вона збиралася їхати на заробітки. Але через два дні вона не повернула сина та зникла з ним у невідомому напрямку. ОСОБА_1 неодноразово намагався дізнатися, де відповідачка перебуває з їх спільним сином в телефонних розмовах, але на такі запитання остання не відповідала. Останнього разу, при спілкуванні з сином по телефону позивач запитав у нього чи його ніхто не кривдить, син відповів що кривдять, після чого відповідачка забрала в сина телефон і більше ОСОБА_1 з сином до цього часу не спілкуються, оскільки відповідачка не відповідає на дзвінки. На даний час, як вбачається з листа Покровської селищної ради від 26.12.2019 року, відповідачка з малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_2 . На телефонні дзвінки не відповідає. Позивач також зазначає, що в 2016 році він звертався до органу опіки та піклування Покровської селищної ради, де було прийнято рішення та встановлено дні побачення з дитиною, проте відповідачка не бажає виконувати дане рішення та чинить позивачу всілякі перешкоди у спілкуванні з сином. Тому позивач, згідно уточнених позовних вимог, просив зобов'язати ОСОБА_2 надавати можливість позивачу спілкуватися з метою виховання з неповнолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період шкільних канікул, у розмірі 75% із загальної кількості днів на канікулах, з правом постійного перебування дитини з батьком та без присутності матері дитини та сторонніх осіб, за адресою по АДРЕСА_1 (а с. 140).
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, арішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , та його представника ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.03.2013 року Відділом ДРАЦС Покровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 8).
На час подання позову та розгляду справи сторони проживають окремо, позивач - у Дніпропетровській області, а відповідачка фактично мешкає у м. Івано-Франківськ; дитина живе з матір”ю. Сторони не досягли згоди щодо графіку зустрічей позивача із сином. Дані факти визнані позивачем та відповідачкою і підтверджуються письмовими матеріалами справи.
Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов від 22 травня 2019 року та від 24 січня 2020 року ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_3 з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та співмешканцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Житлово-побутові умови добрі, у дитини є окрема кімната, місця для сну, відпочинку, наявні дитячі речі та іграшки (а.с. 20 т.1).
Згідно з довідкою від 04 березня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем Івано-Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3.
За результатами психодіагностичного дослідження, проведеного 10 лютого 2020 року психологом ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у дитини гарний емоційний і психологічний стан, хлопчик достатньо товариський, любить фантазувати. Для дитини в сім'ї створена сприятлива обстановка. У хлопчика сформована емоційна прив'язаність до матері. Остання піклується про нього, прагне задовольнити його потреби, допомагає долати труднощі і невдачі. Дитина позитивно ставиться до матері ОСОБА_2 . Також виявлено, що хлопчик фактично не сприймає ОСОБА_1 (свого біологічного батька), як тата, ймовірно через відсутність спілкування з ним і уваги з його боку.
Відповідно до Комплексної психологічної характеристики від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у комфортному стані, діагностується нормальна адаптація до умов навколишнього середовища. Головним членом сім'ї ОСОБА_6 вважає цивільного чоловіка матерії, якого вважає рідним батьком та називає татом. Біологічний батько для дитини є менш емоційно привабливим, можливо, між ними склалися конфліктні відносини або ж дитина не знайома з ним (а.с. 108-110 т.1).
Результати психологічного обстеження учня 2-А класу ліцею № 3 Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 свідчать про гармонійні відносини дитини з мамою, адекватну ієрархію стосунків у сім'ї, доброзичливі взаємовідносини з вітчимом ОСОБА_7 , його вплив є відчутним у житті хлопчика, з бабусею ОСОБА_8 та дідусем ОСОБА_9 (батьками вітчима). У ОСОБА_6 тісний емоційний зв'язок та позитивне ставлення до мами ( ОСОБА_2 ), котра є для нього авторитетною особою, до неї він звертається за допомогою, порадою та підтримкою. Біологічний батько хлопчика ( ОСОБА_1 ) не є для нього авторитетною особою, згадка про нього та наявність емоційного зв'язку з ним відсутні (а.с. 212 т.1).
Висновком виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, складеного на виконання рішення від 19.11.2020 року №1209, про встановлення порядку участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет вважає за можливе встановити наступний порядок участі батька у вихованні сина: перші та треті вихідні місяця за взаємною згодою батьків (а.с. 206, 207-210 т.1).
Орган опіки та піклування Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області у своєму висновку від 04.09.2020 року вважає можливим перебування малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час учнівських канікул із батьком ОСОБА_1 , за умови домовленості між батьками та бажання самого малолітнього ОСОБА_1 (а.с. 162 т.1).
Згідно копії психолого-педагогічної характеристики учня 2-А класу ліцею №3 Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 навчається в 2-А класі ліцею №3; дитина відвідує ліцей з 2019 року; хлопчик впевнений у собі, комунікабельний, має хороший рівень самооцінки, прагне до самовираження; Володя доброзичливо ставиться до класного керівника та однокласників, активний у спілкуванні з ними, товариський. У дитини позитивне ставлення до школи, поведінка в дитячому колективі неконфліктна, хлопець має друзів у класі; до дорослих Володя ставиться з повагою, на уроках слухняний. У нього хороші пам'ять, увага, логічне мислення, а також добре розвинена уява; фізичний розвиток дитини відповідає віку (а.с. 193 т.1).
Місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою по АДРЕСА_1 з 06.12.2013 року, що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання №378 від 23.01.2020 року, виданої виконавчим комітетом Покровської селищної ради (а.с. 60 т.1).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеного 03.02.2020 року депутатом селищної ради та сусідами за адресою по АДРЕСА_1 , позивач проживає за вказаною адресою разом з матір'ю ОСОБА_11 ; позивач працює головою фермерського господарства; сім'я матеріально забезпечена; в будинку тепло, затишно, є все необхідне; в будинку є чотири кімнати, кухня, ванна; будинок газифікований, є водопровід; нарікань від сусідів та товаришів не має, живуть дружно (а.с. 61 т.1).
Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 150 СК України, яка передбачає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст.153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, цією нормою права закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини та його право на особисте спілкування з дитиною, при цьому той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення, таке рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод і суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Виходячи з інтересів дитини, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; розглядаючи справу в межах позовних вимог; враховуючи вік дитини, відсутність у дитини хронічних захворювань; враховуючи позитивні особистісні характеристики позивача, наявність у нього постійного місця проживання; встановивши, що позивач та відповідачка (з дитиною) проживають у різних населених пунктах (позивач у Дніпропетровській області, а відповідачка із сином фактично мешкають у м. Івано-Франківську), відстань між якими є суттєвою, що ускладнює щотижневі зустрічі батька із сином; враховуючи відсутність домовленості сторін щодо надання позивачу можливості спілкуватись із сином та приймати участь у його вихованні; приймаючи до уваги невстановлення судом обставин, що свідчили б про необхідність постійної присутності матері під час спілкування дитини з батьком, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення спілкування та перебування батька з сином, без присутності матері ОСОБА_2 , у період зимових шкільних канікул тривалістю 5 днів, у період весняних шкільних канікул тривалістю 5 днів, у період осінніх шкільних канікул тривалістю 5 днів та у період літніх шкільних канікул тривалістю 15 днів:
-до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 років у межах населеного пункту за місцем проживання дитини;
-після досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 років у межах території України, з можливістю перебування за місцем проживання батька.
Колегія звертає увагу, що при визначенні способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 , судом враховано вік дитини (повних 9 років, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), факт тривалого неспілкування батька із сином, у зв'язку з чим, до досягнення дитиною 10 років, їх спілкування та спільне перебування повинно відбуватись у населеному пункті за місцем проживання дитини.
Приймаючи до уваги значну відстань між місцем проживання батька та місцем проживання дитини (від міста Покровське Дніпропетровської області до м. Івано-Франківська, згідно картографічних даних Ка?рти Ґуґл, становить понад 1100 км. автомобільними шляхами), встановлення більшої кількості зустрічей з батьком не відповідатиме інтересам малолітнього, оскільки спричинить надмірне порушення звичного для дитини ритму життя, графіку навчання.
Згідно пояснень позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, він усвідомлює свій обов'язок забезпечити особистий супровід сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час кожної зустрічі з ним без присутності матері, між місцем постійного проживання дитини та місцем проживання батька.
Місцевий суд неправомірно відмовив позивачу у задоволенні позову; таке рішення суперечить інтересам дитини, позбавляє хлопчика можливості спілкування з рідним батьком, відчувати любов та турботу батька. Крім того, оскаржуваним рішенням суттєво порушені права позивача на участь у виховані сина.
Посилання відповідачки на недоцільність зустрічей дитини з батьком, твердження відповідачки про неможливість спілкування дитини з позивачем без її (відповідачки) особистої присутності - є необгрунтованими та недоведеними. Колегія звертає увагу, що між сторонами склались вкрай неприязні стосунки, що викликатиме психологічну напруженість під час зустрічей батька із сином, у разі присутності матері.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини - задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у вихованні сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення спілкування та перебування батька з сином, без присутності матері ОСОБА_2 , у період зимових канікул тривалістю 5 днів, у період весняних канікул тривалістю 5 днів, у період осінніх канікул тривалістю 5 днів та у період літніх канікул тривалістю 15 днів:
-до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 років у межах населеного пункту за місцем проживання дитини;
-після досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 років у межах території України, з можливістю перебування за місцем проживання батька.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова