Справа № 953/11773/21
н/п 2-а/953/25/22
12 липня 2022 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Лях М.Ю.,
за участю секретаря судових засідання - Мельник С.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Юрченка Павла Сергійовича, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
18.06.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до інспектора роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Юрченка Павла Сергійовича (далі - відповідач-1) в якому просить суд скасувати постанову серії ЕАН № 4330109 від 10.06.2021.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилався на те, що постанова серії ЕАН № 4330109 від 10.06.2021, складено відносно нього за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є необґрунтованою та незаконною оскільки вимірювання швидкості руху автомобілів, здійснюються працівниками патрульної поліції з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM, зареєстрований у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12, вилучений з державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1362 від МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012.
Крім того, вважає, що лазерний вимірювач швидкості руху автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM не міг зафіксувати швидкість саме його автомобіля, оскільки він рухався у потоці транспортних засобів.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.08.2021 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі № 953/11773/21; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; залучено до участі у справі № 953/11773/21 у якості співвідповідача - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2); встановлено відповідачам п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву; роз'яснено, що у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами; витребувано у відповідачів усі наявні докази, що стосуються обставин викладених у позовній заяві.
За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до довідки, наявної в матеріалах справи, відповідачі отримали копію позовної заяви з доданими до неї документами та ухвалу про відкриття провадження, відзив не подали.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе розглянути справу.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4330109 від 10.06.2021, винесеної інспектором роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Юрченко Павлом Сергійовичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Склад адміністративного правопорушення полягав в тому, що 10.06.2021 року о 05 год. 19 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по пр. Московський, буд. 251/21 у м. Харкові зі швидкістю 75 км/год., перевищивши встановлену швидкість на 25 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР.
Крім того, в оскаржуваній постанові вказано серійний номер, а також назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля - «TruCAM», серійний номер НОМЕР_2 .
Як видно зі змісту адміністративного позову, основними доводами позивача фактично є неправомірність використання відповідачем лазерного вимірювача швидкості руху «TruCAM», серійний номер ТС0000464 та, як наслідок, відсутність доказів того, що він, 10.06.2021 року о 05 год. 19 хв., керуючи транспортним засобом «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по пр. Московський, буд. 251/21 у м. Харкові зі швидкістю 75 км/год., перевищивши встановлену швидкість на 25 км/год., порушивши п. 12.4 ПДР.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху (далі - ПДР).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції та Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом тощо.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9. ПДР).
Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями статті 213 КУпАП унормовано, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
За змістом статті 31 Закону "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення зафіксоване лазерним вимірювачем «TruCAM», серійний номер ТС0000464.
При цьому, позивач вважає, що використання працівниками поліції лазерного вимірювача «TruCAM», серійний номер ТС0000464, вчиняється без жодних законних підстав, оскільки він був зареєстрований у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12 та вилучений з державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1362 від МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012.
Проте, суд не може погодитись з даними доводами позивача з огляду на наступне.
Так загально відомо, що лазерний вимірювач швидкості «LTI 20/20 TruСАМ» отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний «LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 пристрій «LTI 20/20 TruCam» був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Суд зауважує, що така процедура як сертифікація взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 308/13174/21, Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 592/11136/21, П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року у справі № 496/2018/21.
Крім того, суд не погоджується з доводами позивача, що лазерний вимірювач «TruCAM», серійний номер ТС0000464, не міг зафіксувати швидкість саме його автомобіля, оскільки він рухався у потоці транспортних засобів, враховуючи наступне.
Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 р. № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 р. № 193 (далі - Порядок № 193).
Відповідно до п. п. 1, 2 розд. ІІ Порядку № 193, повірка ЗВТ (засобу вимірювальної техніки) проводиться: науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів; науковими метрологічними центрами, державними підприємствами, які належать до сфери управління Мінекономрозвитку та провадять метрологічну діяльність, та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки ЗВТ (далі - виконавці). Повірку ЗВТ проводить персонал виконавців, який відповідає вимогам, установленим у Критеріях, яким повинні відповідати наукові метрологічні центри, державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та провадять метрологічну діяльність, та повірочні лабораторії, які уповноважуються або уповноважені на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, затверджених наказом Мінекономрозвитку від 23.09.2015 р. № 1192, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.2015 р. за № 1213/27658.
Також суд зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до Інструкції виробника Laser Technology Іnс, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 передбачає можливість використання цього приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні. Тобто, поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху.
Згідно з п.п. 3.3 Методичних рекомендацій щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, з відстані у 350-450 м виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу, Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео.
Якщо позначка буде стабільно утримуватись на цільовому транспортному засобі не менше ніж 0,3 с, то прилад здійснить вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчитиме характерний звук високого тону в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу буде показано числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху необхідно прицілом супроводжувати цільовий транспортний засіб, не відпускаючи спускового гачка до встановленої відстані (70 м.) на якій прилад здійснить фотографування транспортного засобу порушника. Про це свідчитиме повторний звук високого тону. Після цього поліцейський може відпустити спусковий гачок та вживати заходи до зупинки порушника.
З наведеного вбачається, що швидкість автомобіля фіксується під час руху, та в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів автоматично фіксується приладом, про що свідчать відповідні сигнали і подальше можливе зменшення такої швидкості чи її збільшення, на доведеність факту вчинення цього правопорушення не впливає.
Наведені вище обставини спростовують доводи сторони позивача про наявність у нього сумнівів щодо законності використання засобу вимірювання швидкості "TruCam LTІ 20/20".
Також суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві, згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, в даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122КУпАП, є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що позивачем порушені вимоги п. 12.4 ПДР, відповідачами всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України надано не було.
При цьому, суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка надана позивачем, суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а.
Будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідачами в порушення вимог ст. 77 КАС України до суду не надано.
Отже, відповідачами не виконано обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення (постанови).
Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 524/6159/16-а.
Крім того, згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачі всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надали жодних належних і допустимих у розумінні ст. 72 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Доводи позивача про те, що відповідач-1 не мав підстав для його зупинки суд до уваги не приймає, оскільки як зазначалась вище, відповідач-1 мав інформацію, яка свідчила про причетність позивача до скоєння адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАН № 4330109 від 10.06.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП складену інспектором роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Юрченко Павлом Сергійовичем
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
Інспектор роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Юрченко Павло Сергійович (м. Харків, вул. Шевченка, буд. 316А).
Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції (м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315А).
Суддя