Справа № 120/3132/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
13 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради до Департаменту моніторингу закупівель Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку,
Департамент комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту моніторингу закупівель Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку № UA-М-2021-12-07-000014 від 28.12.2021 про результат моніторингу процедури закупівлі, ідентифікатор закупівлі: UA-2021-09-10-005479-b ("Реконструкція вул. Батозької (від просп. Коцюбинського до вул. Академіка Янгеля) в м. Вінниці (ДК 021:2015:45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь").
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року позовну заяву позивача повернуто на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2022 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради до Департаменту моніторингу закупівель Державної аудиторської служби України (далі також відповідач, орган державного фінансового контролю) про визнання протиправним та скасування висновку № UA-М-2021-12-07-000014 від 28.12.2021 про результат моніторингу процедури закупівлі, ідентифікатор закупівлі: UA-2021-09-10-005479-b ("Реконструкція вул. Батозької (від просп. Коцюбинського до вул. Академіка Янгеля) в м. Вінниці (ДК 021:2015:45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь").
Ухвалою суду від 06.04.2022 зазначену позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з недотриманням позивачем вимог пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України щодо додаткового обґрунтування змісту позовних вимог по відношенню до тих обставин, які є предметом даного позову; ненадання до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, що є порушенням частини 3 статті 161 КАС України; а також недотриманні частини 6 статті 161 КАС України, що полягає у неподанні позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На виконання вимог суду від позивача 25.04.2022 надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній навів додаткове обґрунтування позовних вимог, надав суду доказ сплати судового збору у встановленому законом розмірі, а також подав окрему письмову заяву про поновлення строку звернення до суду.
Повертаючи позовну заяву Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що наведені представником позивача у своїй заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не можуть вважатися поважними, адже вони не є такими, що виникли об'єктивно і незалежно від волі особи, яка пропустила строк, і крім того, ці обставини не підтверджені належними доказами.
Таким чином, суд першої інстанції вважає, що позивач звернувся до суду з даними вимогами поза межами строку звернення до суду, встановленого ч.4 ст. 122 КАС України, однак належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, останнім не надано, а обставини викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не можуть бути достатніми та визнані поважними.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом унормовано також пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу.
Відповідно до ст.8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Приписи вищенаведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у частині першій статті 44 КАС України, якою регламентовано, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання строку встановленого законом для подання адміністративного позову.
Отже, позивач, який наділений однаковим обсягом процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення до суду, повинно було забезпечити неухильне і своєчасне виконання цих обов'язків та вимог закону.
За правилами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У той же час частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є висновок відповідача за результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-09-10-005479-b від 28.12.2021, який оприлюднений на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель - 28.12.2021.
Спеціальний строк звернення до суду у справах вказаної категорії встановлений Законом України "Про публічні закупівлі.
Зокрема, відповідно до частини 10 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.
Таким чином, оскільки оскаржуваний висновок було оприлюднено в електронній системі закупівель 28.12.2021, тому кінцевим строком на оскарження такого висновку було 13.01.2022. У той же час із відповідним позовом до суду позивач звернувся лише 01.04.2022, тобто із значним пропуском спеціального строку на оскарження, визначеного ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, позивач посилається на те, що 30.12.2022 ним у порядку, визначеному частиною 8 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі", були подані заперечення та пояснення до висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, однак станом на момент подання цього позову до суду відповідач жодної відповіді на такі заперечення не надав, що створило для нього ситуацію правової невизначеності.
В обгрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду, позивач зазначив, що в Департаменті комунального господарств та благоустрою Вінницької міської ради посада юриста за штатним розписом відсутня, що позбавило можливості реалізації права вчасно звернутися до суду та належним чином підготувати позовну заяву.
Окрім того позивач наголошує, що після оприлюднення оскаржуваного висновку в електронній системі закупівель 28.12.2021, він скористався правом регламентованим частиною восьмою статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» та 30.12.2021 подав заперечення на висновок. Проте відповідач ні відповіді ні пояснень щодо його заперечень не надав, що для нього створило ситуацію правової невизначеності.
Додатково позивач вказав, що починаючи 5:30 24 лютого 2022 року на всій території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, було запроваджено воєнний стан, що само по собі є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
За наведених вище обставин позивач вважає, що пропуск визначеного законом 10-ти денного строку звернення до суду відбувся за наявності поважних причин.
Даючи правову оцінку поважності підстав для поновлення строку звернення позивача до суду з даною позовною заявою, колегія суддів зважує на наступне.
Частиною восьмою статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" дійсно передбачено, що замовник має право протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення висновку одноразово звернутися до органу державного фінансового контролю за роз'ясненням змісту висновку та його зобов'язань, визначених у висновку.
Протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.
У той же час за частиною дев'ятою цієї ж норми Закону України "Про публічні закупівлі" у разі підтвердження органом державного фінансового контролю факту усунення замовником порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, про що цей орган зазначає в електронній системі закупівель протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення замовником відповідної інформації в електронній системі закупівель, службова (посадова) особа замовника та/або уповноважена особа замовника не притягається до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері закупівель з порушень, що були усунуті замовником відповідно до висновку.
Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, аналіз положень статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» вказує на те, що, по перше, вони регламентують саме право, а не обов'язок, звернутися до органу державного фінансового контролю за роз'ясненням змісту висновку та його зобов'язань, чи заперечень до висновку, а не щодо його скасування, як окремої процедури досудового порядку вирішення спору. А по друге, орган державного фінансового контролю лише у випадку підтвердження факту усунення замовником порушень, викладених у висновку, має обов'язок протягом п'яти робочих днів зазначити про це в електронній системі закупівель. В інших випадках жодної інформації щодо розгляду заперечень на висновок в електронній системі закупівель не відображається.
30.12.2021 року позивач подав заперечення на висновок про результати моніторингу процедури закупівель 30.12.2021. Відповідно, відсутність протягом п'яти робочих днів в електронній системі закупівель інформації від органу фінансового контролю свідчить про те, що жодні порушення замовником усунуті не були і його зобов'язання щодо усунення виявлених порушень за таким висновком продовжують існувати.
В силу частин 8 та 10 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення висновку одноразово звернутися до органу державного фінансового контролю за роз'ясненням змісту висновку та його зобов'язань, визначених у висновку.
Протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.
У разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює скороченні строки: 3 робочі дні дня звернення за роз'ясненнями, 5 робочий днів для подання заперечень і 10 робочих днів для звернення до суду. І всі ці строки відраховуються від дати оприлюднення висновку, а отже не є взаємопов'язаними один відносно одного.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подання позивачем 30.12.2021 заперечень на висновок від 28.12.2021 про результат моніторингу процедур закупівлі, жодним чином не обмежувало та не створювало для нього дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду протягом 10 робочих днів з дня оприлюднення такого висновку. А відтак викладені у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду дані підстави неможливо розцінювати як такі, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що неотримання ним відповіді від Державної аудиторської служби України на його заперечення зумовило правову невизначеність у спірній ситуації, оскільки визначена Законом України "Про публічні закупівлі" процедура оскарження до суду висновку про результат моніторингу процедури закупівлі є абсолютно чіткою та зрозумілою і не передбачає будь-якого іншого тлумачення, яке б могло створювати перепони в реалізації права замовника на звернення до суду у визначений строк.
Водночас, юридична необізнаність чи невірне трактування норми права, як і неврегульованість певного правового питання, для позивача не може вважатися поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду.
З приводу твердження позивача про на те, що в Департаменті комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради відсутня посада юриста, що позбавило позивача можливості вчасно підготувати позовну заяву та звернутися до суду, то суд зазначає, що наявність в органі державної влади чи органі місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень) юриста за посадою не є підставою недотримання такою особою положень діючого законодавства, в тому числі і щодо строків звернення до суду.
Більше того, з матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем в межах спірних правовідносин проводилися об'ємні тендерні закупівлі, організацію яких здійснювала відповідна тендерна комісія, яка безумовно складалася з фахівців, обізнаних із положеннями діючого законодавства в сфері публічних закупівель, та які мали розуміння щодо порядку та процедури оскарження рішень та дій органу державного фінансового контролю. Тому, навіть за відсутності юриста за штатною посадою, позивач не був позбавлений об'єктивної можливості звернутися до суду з позовом у визначений законом строк.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки позивач, у визначений строк не виконав вимоги суду та не навів інші підстави для поновлення строку звернення з позовною заявою, суд першої інстанції обгрунтовано застосував норми пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України та повернув позовну заяву позивачу.
Відповідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст. 2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.