Справа № 640/7924/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
13 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного концерну «Укроборонпром» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Державного концерну «Укроборонпром» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку,-
Державний концерн «Укроборонпром» звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2019-12-19-001831-а від 19 березня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що позивач відповідає одній з ознак, що ставляться до замовника, та здійснює діяльність в окремих сферах господарювання відповідно до норм Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що в ході проведення процедури моніторингу встановлено, що позивач оголосив закупівлю, вартість якої перевищує межі установлені в абзаці 3 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII, без застосування однієї з визначених статтею 12 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII процедур, чим порушив вимоги частини 7 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що підприємства Концерну не зобов'язані в обов'язковому порядку укладати договір з переможцем конкурсу та прийняття відповідного рішення залишається безпосередньо за самими підприємствами, тобто за результатами процедури обрання постачальника безпосередньо ДК «Укроборонпром» не купуватиме товари, роботи та послуги і, відповідно, не укладатиме договір закупівлі, а тому не виступає у даному випадку в якості замовника у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі»
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її скасування та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу Державної аудиторської служби України від 02 березня 2020 року №53 «Про початок моніторингу процедур закупівель» розпочато процедуру моніторингу закупівлі UA-2019-12-19-001831-а відповідно до частини 2 статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.
За наслідками проведеного моніторингу Державна аудиторська служба України скала висновок від 19 березня 2020 року №182 про те, що позивач оголосив закупівлю, вартість якої перевищує межі, установлені абзацом 3 частинні 2 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII, без застосування однієї з визначених статтею 12 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII процедур, чим порушив вимоги частини 7 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII та зобов'язала позивача здійснити відповідно до законодавства заходи щодо усунення виявлених порушень, зокрема, шляхом здійснення закупівлі у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Позивач, вважаючи такий висновок протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи з того, що зазначені відповідачем у спірному висновку порушення норм чинного законодавства відповідачем доведені та підтвердженими належними та допустимими доказами
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2012 № 922-VІІІ (далі - Закон № 922-VІІІ) в редакції, чинній на час спірних правовідносин, установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до положень ст. 1 Закону № 922-VІІІ договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель; найбільш економічно вигідна тендерна пропозиція/пропозиція - тендерна пропозиція/пропозиція, що визнана найкращою за результатами оцінки тендерних пропозицій/пропозицій відповідно до статті 29 цього Закону; переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі; предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції / пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
Частиною 4 ст. 3 Закону № 922-VІІІ передбачено, що відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 922-VIII моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання. Моніторинг закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 922-VIII рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об'єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.
Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ.
Статтею 2 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-ХІІ контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Згідно ст. 8 Закону № 2939-ХІІ орган державного фінансового контролю: 1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, згідно з п.п. 7, 8, 9 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення.
Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 8 Закону № 922-VІІІ за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
У висновку обов'язково зазначаються: 1) найменування замовника, щодо якого здійснювався моніторинг закупівлі, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження; 2) найменування предмета закупівлі та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу закупівлі; 5) зобов'язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель. У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю необхідною для більш детального опису результатів моніторингу закупівлі. Якщо за результатами моніторингу закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 922 цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт -1,5 мільйона гривень та до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт -5 мільйонів гривень.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 922 закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.
Відповідно до частини 7 статті 2 Закону № 922 забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
З матеріалів справи встановлено, що Державний концерн «Укроборонпром» є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром», та до його складу включені державні підприємства, згідно з переліком доданого до цієї постанови.
Відповідно до пункту 1 Статуту Концерну, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993 «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром», функції з управління та контролю за його діяльності здійснює Кабінет Міністрів України - уповноважений орган управління.
Згідно із пунктом 34 Статуту вищим органом управління Концерну є його наглядова рада, що забезпечує захист інтересів держави, контролює та регулює діяльність інших органів управління Концерну. Наглядова рада складається з п'яти членів, три з яких призначаються Президентом України, а два - уповноваженим органом управління.
Майно Концерну становлять відображені в його балансі оборотні та необоротні активи, що є державною власністю. Концерн володіє, користується та розпоряджається майном на праві господарського відання відповідно до мети своєї діяльності в установленому законодавством порядку (пункт 29 Статуту).
У пункті 17 Статуту зазначено, що Концерн утворений з метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб'єктами господарювання державного сектору економіки, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.
Згідно з пунктом 19 Статуту предметом діяльності ДК «Укроборонпром» є, зокрема: сприяння підприємствам оборонно-промислового комплексу в розробці, виробництві, реалізації, зокрема на зовнішньому ринку, високотехнологічної продукції підприємств оборонно-промислового комплексу, результатів інтелектуальної діяльності, робіт і послуг; здійснення міжнародних передач та реалізація на внутрішньому ринку продукції, технологій і послуг військового та спеціального призначення, в тому числі озброєння, боєприпасів, військової та спеціальної техніки, комплектувальних виробів до неї, вибухових речовин, інших товарів, які можуть використовуватися для створення та виробництва озброєння, військової та спеціальної техніки і підлягають експортному контролю, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю; участь у виконанні державного оборонного замовлення; розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.
Відповідно до абзацу 5 пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 922 до замовників належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади АР Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.
Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону № 922 визначає, що діяльність в окремих сферах господарювання - це діяльність, що здійснюється в одній або декількох з таких сфер, зокрема: розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, організація, координація, а також безпосереднє постачання товарів, виконання робіт та надання послуг на виконання державного оборонного замовлення.
З вищевикладеного вбачається, що Державний концерн «Укроборонпром» відповідає ознакам, що ставляться нормами Закону № 922 до замовника.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 2 Закону № 922 дія цього Закону для замовників, які провадять діяльність в окремих сферах господарювання, додатково не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи і послуги, що безпосередньо виробляються, виконуються, надаються виключно для забезпечення діяльності в окремих сферах господарювання їх афілійованими підприємствами.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 922 афілійовані підприємства - підрозділи замовника, майно та операції яких зазначені в консолідованому балансі замовника, або суб'єкти господарювання, стосовно яких замовник здійснює контроль або які разом із замовником перебувають під контролем іншого суб'єкта господарювання.
Отже, для забезпечення своєї діяльності замовники, які провадять її в окремих сферах господарювання, можуть проводити закупівлю товарів, робіт і послуг у їх афілійованих підприємств, які безпосередньо їх виробляють, виконують та надають, без застосування положень Закону № 922.
Концерн в електронній системі закупівель оприлюднив повідомлення про намір укласти договір щодо надання послуг з ТОВ «Прикарпатенерготрейд», яке не є афілійованим підприємством концерну.
Так, в рамках закупівлі UA-2019-12-19-001831-а мала місце закупівля позивачем електроенергії для підприємств, включених до його складу.
Відповідно до пункту 36 частини 1 статті 1 Закону № 922 централізовані закупівельні організації - юридичні особи, що визначаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування як замовники, які організовують і проводять процедури закупівель та закупівлі за рамковими угодами в інтересах замовників відповідно до цього Закону. Централізовані закупівельні організації набувають усіх прав та обов'язків замовників, що визначені цим Законом, та несуть відповідальність згідно із законами України. Особливості створення та діяльності централізованих закупівельних організацій встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 додатка «Особливості створення та діяльності централізованих закупівельних організацій» до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1216 централізовані закупівельні організації для проведення тендерів (торгів) та закупівлі за рамковими угодами в інтересах юридичних осіб (підприємств, установ та організацій) та їх об'єднань, які є замовниками відповідно до Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Державний концерн «Укроборонпром» не визначено центральною закупівельною організацією відповідно до пункту 36 частини 1 статті 1 Закону № 922 та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1216 «Про особливості створення та діяльності централізованих закупівельних організацій».
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на частину 4 статті 2 Закону № 922 в рамках спірних правовідносин є необґрунтованими.
Відповідно до інформації, наявної в системі Prozorro за номером ID: UA-2019-12-19-001831-a (https://www.dzo.com.ua/tenders/4768681), замовником закупівлі зазначено саме Державний концерн «Укроборонпром».
При цьому, забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом (частина 7 статті 2 Закону № 922).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість висновку відповідача про те, що позивач оголосив закупівлю, вартість якої перевищує межі установлені в абзаці 3 статті 2 Закону № 922, без застосування однієї з визначених статтею 12 Закону № 922 процедур, чим порушив вимоги частини 7 статті 2 Закону № 922.
Крім того, є безпідставним посилання позивача на норми наказу Державного підприємства «Прозорро» «Про затвердження Інструкції про порядок використання електронної системи закупівель у разі здійснення закупівель, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» від 19 березня 2019 року № 10, з огляду на те, що очікувана вартість закупівлі в даному випадку становить 22 214 491,00 грн, що перевищує вартість, що встановлена в абзаці 3 частини 1 статті 2 Закону № 922.
Таким чином, встановлена вище безпідставність доводів позивача, що він не є замовником закупівлі в розумінні Закону № 922 прямо вказує на необґрунтованість доводів позивача про відсутність підстав для проведення Державною аудиторською службою України моніторингу процедури закупівлі ID: UA-2019-12-19-001831-a.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2019-12-19-001831-а від 19 березня 2020 року є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державного концерну «Укроборонпром» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13.07.2022.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
В.П. Мельничук