Справа № 580/9874/21
13 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
при секретарі - Поляновській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - Відповідач-1, Офіс ГП), П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), (далі - Відповідач-2, П'ятнадцята кадрова комісія), Черкаської обласної прокуратури (далі - Відповідач-3), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 №267 про неуспішне проходження начальником Кам'янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора призначити ОСОБА_1 додатковий день (дату, час та місце) для повторного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
- визнати протиправним та скасувати наказ Черкаської обласної прокуратури від 21.10.2021 №628к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Кам'янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області та з органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Кам'янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області та органів прокуратури.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 - без змін.
Крім того, до закінчення судових дебатів представником Позивача подано заяву про стягнення з Відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, яку було призначено до розгляду на 13.07.2022.
У судовому засіданні представник Офісу ГП проти задоволення заяви заперечував з підстав необґрунтованості заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу, а також її завищення та неспівмірності щодо предмета позову.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, у судове засідання не прибули.
Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача-1, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 06.07.2022 не було вирішено питання про розподіл судових витрат. При цьому до закінчення судових дебатів представником Позивача у судовому засіданні 06.07.2022 було подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником Позивача було надано:
- додаток №1 від 18.05.2022 до договору про надання правової допомоги від 05.11.2021, в якому зазначено, зокрема, що загальна сума винагороди за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції складає 5 000,00 грн;
- акт виконаних робіт від 06.07.2022, в якому зафіксовано час, витрачений адвокатом на кожен вид наданих послуг;
- квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.05.2022 №2 на суму 5 000,00 грн.
Крім того, матеріали справи містять договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.11.2021, в якому зафіксовано порядок приймання наданих послуг, розрахунків тощо (т. 2 а.с. 92).
Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Матеріали справи свідчать, що Відповідач-1 до суду апеляційної інстанції подав заперечення про відшкодування витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи його тим, що до заяви не додано розрахунку таких витрат, квитанція не містить всіх необхідних для її ідентифікації з цією справою реквізитів, а заявлена до відшкодування сума у розмірі 5 000,00 грн є неспіврозмірною із складністю справи та не відповідає принципу справедливості.
Крім того, Відповідач-2 у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення зазначив, що всупереч вимог ст. 139 КАС України Позивачем було надано лише акт виконаних робіт без розрахунків та складових гонорару. Крім того, вказав, що у квитанції не зазначено номера справи і договору, у межах його сплачено кошти. Також наголосив, що витрати повинні бути неминучими та відповідати складності справи, що свідчить про їх непропорційність.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі видів наданих послуг, з урахуванням викладених у запереченнях мотивів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Надаючи оцінку обґрунтованості витрат на правничу допомогу в частині усної консультації клієнта та ознайомлення з наданими матеріалами (2 години), аналізу законодавства та визначення правової позиції при підготовці відзивів на апеляційні скарги (4 години), судова колегія вважає, що підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу належить до такої діяльності адвоката як складання процесуальних документів, до якої входить консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами, аналіз законодавства та визначення правової позиції. Отже, окреме виділення від підготовки відзивів на апеляційну скаргу згаданих вище послуг є необґрунтованим, позаяк вони є елементом підготовки відзиву на апеляційні скарги, а тому час, витрачений на їх надання, не може включатися до складу розрахунків витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, на переконання судової колегії, послуги із підготовки документів на підтвердження виконання умов договору про надання правової допомоги (1 година) не можуть бути включені до витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають присудженню з іншої сторони, оскільки стосуються виключно взаємовідносин між клієнтом та адвокатом з приводу оформлення документів та організації роботи між ними і не належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, адже не є за своєю природою правничою допомогою.
У свою чергу, що стосується витрат із написання відзивів на апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури, а також представництва інтересів клієнта в суді, то, на переконання суду апеляційної інстанції, вони є такими, що підтверджуються матеріалами справи, а витрачений на складання відзивів на апеляційні скарги час відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи з огляду на зміст цих відзивів.
При цьому, як було встановлено раніше, всупереч аргументів Офісу ГП і Черкаської обласної прокуратури, акт виконаних роботі містить розрахунок витраченого адвокатом часу на кожний вид наданих ним послуг, а за умови, що сума винагороди є фіксованою, то погодинний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу не є обов'язковим, що підтверджується, зокрема, позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
Крім іншого, всупереч доводів Офісу ГП та Черкаської обласної прокуратури, у квитанції від 18.05.2022 №2 містяться відомості щодо договору про надання правової допомоги і додатку до нього, у межах якої були сплачені кошти.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 320/5284/19 Верховний Суд підкреслив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості і пропорційності, а також зв'язку витрат із конкретною справою, присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 250,00 грн з кожного, розмір яких зменшується судом апеляційної інстанції з огляду на викладені вище мотиви.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку наведений висновок не суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.12.2020 у справі № 640/18402/19, позаяк процесуальний закон наділяє суд повноваженнями з урахуванням клопотання іншої сторони зменшити належну до стягнення суду правничої допомоги.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з Офісу ГП та Черкаської обласної прокуратури витрат, пов'язаних із переїздом до іншого населеного пункту (з м. Сміла до м. Києва та у зворотному напрямку) в сумі 1 400,00 грн, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Розмір витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 826/13271/16 та від 04.02.2021 у справі № 806/2299/18.
Положеннями ч. 3 ст. 135 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 27.04.2006 прийняв постанову № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (далі - Постанова № 590).
Постановою від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» Кабінет Міністрів України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - Постанова № 98).
Відповідно до п. 1 п. 7 Постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та його представник - Давіденко Н.І. понесли витрати, пов'язані з прибуттям до міста Києва для участі у судовому засіданні, у розмірі 1 400,00 грн, що підтверджується квитками на автобус від 06.07.2022 типу ІІ №074658, №074659, №074660, №074661 вартістю 350,00 грн кожен.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви про стягнення витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту, в сумі по 700,00 грн з Офісу ГП та Черкаської обласної прокуратури.
Керуючись ст. ст. 132, 135, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок та витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, в сумі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної прокуратури (18000, м. Черкаси, б-р. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок та витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, в сумі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк
Повний текст додаткової постанови складено 13 липня 2022 року.