Справа № 640/6932/21 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.
13 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
при секретарі - Поляновській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на проголошене о 14 годині 46 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, повний текст якого складено 28 грудня 2021 року, у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У березні 2021 року Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - Позивач, ДП «Сантрейд») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП), у подальшому судом апеляційної інстанції заміненого правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2020 №00298040103.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані ДП «Сантрейд» первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Агропромхім», ТОВ «Хуторок GV», ТОВ «Одемара-Інтер», ТОВ «НВО Хіммашнафтогаз», ТОВ «ІТ ПРО», ПП «Юніверсал Пак Сервіс», доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП не надано та у ході перевірки не встановлено. Окремо суд підкреслив, що відсутність відомостей щодо реальності придбання продукції контрагентами Позивача у своїх контрагентів, а також відсутність, на думку контролюючого органу, трудових і виробничих ресурсів для виконання господарських зобов'язань, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків та відсутність доказів узгодженості дій щодо отримання податкових вигод вказує на безпідставність доводів Відповідача про порушення платником податків податкової дисципліни.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, ПП «Юніверсал Пак Сервіс» не могло виконати замовлені ДП «Сантрейд» роботи з огляду на відсутність відповідних трудових і виробничих ресурсів, а ТОВ «НВО Хіммашнафтогаз» з аналогічних підстав поставити ємність, по-друге, ТОВ «Агропромхім» не мало змоги поставити необхідну кількість зернових Позивачу з огляду на придбання їх у контрагентів, які не мали необхідних обсягів постачання, а ПП «Хуторок GV» також не могло поставити необхідну кількість товару з огляду на відсутність необхідних площ для його вирощування, по-третє, ТОВ «Одемара-Інтер» надавало ДП «Сантрейд» експедиторські послуги, однак товарно-транспортними накладними це не підтверджено, по-четверте, позиція контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій за відсутності можливості прослідкувати ланцюг постачання підтверджується практикою Верховного Суду.
Після усунення визначених в ухвалі від 14.02.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Сантрейд» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що в апеляційній скарзі взагалі не наведено доводів необхідності скасування рішення суду в частині господарських відносин ДП «Сантрейд» з ТОВ «ІТ ПРО». Зазначає, що до матеріалів справи були надані документи, що підтверджують походження придбаного у ТОВ «Агропромхім» товару, а відтак висновки Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП засновані на припущеннях і документально не підтверджені. Підкреслює, що до експедиторських послуг належать не лише транспорті, а й митно-брокерські, що й надавалися ТОВ «Одемара-Інтер» Позивача, а відтак твердження про відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставним. Зауважує, що факти поставки ДП «Сантрейд» товарів ПП «Хуторок GV» і ТОВ «Агропромхім» підтверджується належними і допустимими доказами, у тому числі відеозаписами. Наголошує, що перевірка ТОВ «Юніверсал Пак Сервіс» Відповідачем не проводилася, у той час як до матеріалів справи надано достатню кількість доказів, що підтверджують достатню кількість осіб, залучених підприємством до виконання робіт на ДП «Сантрейд». Окремо зауважує, що місце складання видаткових накладних не є обов'язковим реквізитом первинного документа, а відтак відповідне посилання апеляційної скарги в якості безтоварності господарських відносин з ТОВ «НВО Хіммашнафтогаз» є необґрунтованим. Також звертає увагу, що всі податкові накладні були зареєстровані податковими органами, а будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження своєї позиції Відповідачем не надано до суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.07.2022.
У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.
Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у жовтні-листопаді 2020 року працівниками Офісу ВПП на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 21.10.2020 №1225 та направлень від 27.10.2020 №68 і від 09.11.2020 №143 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Сантрейд» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
У ході перевірки встановлено порушення Позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму в розмірі ПДВ 6 129 826 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 6 129 826 грн.
Результати перевірки зафіксовані в акті від 20.11.2020 №530/28-10-04-01-03/25394566 (т. 1 а.с. 55-74), на висновки якого були подані заперечення (т. 8 а.с. 211-216).
На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 21.12.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №00298040103, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2020 року на суму 6 129 826 грн та застосовано до нього штрафні санкції у розмірі 3 064 913 грн (т. 1 а.с. 112-113).
За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 25.02.2020 №4494/6/99-00-06-01-02-06 (т. 1 а.с. 114-120) спірний індивідуальний акт залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 8 а.с. 217-223).
Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що між ДП «Сантрейд» (Покупець) і ПП «Хуторок GV» (Постачальник) укладені договори поставки пшениці урожаю 2020 року насипом від 10.07.2020 №60418262, від 10.07.2020 №60418264, від 28.07.2020 №60422617, від 04.08.2020 №60423866, від 04.08.2020 №60423868 (т. 2 а.с. 11-19, 32-40, 78-84, 117-124, 137-144), додаткові угоди від 24.07.2020 №60422322 та від 05.08.2020 №60424504 (т. 2 а.с. 46-53, 149-156). Також між сторонами підписані угоди про дотримання сторонами нормативних актів, якими встановлено економічні санкції до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові операції з ними внаслідок існуючої політичної ситуації в Україні та АР Крим, а також щодо виконання сторонами зобов'язань (т. 2 а.с. 20, 85, 102, 125, 145), а також додатки до договорів поставки (т. 2 а.с. 11-19, 21-25, 41-45, 86-88, 103-105, 126-128, 146-148).
На підтвердження виконання господарських зобов'язань між цими суб'єктами Позивачем було надано копії видаткових накладних, рахунків, податкових накладних, реєстрів товарно-транспортних накладних, товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 26-30, 54-77, 89-94, 106-11116, 129-136, 157-162).
Також, між Позивачем і ПП «Юніверсал Пак Сервіс» укладено договір підряду від 30.04.2020 №20С (т. 2 а.с. 164-170), за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконувати вантажно-розвантажувальні, а також інші види робіт, передбачені у додатку до договору (т. 2 а.с. 171-172), перебирання та ремонт піддонів та інші види робіт за попередньою домовленістю, а також інші роботи/послуги.
Виконання зобов'язань, на переконання суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів надання послуг, рахунків, актів приймання-передачі продукції, податкових накладних, табелів обліку робочого часу, звітів про видані перепустки, відомостей обліку виконаних робіт, журналу обліку обладнання і інвентарю, журналу реєстрації підрядного персоналу, інструкції з охорони праці (т. 2 а.с. 183-237, т. 6 а.с. 3-87).
Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що між ТОВ «ІТ ПРО» і ДП «Сандрейд» укладено договір поставки від 01.02.2019 №01В/2019 техніки/обладнання, витратних матеріалів, програмного забезпечення та надання послуг з інсталяції продукції, надання консультаційних послуг з впровадження комп'ютерних систем, телекомунікаційних систем, програмного забезпечення (т. 3 а.с. 2-7). Крім того, сторонами підписано додаткову угоду (т. 3 а.с. 12).
На переконання Позивача, факт реальності господарських операцій підтверджується копіями рахунків, податкових накладних, видаткових накладних (т. 3 а.с. 13-114), а використання обладнання у господарській діяльності підтверджується відповідними актами переміщення товарно-матеріальних цінностей (т. 13 а.с. 178-193). Крім того, повноваження на придбання таких товарів без погодження директора ДП «Сантрейд» підтверджуються копіями довіреностей від 21.05.2019 №01-2019/ІТ та від 15.06.2020 №01-2020/ІТ (т. 3 а.с. 115-118).
Матеріали справи також свідчать, що між ТОВ «Одемара-Інтер» (Повірений) і ДП «Сантрейд» укладалися договори:
- доручення від 21.08.2018 №N-1 (т. 3 а.с. 121-123) із додатковими угодами до нього (т. 3 а.с. 124, 130-131);
- на митно-брокерське обслуговування від 31.08.2018 №О-І-М/051 (т. 5 а.с. 101-102), від 01.08.2020 №13-ОДІ-СНТРД-МБО (т. 5 а.с. 133-135) з додатковими угодами до них (т. 5 а.с. 103, 108, 136);
- про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.08.2020 №13-ОДІ-СНТРД-ГТЕ-ТЕО-2021 (т. 5 а.с. 154-156) з додатком до нього (т. 5 а.с. 157).
Виконання зобов'язань за цими договорами, як зазначено судом першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів, рахунків, податкових накладних, платіжних доручень (т. 3 а.с. 132-135, т. 5 а.с. 94, 97, 109-132, 142-153, 158-178).
Крім іншого, між ДП «Сантрейд» і ТОВ «Агропромхім» укладені договори поставки від 29.06.2020 №60415781 та від 03.07.2020 №60416701 ячменю врожаю 2020 року насипом (т. 7 а.с. 12-19, 37-43) і підписані додатки до них (т. 7 а.с. 22-25, 46), а також додаткова угода (т. 7 а.с. 47-48).
Зобов'язання за цими договорами, як зазначено судом першої інстанції, були виконані, що підтверджується копіями: податкових накладних, реєстрів вивантаження транспортних засобів, залізничних накладних, актів розбіжності ваги, посвідчень якості на зерно, видаткових накладних, рахунків-фактур (т. 7 а.с. 26-45, 49-170, т. 8 а.с. 1-172).
Матеріали справи свідчать, що між ДП «Сантрейд» і ТОВ «НВО ХіммашНафтоГаз» укладено договір поставки від 04.03.2020 №04032020YS (т. 8 а.с. 175-171), за умовами якого постачальника зобов'язується виготовити та поставити Позивачу ємність V=54 м3 згідно специфікації №1 від 04.03.2020 (т. 8 а.с. 182-183). Також між сторонами підписано календарних план платежів та поставок (т. 8 а.с. 184-185).
Виконання умов договору підтверджується, на переконання суду першої інстанції, копіями видаткових накладних, рахунків, товарно-транспортних накладних, податкових накладних (т. 8 а.с. 190-208).
Крім іншого, як зазначено судом першої інстанції, ДП «Сантрейд» були надані документи, що підтверджують подальшу поставку придбаних у ПП «Хуторок GV» і ТОВ «Агропромхім» зернових (т. 4, т. 6 а.с. 126-302, т. 12 а.с. 4-233), які зберігалися на потужностях ТОВ «Грінтур-Екс» (т. 5 а.с. 2-81).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 16, 44, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також практики Верховного Суду і Європейського суду з прав людини, прийшов до висновку про протиправність спірного індивідуального акту, оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність формування даних податкового обліку підприємством.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Абзацом 1 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Приписи ст. 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наявних у матеріалах справи документів суд першої інстанції вірно встановив, що ті, які подавалися ДП «Сантрейд» до суду та контролюючому органу при проведенні перевірки, містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства. До того ж, як вірно підкреслено судом першої інстанції, будь-яких зауважень щодо оформлення цих документів у податкового органу у ході перевірки не виникло, а висновок останнього про безтоварність господарських операцій базується лише на ймовірному порушенні податкової дисципліни контрагентами контрагентів або контрагентами Позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у видаткових накладних, підписаних між ДП «Сантрейд» і ТОВ «НВО ХіммашНафтоГаз» відомостей про місце їх складання, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17, як і, зокрема, у постанові від 08.07.2021 у справі №640/7737/19, Верховний Суд зазначив, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. У кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.
Відтак відсутність в окремих видаткових накладних відомостей щодо місця їх складання не може бути безумовним свідченням безтоварності господарських операцій.
З приводу аргументів Відповідача про те, що у ПП «Юніверсал Пак Сервіс» відсутня необхідна кількість працівників для виконання зобов'язань перед ДП «Сантрейд», судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, безпосередньо в апеляційній скарзі Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП зазначає, що послуги надавали більше 30 осіб, що підтверджується також і матеріалами справи, а належність чи неналежність таких працівників, а також питання оформлення з ними трудових чи цивільно-правових відносин ПП «Юніверсал Пак Сервіс» перебуває поза межами площини цього спору.
Посилання Апелянта на відсутність трудових і виробничих ресурсів у ТОВ «Агропромхім» для поставки ДП «Сантрейд» договірного обсягу ячменю, а також відсутність у базі Єдиного реєстру податкових накладних фактів його придбання, судовою колегією оцінюється критично, оскільки наявними у матеріалах справи документами підтверджується придбання ТОВ «Агропромхім» ячменю, що у подальшому був реалізований ДП «Сантрейд» (т. 9 а.с. 7-237, т. 10 а.с. 1-145).
У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 29.04.2021 у справі № 822/1865/15 Верховний Суд вказав на те, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.
Надаючи оцінку твердженню Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП про те, що неможливо з'ясувати зміст фактично наданих ТОВ «Одемара-Інтер» послуг ДП «Сантрейд» з огляду на ненадання платником податків товарно-транспортних накладних, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Аналіз змісту договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.08.2020 №13-ОДІ-СНТРД-ГТЕ-ТЕО-2021 дає підстави для висновку, що ТОВ «Одемара-Інтер» надає послуги з документального оформлення експортних операцій, а не перевезення. Це ж саме підтвердив й директор ТОВ «Одемара-Інтер» у нотаріально-засвідченій заяві (т. 10 а.с. 163), в якій зазначив, що підприємство протягом липня-серпня 2020 року ДП «Сантрейд» послуги щодо перевезення вантажів не надавало.
Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про помилковість позиції контролюючого органу про те, що обов'язковим документом для підтвердження надання транспортно-експедиторських послуг є товарно-транспортна накладна. До того ж суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зауважень щодо трьох інших укладених з ТОВ «Одемара-Інтер» договорів Офісом ВПП не було висловлено, однак до безтоварних були віднесені всі господарські операцій з цим контрагентом.
З приводу твердження Відповідача про те, що ПП «Хуторок GV» об'єктивно не могло поставити загалом пшениці у кількості 1 906,36 т з огляду на недостаню кількість сільськогосподарських земель для цього (317,99 га замість необхідних 659,95 га) судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019 ПП «Хуторок GV» мало 355 га посівних площ, з яких 255 га використовувалися для вирощування пшениці (т. 11 а.с. 130).
У свою чергу, матеріали справи свідчать, що ПП «Хуторок GV» було поставлено ДП «Сантрейд» 386,05 т, тобто у межах 12 125 центнерів (1 212,5 т), вироблених підприємством-постачальником.
З приводу твердження Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП про те, що аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено факту придбання ПП «Хуторок GV» судова колегія вважає за необхідне зауважити, що указані аргументи не можуть бути безумовною підставою для визнання господарських операцій безтоварними з огляду на документальне підтвердження руху активів між ПП «Хуторок GV» і ДП «Сантрейд», а також подальшу їх реалізацію Позивачем, і можливість придбання такого товару приватним підприємством у неплатників податку на додану вартість.
Посилання Апелянта на безтоварність господарських операцій Позивача з ТОВ «НВО ХіммашНафтоГаз» з огляду на те, що останнє придбавало поставлену ДП «Сантрейд» ємність у ТОВ «ВО «Техемергомаш», яке у свою чергу придбало її у ТОВ «Крапт», а керівниками та бухгалтерами цих підприємств є посадові особи ще кількох суб'єктів господарювання, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки законодавством не встановлено обмежень у кількості суб'єктів господарювання, засновником та/або керівником чи бухгалтером яких може виступати одна й та ж сама особа.
У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 та, зокрема, від 14.12.2021 у справі № 280/3376/19 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю Позивача.
Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.
Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».
Посилання Південного МГ ДПС по роботі з ВПП на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, судовою колегією оцінюється критично, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність у контролюючого органу правових підстав для зменшення платнику податку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на розрахункових рахунок платника у банку за серпень 2020 року на суму 6 129 826 грн із застосуванням щодо нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення, факт вчинення якого Відповідачем не доведено.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено та підписано 13 липня 2022 року.