Справа № 320/2065/21 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
13 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружні сходи» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружні сходи» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружні сходи" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 02.02.2021 №230415 Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн до ТОВ "Дружні сходи".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесеної на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем правил перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм, з огляду на відсутність перевищення позивачем норм загальної ваги транспортного засобу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а саме зерна кукурудзи, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відтак під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, а також те, що нормативно-допустиму масу автомобіля перевищено не було. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення відповідача, в яких останній повідомляв представнику відповідача про наміри розподілити рівномірно вантаж, що допускається вимогам законодавства. Також, апелянт зазначає, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, які підтверджують не перевищення навантаження вантажу.
Відтак, на думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, відповідач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Позивачем надано суду апеляційної інстанції відповідь на відзив, в якому зазначає, що зважування транспортного засобу було здійснення за відсутністю відповідної методики.
З огляду на викладені у відзиві обставини, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що На підставі направлення на рейдову перевірку від 27.11.2020 №026455 інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка транспортних засобів, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Старшим державним інспектором Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , довідку №033273 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якими зафіксовано перевезення позивачем вантажу із перевищенням встановленого осьового навантаження 1)6,99; 2)12,62; 3)6,91; 4)6,71, повна маса транспортного засобу 40,04 т.
За результатами перевірки складено акт від 05.12.2020 №293061 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено порушення позивачем перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм. Від підпису та пояснень щодо встановленого порушення водій транспортного засобу відмовився, про що в акті посадовими особами Укртрансбезпеки вчинено відповідний запис.
Позивачеві було направлено повідомлення від 21.01.2021 про необхідність прибуття для розгляду справи щодо виявлених актом перевірки порушень, що підтверджується списком згрупованих повідомлень наявним в матеріалах справи.
Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову від 02.02.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої на позивача на підставі абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.
Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки порушень прав позивача в контексті спірних відносин не встановлено, а тому винесена відповідачем постанова є законною та обґрунтованою. Зокрема, суд наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджується відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам законодавства, а відсутність затвердженої методики не є перешкодою для виконання повноважень габаритно-вагового контролю. При цьому, суд першої інстанції звертає увагу на те, що сипучий вантаж є подільним, а тому його можливо розподілити таким чином, щоб унеможливити перевищення навантажень на вісь. Разом з тим, правила дорожнього руху вимагають розміщення вантажу таким чином, щоб вантаж не зміщувався під час руху. Також, суд першої інстанції звертає увагу на вимоги законодавства, відповідно до яких перевізник зобов'язаний розподіляти вантаж у межах гранично допустимого навантаження на вісь. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".
У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (надалі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року по справі № 917/210/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (надалі - Закон № 2344-III), відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частинами 1, 4 статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 % до 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007, пунктом 2 якого регламентовано, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Положеннями пункту 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (надалі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
При цьому, згідно з пунктом 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тон включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тон включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9 - 13 цих Правил), здійснюється без дозволу, не надає права на рух автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням виключно осьових навантажень без відповідного дозволу.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).
У відповідності до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Судом першої інстанції встановлено, що старшим державним інспектором Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , довідку №033273 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якими зафіксовано перевезення позивачем вантажу із перевищенням встановленого осьового навантаження 1)6,99; 2)12,62; 3)6,91; 4)6,71, повна маса транспортного засобу 40,04 т.
За результатами перевірки складено акт від 05.12.2020 №293061 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено порушення позивачем перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм. Від підпису та пояснень щодо встановленого порушення водій транспортного засобу відмовився, про що в акті посадовими особами Укртрансбезпеки вчинено відповідний запис.
Таким чином, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що навантаження на одиночну вісь склала12.62 т при нормативно допустимому - 11 т.
Отже, на підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку, що оскільки під час перевезення сипучого вантажу, а саме зерна кукурудзи, мало місце перевищення встановленого осьового навантаження, що в свою чергу є порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а тому винесена відповідачем постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. є законною та обґрунтованою.
Колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта щодо того, що оскільки чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), то дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, з огляду на те, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу, в даному випадку, на одиночну вісь більше 11 т.
Крім того, вищевказаними правовими нормами не передбачено можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.
Також, колегія суддів звертає увагу, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року по справі № 814/1460/16.
Посилання апелянта на те, що так як застосована відповідачем під час зважування Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, а тому результати вимірювання, здійсненні при відсутності затвердженої Методики, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Згідно статей 4, 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879.
З 08.09.2017 пункт 19 Порядку № 879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» від 30.08.2017 № 671.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відсутність методичних рекомендацій для зважування сипучих вантажів сама по собі не може бути підставою для незастосування до перевізника відповідальності, у зв'язку із порушенням ним законодавства про автомобільний транспорт, за умови підтвердження, у даному випадку вказаною вище довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю та товарно-транспортною накладною, факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2018 року по справі № 820/1420/17, від 03.07.2019 року по справі № 819/1381/16.
Поряд з вищевикладеним, колегія суддів вважає правомірним те, що судом першої інстанції звернуто увагу позивача, що перевізник має можливість перевозити вантаж не насипом, а з застосуванням тари чи контейнера, які унеможливлюють нерівномірність розподілу завантаження вантажу по транспортному обладнанню (висновок Верховного Суду у постанові від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16).
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великогабаритним автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому суд не приймає до уваги доводи позивача щодо сипучості вантажу, так як вони є необґрунтованими.
Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем надано докази проходження сертифікації ваговим комплексом, а саме: свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №П33874705820 чинного до 22.04.2021.
Водночас, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку.
Отже, обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю відповідає вимогам законодавства.
Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення водія транспортного засобу, колегія суддів відхиляє дані твердження, оскільки в Актах перевірки складених представниками відповідача зазначено, що водій відмовився від надання будь-яких пояснень, а тому судом першої інстанції правомірно відхилено пояснення водія, які надані директору Товариства.
Щодо посилання позивача, як на практику рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді справи виключно практика Верховного Суду.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним адміністративному позову, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружні сходи» залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан