13 липня 2022 р. № 400/12622/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови від 18.11.2021 року № 306752,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі - відповідач), Державної служби України з безпеки на транспорті та заступника начальника Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Андрія Драгомірова з позовними вимогами про скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 18.11.2021 року № 306752.
Ухвалою суду від 15.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
24.12.2021 року на виконаня ухвали суду від 15.12.2021 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену позовну заяву (з копіями для відповідачів) із зазначенням свого номеру засобу зв'язку; із зазначенням своєї адреси електронної пошти; із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків; із зазначенням номеру засобу зв'язку Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки; із зазначенням адреси офіційної електронної пошти Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки; із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача - Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. В уточненій позовній заяві в якості відповідача визначено Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Ухвалою від 29.12.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/12622/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач дійшов помилкових висновків про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт внаслідок перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статею 48 Закону України "Про автомобільний траспорт", а саме полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів. Таких висновків перевіряючі дійшли висновку у зв'язку з тим, що у електронній базі відсутній поліс на транспортний засіб, який перевірявся. Позивач зазначає, що водієм при перевірці було надано представнику відповідача поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів, але він не був прийнятий ним до уваги. Також зазначив, що транспортний засіб RENAULT д/н НОМЕР_1 був проданий ним без переоформлення іншій особі - ОСОБА_2 , а тому позивач у спірних відносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб'єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
30.06.2022 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що під час перевірки був виявлений факт перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статею 48 Закону України "Про автомобільний траспорт", а саме полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів, тому дії посадових осіб при проведенні рейдової перевірки були здійсненні з додержанням вимог чинного законодавства та відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", постанов КМУ №1567 від 08.11.2006 року, № 879 від 27.06.2009 року, тому спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
18.10.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки (Одеська область) на а/д М-24 "Одеса-Южний" проведено перевірку автомобіля марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт № 317189 від 18.10.2021 року, яким під час перевірки виявлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статею 48 цього Закону, а саме полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів.
Згідно товарно-транспортної накладної від 18.10.2021 року №024777 перевізником зазначено ФОП ОСОБА_3
Південним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки направлено запрошення на адресу ОСОБА_1 для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 18.11.2021 року.
Вказане повідомлення отримано ОСОБА_1 17.08.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
На підставі вищевказаного акту перевірки, Південним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки (Миколаївська область) прийнято постанову № 306752 від 18.11.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. до ОСОБА_1 за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою № 306752 від 18.11.2021 року, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови № 306752 від 18.11.2021 року, суд виходить з наступного.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України “Про автомобільний транспорт” від 05 квітня 2001року №2344-III (надалі - Закон №2344).
Закон №2344 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону №2344).
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2344 основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Статтею 1 Закону № 2344 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок - № 1567).
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).
Розпорядженням КМУ №1378-р від 16.12.2015 року «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному зранспорті (Уктрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість на виконання Уктрансбезпекою.
У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р «Про оитимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область).
Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344 та п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України “Про автомобільний транспорт”; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування; знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи; відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян; на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу поліцейським та працівникам охорони здоров'я у випадках, передбачених цим Законом; на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху. Водій зобов'язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
В ході судового розгляду встановлено, що притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу стало результатом виявлення 18.10.2021 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки факту надання послуг з внутрішньо вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344, а саме: полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів (акт № 317189).
У відповідності до ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, суб'єктом юридичної відповідальності за ст. 60 Закону № 2344 є автомобільний перевізник.
Згідно статті 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до п.п. 20-21 Порядку № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Таким чином, акт перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення.
В процесі розгляду справи було встановлено, що 18.10.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки (Одеська область) на а/д М-24 "Одеса-Южний" проведено перевірку автомобіля марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт № 317189 від 18.10.2021 року, яким під час перевірки виявлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статею 48 цього Закону, а саме полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів.
Щодо посилань позивача на те, що він не був перевізником у момент перевірки, суд зазначає наступне.
Позивачем до суду не надано доказів купівлі-продажу автомобіля марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім того, позивачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що 18.10.2021 року вказаний вище транспортний засіб використовувася іншою особою чи підприємством (договір оренди перевіряємого транспортного засобу, договір на автоперевезення вантажу або довіреність, якою уповноважено іншу особу керувати чи розпоряджатися належним позивачу транспортним засобом тощо).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що уповноважені посадові особи Укртрансбезпеки обґрунтовано склали матеріали перевірки відносно позивача, як автомобільного перевізника вантажу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 в даній справі виступав перевізником.
Щодо висновків відповідача про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт внаслідок перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статею 48 Закону України "Про автомобільний траспорт", а саме полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 3 Закону № 85/96-ВР визначено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон №1961) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (п. 1.1 ст. 1 Закону №1961).
Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п. 1.7 ст. 1 Закону №1961).
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8 ст. 1 Закону №1961).
Так, матеріали справи містять поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів №АТ/1490093, відповідно до якого автомобіль марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом.
Строк дії полісу з 18.10.2021 року по 17.10.2022 року.
Крім того, матеріали справи містять поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів №АТ/1490094, відповідно до якого причіп марки SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 є забезпеченим транспортним засобом.
Строк дії полісу з 18.10.2021 року по 17.10.2022 року.
З аналізу наданих позивачем документів вбачається наявність у позивача оформлених документів щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів.
Твердження перевіряючих осіб на те, що у єдиній централізованій базі даних мтсбу відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортних засобів на транспортний засіб, який перевірявся, суд не приймає до уваги, оскільки позивач не може нести відповідальність за його відсутність у єдиній централізованій базі даних мтсбу.
Відповідальність стахувальника полягає, зокрема, у вчасному забезпеченні транспортного засобу, мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та пред'являти його на вимогу перевіряючих осіб.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що на позивача не можуть бути накладені санкції, що свідчить про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону.
Отже, постанова відповідача від 18.11.2021 року № 306752 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є протиправною.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у справі є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті та не має статусу юридичної особи.
Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) про скасування постанови від 18.11.2021 року № 306752 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 від 18.11.2021 року № 306752.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.07.2022 року.
Суддя Г.В. Лебедєва