14 липня 2022 р. справа № 400/7079/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача від 22.07.2021 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати відповідача призначити з моменту звернення пенсію на пільгових умовах, відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи ОСОБА_1 з 26.08.1992 р. по 14.06.2006 р. у Державній акціонерній компанії "Титан" на посаді слюсаря - ремонтника цеха пігментного двуокису титану № 2.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідач протиправно відмовив йому у призначені пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки до заяви позивачем було надано всі необхідні документи для призначення йому пенсії.
Відповідач надав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову. Як зазначає відповідач, відсутні підстави призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та недосягненням віку, визначено пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058. За даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування пільговий стаж позивача становить 6 років 4 місяці 19 днів, що дає право на зменшення пенсійного віку на 6 років, але є недостатнім для призначення пенсії.
Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Позивач 15.07.2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач рішенням від 22.07.2021 року № 143150009609 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та недосягненням віку, визначено пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058.
Згідно рішення, відповідач пільговий стаж позивача становить 6 років 4 місяці 19 днів (за період протягом січня 2000 року по червень 2006 року), що дає право на зменшення пенсійного віку на 6 років, але є недостатнім для призначення пенсії.
Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу в зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів, він звернувся до суду з даним позовом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (надалі - Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах
незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058 працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років): чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно із ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція).
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.07.2018 року у справі № 235/1112/17.
Матеріалами справи, а саме трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 , підтверджено, що позивач працював, зокрема у період:
- з 26.08.1992 року по 31.12.2004 року - слюсарем - ремонтником 4 розряду в цеху пігментного двуокису титана № 2 в Кримському виробничому об'єднанні "Титан" ім. 50-річчя СРСР.
Суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача щодо спірного періоду його роботи містять повну інформацію про роботу на зазначеному підприємстві.
Крім того, згідно наказу ДАК "Титан" від 27.04.2001 року № 544к "Про атестацію робочих місць по умовам праці" затверджено Список № 1, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення професій робітників, посад та службовців, зокрема, слюсаря-ремонтника.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в зв'язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб, суд зазначає наступне.
Так, у відзиві відповідач наголошує, що до пільгового стажу позивача зараховано періоди його роботи згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач на підтвердження пільгового стажу у Державній акціонерній компанії "Титан" надав довідку, що підтвержує особливий характер роботи на вказаному підприємстві, виданою ТОВ "Офісний центр Титан" РФ Республіки Крим. На даний час вказана територія є не підконтрольною Україні. Відтак, усі довідки та інші документи, що видані органами, які непідконтрольні українській владі, вважається недійсними та не мають юридичної сили на території України та не можуть прийматися до увагу при розгляді питання про призначення пенсії позивачу.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд керується позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.02.2020 року у справі № 701/1196/16-а.
Верховний Суд врахував, що згідно із ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207 (надалі - Закон № 1207), громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно із частинами 1-3 ст. 9 Закону № 1207, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, Верховний Суд зазначив, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (надалі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Враховуючи вказане, Верховний Суд дійшов наступного висновку: "... При цьому, колегія судів також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.".
Оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду, що мається у постанові від 21.02.2020 року у справі № 701/1196/16-а.
З урахуванням наведеного, маються підстави для зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 26.08.1992 року по 31.12.2004 року у Державній акціонерній компанії "Титан" на посаді слюсаря - ремонтника цеха пігментного двуокису титану № 2.
Отже, станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачу виповнився 51 рік, страховий стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії становить 30 років, 3 місяці, 6 днів, та з урахуванням його роботи у період з 26.08.1992 року по 31.12.2004 року у Державній акціонерній компанії "Титан" на посаді слюсаря - ремонтника цеха пігментного двуокису титану № 2, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, його пільговий стаж становить більше 10 років.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно матеріалів справи, позивач звернувся 15.07.2021 року із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому має право на призначення пенсії з 15.07.2021 року.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 908,0 грн., що підтверджується квитанцією від 13.08.2021 року, з урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 ЄДРПОУ 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) від 22.07.2021 року № 143150009609 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за Списком № 1 період роботи з 26.08.1992 р. по 14.06.2006 р. у Державній акціонерній компанії "Титан" на посаді слюсаря - ремонтника цеха пігментного двуокису титану № 2.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 15.07.2021 року.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз