справа№380/25622/21
13 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 13.10.2021;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області розглянути запит від 13.10.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території Самбірського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташуваннями.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.10.2021 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із запитом про надання публічної інформації в якому просив надати інформацію про наявність на території Самбірського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування. Запит, отриманий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 18.10.2021, проте, відповідь на публічний запит не надана протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 04 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що на адресу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшов запит на доступ до публічної інформації 18.10.2021, однак уже у неробочий час. За результатами розгляду вищезгаданого запиту, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Головне управління Держгеокадастру у Львівській області направило запит належним розпорядникам з одночасним повідомленням про це позивача, про що свідчить лист від 23.10.2021 за № ПІ-320/0-360/0/63-21. Наголошує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області дотримано 5-ти денний термін розгляду запиту на доступ до публічної інформації позивача та виконано вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом спрямування запиту на електронну адресу до належного суб'єкта, а саме до Бісковицької, Ралівської сільської громади, Новокалинівської, Рудківської, Самбірської міської громади для розгляду та надання відповіді.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
встановив:
ОСОБА_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , видане 17.04.2019.
13.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із письмовим запитом на отримання публічної інформації в якому просив надати інформацію про наявність на території Самбірського району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташуваннями.
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області отримало та зареєструвало запит на отримання публічної інформації за № ПІ-310/0/4-21 від 19.10.2021.
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом № ПІ-320/0-360/0/63-21 від 23.10.2021 повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надіслала на електронну адресу запит на отримання публічної інформації за належністю до Бісковицької, Ралівської сільської громади, Новокалинівської, Рудківської, Самбірської міської громади.
ОСОБА_1 направлено лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № ПІ-320/0-360/0/63-21 від 23.10.2021 простою поштою 26.10.2021 за вихідним номером 360/0/63, про що свідчить журнал реєстрації поштових відправлень.
Позивач вважає, що не надання відповідачем запитуваної інформацію (документів), є протиправною бездіяльністю та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право на отримання інформації, тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України.
Статтею 34 Конституції України регламентовано, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до положень статті 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-ХІІ (далі - Закон № 2657-ХІІ) визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2657-ХІІ інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2657-XII основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Згідно ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Закон України «Про інформацію» містить загальні положення про регулювання відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Відносини, що виникають у сфері здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулює Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VІ (далі - Закон № 2939-VІ).
Метою Закону № 2939-VI є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч. 1 ст. 2 Закону № 2939-VI).
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується : обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно ст. 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом, рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Отже, норми чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі право звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.
Згідно ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Пунктом 2 ст. 5 Закону № 2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI).
Статтею 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частиною 4 ст. 13 Закону № 2939-VI передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Статтею 20 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено ст. 23 Закону № 2939-VI.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з запитом на отримання публічної інформації, який зареєстрований за вхідним номером № ПІ-320/0/4-21 від 19.10.2021 та який в подальшому на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» був надісланий на електрону адресу за належністю до Бісковицької, Ралівської сільської громади, Новокалинівської, Рудківської, Самбірської міської громади.
Про направлення запита на отримання публічної інформації до належного розпорядника інформації повідомлявся і ОСОБА_1 , що підтверджується журналом реєстрації поштових відправлень.
Більш того, суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є.
Однак, позивач не скористався своїм правом і не надавав суб'єкту владних повноважень в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, адресу електронної пошти для можливості направлення (отримання) відповіді у строки встановлені законом.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на ту обставину, що 27.05.2021 набрав чинності п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, із змісту якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області з 27.05.2021 року не є розпорядником земель на території Самбірського району Львівської області, тому що розпорядником земель є відповідні територіальні громади.
Отже, станом на день отримання запиту від ОСОБА_1 (19.10.2021) Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, вже не було розпорядником земель на території Самбірського району Львівської області, тому і не мало запитуваної ОСОБА_1 інформації про наявність на території Самбірського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування.
Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
За результатами розгляду запиту ОСОБА_1 та у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI Головне управління Держгеокадастру у Львівській області направило листом від 23.10.2021 запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це позивача, про що свідчить відмітка на листі за № ПІ-320/0-360/0/63-21.
Головним управління Держгеокадастру у Львівській області дотримано 5-ти денний термін розгляду запиту на доступ до публічної інформації позивача та для належного розгляду запиту спрямовано на електронну адресу за належністю до Бісковицької, Ралівської сільської громади, Новокалинівської, Рудківської, Самбірської міської громади для розгляду та надання відповіді.
Таким чином, Головним управлінням Держгеокадстру у Львівській області дотримано 5-ти денний термін розгляду запиту та вчинено дії, які передбачені Законом № 2939-VI, тому відсутні підстави щодо визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання публічної інформації на запит та недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише не спростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність вчинення своїх дій, що оскаржуються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13.07.2022.
Суддя Коморний О.І.